Язичницькі та християнські божества у картині світу балади

Язичницькі богині мають вищий ранг, аніж птахи. Коли „у вилы спор с орлом случился” – „вила крылья орлу изломала” [Сербские народные песни и сказки из собрания Вука Степановича Караджича 1987: 38.]. Птахи ж на векторі світобудови – істоти вищого рангу, аніж люди, оскільки на світовій осі вони розташовані вище. Тому цілий пласт слов’янських балад оспівує саме птахів. Баладні тексти змальовують таких птахів, як зозуля, соловейко, орли, лебеді, голуби, ворони, гуси тощо. Наприклад, зозуля має здатність передбачення, пророкування життя чи смерті, долі чи недолі, багатства чи бідності. Традиційно зозуля пов’язана із духами води і приносить звістку про весну і застереження про пробудження віл весною. У слов’янській пісенності зозуля пов’язана з образами дівки, нещасливої молодої жінки, яка зозулею повернулася на батьків двір «та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині», матері, вдови, сироти, нареченої, сестри, дружини воїна. Мотив трьох зозуль біля тіла убитого козака характерних для південних і східних слов’ян. [Никитина 2002] В обрядових текстах соловей і зозуля також є символами парубка і дівки, молодого і молодої.

Для балад характерні міфологічні метаморфози (перетворення людини у птаха чи рослину) в результаті молитви, прокляття, вбивства, небажання заміжжя, важкої роботи, птахів як посередників між двома світами чи замісників мертвого тощо; та метафорична метаморфоза (порівняння людини із птахом чи рослиною). Метаморфоза може сприйматися і як дерево чи дерева на могилі

На Васильевой могилке вырастала золота верба,

На Софииной могилке – кипарисно деревцо. [Славянский фольклор 1987: 246]

В результаті метаморфози жертви набувають сакрального статусу і також допомагають людям у важких ситуаціях.

Зауважимо, що, судячи з балад, ранг християнських богів значно вищий і могутніший за язичницький. Саме до християнських богів звертаються герої, прохаючи допомоги у змаганні з язичницькими:

Юда пляшет, Муржо просит:

«Пошли, Боже, мелкий дождик,

Пусть намочит юде крылья!»

Бог послав дощ, крила намокли, юда зупинилася і Муржо виграв у неї полонину. [Сербские народне песни 1987: 46]

Якщо закляття в основному опирається на підтримку язичницьких божеств і не завжди є дієвими

Заклинала Джюрджевица солнце [Сербские народнне песни 1987:.104 ]

або:

- Ой зберись, зберись, громовая туча,

Убий, убий, законного мужа!

Ой зібралася громовая туча,

Та не вбила законного мужа,

Ой та не вбила законного мужа,

Та убила, кого я любила. [Балади 1988: 85]

то молитва адресується Господу

«Боже, Господь мой Всевышний,

Сделай меня, преврати ты

Или в какую зверюшку,

Или хотя б в сизу птичку!

Я высоко бы взлетела,

Лес бы я перелетела,

В дом свой скорее примчалась

И в наш бы милый садочек,

Села б на красной калинке». [Славянский фольклор 1987: 257]

або:

«Господи Боже Всевышний,

Сделай ты меня, Боже,

Сделай малою птахой!» [Песни южных славян 1976:.28]

Про її вищий ранг свідчать молитви від імені язичницьких богів

Солнце … к Господу Богу взмолилось:

«не желаю Дену-Деницу,

А желаю замуж Марию» [Песни южных славян 1976: 28]

Дослідження архетипної моделі світу балади дає підстави зробити висновок, що світ слов’янської балади ритуалізований і будується на найдавніших уявленнях та релігійних поглядах слов’ян про динаміку як рух від сакрального до профанного, від верху до низу, від свого до чужого, від внутрішнього до зовнішнього.

Дата добавления: 2014-01-04