Зародження і становлення соціології медицини

З початку 90-х років ХХ ст. в Україні відбувається повернення до принципів ринкової економіки. В умовах фінансово-економічної кризи все важче стає досягти задачу здійснення закріпленого права громадян на отримання безкоштовної медичної допомоги – перш за все із-за зменшення коштів бюджету.

В той же час негативні явища у соціальній та економічній сферах суспільства, погіршення медико-демографічних показників, порушення екологічного балансу, соціальна стратифікація та інші фактори не сприяють поліпшенню здоров’я і збільшують потребу в медичних послугах.

У результаті українське суспільство переживає стан соціальної аномії. Це поняття, яке ввів у науковий обіг Е.Дюркгейм, визначає такий стан суспільства, коли колишні норми і цінності відкинуті більшістю і вже не є регуляторами суспільних відносин, а нові ще не зовсім склалися. В аналогічному стані знаходяться всі структурні елементи і соціальні інститути суспільства, в тому числі і система охорони здоров’я.

У зв’язку з цим мається наполеглива потреба соціологічного осмислення ролі та місця цієї системи у житті суспільства, ролі та місця конкретного пацієнта, що у достатньо повній мірі може забезпечити така наукова дисципліна, як соціологія медицини.

Серед сучасних видатних західних соціологів немає жодного, хто б не займався питаннями соціології медицини. Формування цієї дисципліни в окрему науку спостерігалось одночасно з відокремленням таких дисциплін, як соціологія сім’ї, соціологія науки, соціологія права та інші.

В історії розвитку соціології медицини можна виділити декілька етапів:

І.Ранній період (зародження дисципліни) – ХУІІ – ХІХ століття. (Виникнення соціології медицини різні автори відносять до різних дат). Професор К.Winter відносить початок медичної соціології до середини ХІХ ст., а радянські автори І.В.Венгрова (1970) і Ю.А.Шилініс (1986) пов’язують початок соціології медицини з ім’ям Мак-Інтайра (1895).

ІІ. Період формування (початок ХХ ст. – до І світової війни).

На початку ХХ ст. вийшов у світ двохтомний збірник «Essays medical sociology» E.Blackwell (1902), а також книга «Медична соціологія» (1910). Велике значення для розвитку соціології медицини мала книга А.Gotjan «Соціальна патологія», у якій актуальні ще сьогодні фундаментальні принципи вивчення захворювань у соціальному аспекті.

В цей період у США були проведені роботи медичко - соціологічної спрямованості, які пов’язували, наприклад, економічну динаміку з показниками здоров’я суспільства, які пояснювали виявлені залежності у відповідності із соціологічними теоріями.

ІІІ. Період становлення (20 – 40-ві р. р. ХХ ст., період між І та ІІ світовими війнами).

Формальною датою виникнення соціології медицини на Заході враховують 1923 рік, коли у Великобританії з’явилась фундаментальна робота Н.Sigerist.

Особливо великий розвиток в багатьох європейських країнах дослідження в області соціальної медицини отримали після першої світової війни. М.Susser відносить появу соціологічного аналізу в медицині до 20-х р.р. ХХ ст., а що стосується його розвитку у 30-ті роки, то згадуються такі праці, як «Лікар і хворий як соціальна система» (L.J.Henderson – 1935) та Bernard J.Stern «Social Factors in Medical Progress». Декілька пізніше R.Paris і W.Dunham провели роботу по вивченню соціального стану хворих, які були госпіталізовані з приводу шизофренії («Психічні порушення у міських районах», 1939), а Н.Psychiatry», 1938, 1939).

ІУ. Період розвитку як самостійної дисципліни (50-80-ті р. р. ХХ ст.).

Тільки після другої світової війни медична соціологія виокремлюється у самостійну галузь науки: крім лікарів, що займались соціологією медицини, в розробку її проблем включилося широке коло соціологів – не лікарів.

Соціологія медицини як окрема дисципліна сформувалась у закордонних країнах в 50-ті роки (США, Великобританія, Німеччина та ін.) у зв’язку з необхідністю соціологічного осмислення ролі та місця медицини, системи охорони здоров’я, самого пацієнта у сучасних соціально-економічних умовах і потребою соціологічної освіти для медичного персоналу.

Соціологія медицини розглядалась багатьма вченими як частина соціології, як частина медицини, як наука «на стику» соціології та медицини. Після довгих дискусій спеціальність отримала свою сучасну назву «соціологія медицини».

На ІУ Всесвітньому соціологічному конгресі «Суспільство і соціологія» у Мілані (Італія) в 1959 році була вперше організована секція соціології медицини, головуючим якої став член-кореспондент АН СРСР І.І.Гращенков – його доповідь «Здоров’я І соціальне благополуччя».

По узагальнених матеріалах Всесвітніх конгресів соціологів (50-60-ті роки ХХ ст.) в області соціології медицини розглядались наступні питання: роль факторів зовнішнього середовища у механізмі виникнення, розвитку та вилікування хворого (урбанізація, санітарно-технічні умови на виробництві, стан профілактики); аналіз причин захворювань в різних соціальних групах; оцінка різних упереджувальних заходів; аналіз діяльності лікувально-профілактичних закладів; роль суспільства у захворюванні населення.

Серйозним кроком у розвитку медичної соціології у США стало проведене у середині 50-х років Холлінгсхедом і Реддихом нью-хевенське дослідження, засноване на психіатричному матеріалі, яке робило акцент на соціальному розподілі психічних захворювань. В цьому дослідженні виявилася важлива риса підходу, що розвивався у США, - тісний зв'язок конкретної медико-соціологічної проблеми з академічною (університетською) теоретичною соціологією.

У. Сучасний період стану науки (з 90-х р. р. по наш час).

Сучасна західна медична соціологія прямує минати глобальні теоретичні узагальнення. В сучасній соціології медицини не ставляться задачі пізнання найбільш глибоких і загальних закономірностей життя суспільства. Це призвело до того, що еталоном дослідження в медицині стали дослідження в області індивідуальної діяльності медичної сестри, лікаря, пацієнта.

У наш час в соціології медицини відчувається нестача теоретичних концепцій. Ситуація, яка склалася, багато в чому обумовлена тим, що сучасні процеси постіндустріального суспільства викликали бурний розвиток медико-соціальних технологій. Наукоємкістьські, засновані на сучасних високих технологіях лікувально-діагностичні і профілактичні комплекси промислового типу стрімко залучають у своє функціонування багатомільйонні маси людей. Це призвело до корінної зміни стереотипів поведінки і уявлень про хворобу і здоров’я, що склалися, які не укладаються у попередні теоретичні концепції.

Зусилля соціологів медицини спрямовані на визначення природи соціальних змін і будову адекватних моделей медичної і організаційної діяльності як органів та закладів охорони здоров’я, так і поведінки самих індивідів.

Рекомендована література та джерела для поглибленого вивчення теми

· Масальський В.І. Соціологія у конспективному викладенні: навчальний посібник. 4-е вид.,-Донецьк: Юго-Восток, 2012.-С.22-63.

· Практикум з соціології: навчальний посібник для студентів ВЗО/За ред..В.М.Пічі. – Львів: Новий Світ, 2004. – С.17-19.

· Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. – 2-е изд.,доп. – М.: Центр, 2007. –С.20-25.

· Соціологія: підручник./ За ред.В.Г.Городяненка.-К.:Академія, 2008.-С.5-92.

Дата добавления: 2014-01-04