Вимоги до складання анкет та опитувальних листів. Види запитань. Обробка та аналіз соціологічної інформації

Анкетування – це найбільш поширений у соціології метод. Створенню анкети передує довга копітка розробка програми дослідження у зв’язку з тим, що в анкету закладаються гіпотези, сформульовані завдання, котрі потрібно вирішити під час соціологічного дослідження. Перекласти мову науки на запитання до респондентів – процедура складна, але необхідна. Існує різниця між науковими термінами й буденною мовою, тому поняття можуть мати для простих людей і вчених різні значення.

Анкета починається зі вступної частини – звернення до респондента. У ньому визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети з блоками запитань до опитуваних і третя частина – «паспортичка», тобто демографічні відомості про опитуваних (може виноситися на початок).

Структура та послідовність запитань в анкеті передбачає розвиток комунікації соціолога з респондентом: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін.. Логіка побудови запитань в анкеті відповідає меті дослідження й отримання інформації, що перевіряє гіпотези.

Питання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускаючи неясності й однозначності. Усі запитання поділяють на два основні типи: відкриті і закриті.

Відкриті – це ті, щодо яких дослідник не пропонує респондентові переліку підготовлених відповідей, а залишає місце для відповідей у довільній формі. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання дає можливість соціологові відчути проблеми людей, що за цифрами звіту. Однак досвід показує, що на відкриті запитання відповідає лише третина респондентів, при цьому відповіді чи надто стереотипні, чи дуже конкретні, малоінформативні. Окрім цього, такі запитання важко обробляти.

Закриті запитання – це ті, в яких після тексту запитання пропонується декілька відповідей. Досить часто при формуванні переліку відповідей трапляються логічні помилки – порушення принципу відповідності запитання та відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

До анкети також включають запитання-фільтри. Завдання таких запитань – відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, зазвичай, завершують анкету. Опитування проводяться анонімно й соціально-демографічний блок передбачає взяття до уваги таких позицій:

· вік;

· стать;

· рід занять;

· національність, місце проживання, освіта (якщо проблема дослідження передбачає їх важливість).

При формулюванні запитань анкети необхідно виконувати такі правила:

Ø однозначність – мова йде про однакове розуміння змісту запитання респондентами. Дуже важливим є визначеність змісту запитання та їхня конкретність. Іноді запитання анкети містять у собі два, а то й більше запитань, що є недоцільним і заважає отримати об’єктивну інформацію;

Ø стислість – досвід проведення соціологічних досліджень свідчить, що чим довше запитання, тим важче респондентові зрозуміти його зміст. Якщо запитання довге, то поки респондент дочитає його до кінця, він забуде початок;

Ø валідність – міра відповідності запитання анкети проблемі, що вивчається. Запитання можуть бути прямі і непрямі. Валідність запитання визначається точністю переведення показника в запитання.

Відомо, що добре опрацьована анкета може бути заповнена не більше, ніж за півгодини. За більший проміжок часу настає психологічна втома й увага до анкети спадає.

Аналіз отриманої під час соціологічного дослідження інформації є дуже відповідальним і важливим етапом. Аналізу передує опрацювання первинної інформації, що міститься у відповідях анкети, протоколах спостережень тощо. У процесі обробки первинна інформація готується для обчислення.

На етапі аналізу соціологічної інформації відбувається перевірка гіпотез, отримується нове знання.

Елементарними процедурами впорядкування даних є групування та класифікація.

Просте групування – це класифікація чи впорядкування даних за однією ознакою. Об’єднання фактів здійснюється згідно з гіпотезою та головною ознакою. Залежно від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін..

Перехресне групування – це поєднання даних, упорядкованих за двома ознаками. Мета такого групування:

Ø з’ясувати зв'язок між даними;

Ø здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання);

Ø визначити вплив одного показника на інший.

Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв’язків між структурованими характеристиками явища, що вивчається. Це дає можливість простежити, як змінюються досліджувані властивості у групах, відокремлених за різними ознаками. Коли збільшення однієї ознаки веде до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї – зменшення іншої) свідчить про наявність негативного зв’язку.

Сталі сполучення властивостей виявляються через типологізацію, якщо така типізація здійснюється під час емпіричного дослідження, її називають емпіричною.

Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень рис соціальних об’єктів або інших явищ, які розглядаються відповідно до гіпотез у декількох вимірах одночасно.

Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень.

Теоретична типологізація – це узагальнення ознак соціальних явищ на основі теоретичної моделі та за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії через перевірку сконструйованих типів з емпіричними свідченнями відповідності чи відхилення від ідеальної моделі.

У теоретичній типології критерії ознак виявляють логічним аналізом.

Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:

Ø визначення частоти розподілу за кожним типом;

Ø вивчення відхилень від теоретичних моделей за певними параметрами;

Ø вимір інтенсивності й імовірності цих відхилень.

Одним зі способів аналізу є вторинний аналіз. Він проводиться тоді, коли аналізують дані, отримані й оброблені іншими дослідниками.

При аналізі емпіричних даних послідовність дій соціолога така:

а) опис усієї сукупності даних у найпростішій формі, перевірка якості отриманої інформації;

б) скорочення кількості ознак, необхідних для остаточного аналізу. Здійснюється первинне узагальнення даних, необхідне для глибокого розуміння проблеми;

в) перехід до пояснення фактів через виявлення прямих і непрямих впливів на ознаки, соціальні типи, стійкі утворення;

г) спроби прогнозування розвитку процесів, подій, явищ, які вивчаються.

Рекомендована література для поглибленого вивчення теми.

· Масальський В.І. Соціологія у конспективному викладі: навч. Посібник.-3-є вид.-Донецьк: Юго-Восток, 2011.-с.226-250.

· Нестуля О.О. Соціологія: практикум. Модульний варіант: навч.посіб. К.:Центр учбової літератури, 2009, с.83-100.

· Практикум з соціології. Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти. За ред.. В.М.Пічі.-Львів: «Новий Світ-2000, 2006.-с.264-280.

· Соціологія: підручник /За ред..В.Г.Городяненка. - К.:Академія,2008,-с.285-360.

Дата добавления: 2014-01-04