Громадські організації та громадсько-політичні рухи

На політичне життя сучасного суспільства впливають різноманітні інститути, які покликані виражати та забезпечувати інтереси різних соціальних спільнот: класів, етносів, релігійних, професійних та інших груп населення. Взаємодія спільнот між собою, а також політичною владою відбувається в системі соціального представництва, через яке громадяни включаються в процес прийняття політичних рішень. Ця система включає політичні партії, громадянські асоціації, масові соціальні рухи та організації.

Соціальні рухи та організації – це добровільні об’єднання людей на основі спільних інтересів і цілей, що виникають в результаті вільного вияву їх волі. Їх призначення – виражати та представляти інтереси людей, які до них входять, у взаєминах між собою і державою.

Сучасні масові соціальні рухи та організації мають загальні принципи виникнення і функціонування: добровільність, колективність, рівноправність учасників, самоврядування, сполучення особистих і суспільних інтересів, законність та гласність. Суспільні масові рухи та організації, на відміну від держави, не мають владних повноважень. Вони не ставлять собі за мету завоювання державної влади, тобто не є спочатку політичними, хоча можуть політизуватися з часом.

Серед найбільш характерних рис сучасних суспільних масових рухів слід виділити наступні:

1. Специфічна соціальна база: нові середні прошарки – інтелігенція, службовці. Серед активістів багато гуманітаріїв, вчених, колишніх військових, віруючих, молоді.

2. Опозиційність до політичної влади, держави.

3. Висунення нової проблематики та вимог, заперечення насильства взагалі та, насамперед, повсякденного насильства над людиною та природою.

4. Орієнтація на загальнолюдські цінності: мир, життя, свободу, гуманізм, зрозумілі для більшості людей та підтримані ними.

5. Різноманітність та неординарність форм боротьби та протесту: акції блокади автомагістралей, обнародування результатів хімічно-біологічного аналізу проб повітря, води та ін..

Соціальні масові рухи прийнято класифікувати на:

· Трансформативні, направлені на радикальні зміни в суспільстві.

· Реформативні, націлені на зміну окремих сторін суспільного життя, усунення економічної, соціально-політичної та культурної нерівності.

· Релігійні рухи за спасіння від «гріховного» способу життя.

· Альтернативні, які передбачають часткові зміни індивідуального життя людей.

Ефективність діяльності соціальних рухів залежить від ресурсів, якими вони володіють, це рівень згуртованості, кількісний склад учасників, володіння власністю, професіоналізм, досвід. Все це дозволяє знаходити раціональні рішення актуальних питань суспільного життя.

Політичний рух є особливою формою громадського руху, який визначається у загальних рисах як спільне прагнення людей до реалізації спільних цілей. Характерною рисою, яка виокремлює політичний рух із усіх інших суспільних течій є те, що він використовує політичні засоби, тобто бореться за владу чи за вплив на спосіб здійснення цієї влади.

Основними елементами політичних рухів є визначення їх соціальної бази, оскільки ці рухи завжди відбивають певні суспільні інтереси, а характер цих інтересів віддзеркалює найважливіший аспект будь-якого політичного руху.

Виходячи з оцінки ролі, яку суспільні класи і соціальні верстви відіграють у створенні політичних рухів, останні можна розділити на такі, що мають класовий характер, міжкласовий характер, «позакласовий» характер.

Класовий характер полягає в тому, щоб показати: а) якою є суспільна база руху; б) з якими класами пов’язані керівники руху; в) стосовно яких класів програма руху є найбільш функціональною; г) які суспільні класи одержують найбільші вигоди внаслідок діяльності руху.

Разом з тим основою виникнення політичного руху не завжди буває суспільний клас. Рух може бути створений соціальною групою (наприклад, інтелігенцією або якоюсь її частиною), чітко визначеною професійною групою (наприклад, військовими) і навіть декласованими елементами. Такі групи діють подібно до класу, тобто створюють політичні рухи, висловлюючи свої групові інтереси і прагнення.

Політичні рухи розрізняються також за їх ставленням до політичного та економічного ладу. З цього погляду можна виділити консервативні, реформістські, революційні і контрреволюційні рухи. Перші виступають за збереження існуючого прядку, припускаючи лише мінімальні та абсолютно необхідні зміни. Контрреволюційні – проти будь-якого ладу, що сформувався внаслідок перемоги революції чи реформістських рухів, за повернення до колишнього ладу.

Нарешті, політичні рухи розрізняють за ступенем і формою організації: стихійні, позбавлені організації (найчастіше короткочасні); слабо організовані (також короткочасні); з високим ступенем організованості і тривалості.

Дата добавления: 2014-01-04