Релігія: структура, функції, класифікація

Соціологія релігії – одна із галузей соціології, об’єктом дослідження якої є різні релігійні феномени. Її виникнення і розвиток пов’язані передусім з іменами Е.Дюркгейма і М.Вебера. В сучасній соціології релігії можна виділити два рівні вивчення релігійних феноменів:

теоретичний, який розглядає релігію як цілісну підсистему і виявляє її взаємодію з іншими соціальними структурами, визначає її соціальну природу, місце і роль у суспільстві, «соціальні функції» і її внутрішню структуру;

емпіричний, який досліджує релігійність соціальних і релігійних груп, окремих особистостей, норми і цінності різноманітних спільностей, вплив тієї чи іншої конфесії на життєві позиції і спосіб життя людей, процеси сакралізації і секуляризації тощо.

Сакральне (лат.sacer – священний), згідно Е.Дюркгейму, всі релігійні вірування служать класифікації явищ буття, відносячи їх або до галузі сакрального (священного), або до галузі профанного (світського). До галузі сакрального належать ті явища, які розглядаються і переживаються як трансцендентні, і які виділяються із повсякденних подій. В сучасному суспільстві має місце зменшення частки сакральної реальності в житті людей, викликане раціоналізацією культури.

Секулярізація – процес переходу людей від релігійності до нерелігійності, звільнення різних сфер життя суспільства та індивіда, соціальних відносин і інститутів від релігійного санкціонування та ін.. Сьогодні існує згода в тому, що секуляризація має велике значення і є характерною рисою сучасного суспільства, що традиційні релігійні символи і цінності не можуть виконувати, як раніше, функцію об’єднальної сили суспільства, і що у розв’язанні наявних проблем вирішальна роль належить науці і технології.

Дата добавления: 2014-01-04