Розрахунки із застосуванням платіжних вимог.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжне доручення подається платником до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може перевищувати десять календарних днів після складання платіжного доручення, так як в іншому випадку банк таке платіжне доручення може не прийняти.

Банк одержувача до настання дати валютування, яка зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня, згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє одержувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

– за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

– у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлений законодавством України та (або) обумовлений договором;

– для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, складених не пізніше строку, установленого законодавством України та ін.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

– верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

– нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

У випадку згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину та надає документ до банку, який його обслуговує. Такий банк приймає документ від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника. Причини ж несплати такого розрахункового документа з’ясовуються безпосередньо між платником і одержувачем коштів.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або — при договірному списанні — отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ певної суми коштів із рахунку платника на рахунок одержувача. Таким чином, платіжна вимога використовується у двох випадках:

1) примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами. Відповідно до ст. 1071 ЦК України, кошти можуть бути списані із рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів із цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачеві без виконання. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно з законодавством України.

Виконавчий документ, на підставі якого оформлена платіжна вимога, банку не подається;

2) договірного списання. Так, фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього терміну. Право банка на договірне списання з рахунка платника за його дорученням закріплюється в договорі розрахунково-касового обслуговування.

Договір повинен містити інформацію, потрібну для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

– умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

– номер рахунка платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

– назву одержувача;

– номер і дату договору з одержувачем, яким передбачається право одержувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

– перелік документів, які одержувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Одержувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.

Дата добавления: 2014-01-04