Поняття та види заробітної платні

Тема 8. Політика доходів і оплата праці

Заробітна платня – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику відповідно до кількості та якості виконаної роботи.

Заробітна платня – це економічна категорія, яка відображає:

· відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу оплати праці;

· ціну робочої сили на ринку праці;

· винагороду, яку отримує працівник в грошовій формі від підприємства пропорційно до кількості і якості праці (для підприємства – це частина затрат у собівартості).

Заробітна платня виконує такі функції:

· відтворювальна – джерело для відтворення робочої сили;

· стимулююча – заохочення до праці;

· регулююча – регулює процеси зайнятості у різних сферах економіки;

· соціальна – сприяє росту добробуту населення, соціальної справедливості, соціального захисту.

Останню функцію реалізують шляхом оподаткування з/п такими податками: відрахування у пенсійний фонд, у фонд соціального страхування, у фонд зайнятості, фонд страхування від нещасних випадків. Розміри відрахувань регулює Міністерство праці і соціальної політики та державна податкова адміністрація України.

Склад з/п та порядок її нарахування відображає ЗУ «Про оплату праці» (1994р.).

З/п працівника включає такі складові:

· основна з/п – з/п за тарифними ставками, відрядними розцінками, окладами, відсотками від доходів, гонорарами (61%);

· додаткова з/п – враховує особливі умови праці та її інтенсивність, доплати, надбавки, премії, компенсаційні виплати, передбачені законодавством (оплата відпустки, лікарняні, декретні та ін.) – (33,5%);

· інші заохочувальні та компенсаційні виплати – кошти (не передбачені законодавством), які може виплачувати підприємство: матеріальні винагороди, матеріальні допомоги, премії до свят, кошти на оздоровлення та ін. - (5,5%).

Можна виокремити такі види з/п:

· номінальна – це сума грошей, нарахованих і виплачених працівникові відповідно до кількості і якості праці;

· реальна – це кількість матеріальних цінностей, які можна придбати за номінальну з/п;

· мінімальна – законодавчо встановлений розмір з/п за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може проводитися оплата праці. ЇЇ розмір визначають відповідно до вартості прожиткового мінімуму. Мінімальна з/п є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці. Важливим є наближення розміру з/п до вартості споживчого кошика;

· середня – визначають шляхом ділення сумарної з/п за рік на кількість місяців роботи працівника, або шляхом ділення фонду оплати праці на кількість працівників.

Дата добавления: 2014-01-04