Методи стерилізації, які найчастіше застосовуються

Повітряний метод стерилізації - рекомендується для стериліза­ції виробів зі скла, металу. Стерилізація відбувається під впливом сухо­го гарячого повітря 180 °С (± 2 °С) протягом 1 год в сухожарових шафах. Інструменти повинні стерилізуватись сухими і в пакунках зі спеціаль­ного паперу або у відкритих ємностях на лотку. Вироби, простерилізо­вані в мішечках зі спеціального паперу, можуть зберігатись стерильни­ми 3 доби. Вироби, простерилізовані без упаковки, повинні бути вико­ристані безпосередньо після стерилізації. Для контролю роботи повітряного стерилізатора з кожною партією інструментів закладається індикатор. Це можуть бути трубчасті індикатори - ТИТ-3, тіосечовина, альбуцид або стрічковий індикатор стерильності. Останній являє собою паперову стрічку білого кольору. Під дією температури 180 °С протягом години вона міняє колір - стає коричневою. В повітряний стерилізатор кладуть смужки довжиною 2 см.

Паровий метод рекомендується для стерилізації інструментів з ме­талу, виробів з гуми, перев'язувального матеріалу, білизни. Стерилізація відбувається в автоклаві під дією повітряної пари, яка подається під тиском.

У всіх типах парових стерилізаторів принцип будови однаковий. Вони склада­ються з 3 стальних циліндрів, розміщених один в одному. Внутрішній циліндр є сте­рилізаційною камерою, в яку закладають матеріал для стерилізації. Середній циліндр називають водопаровою камерою, в неї заливають воду, яка при нагріванні пере­творюється в пару. Водопарова і стерилі­заційна камери з'єднані між собою. Зовні­шній циліндр - це захисний кожух, який зменшує теплові втрати.

Автоклав оснащений ще маномет­ром, запобіжним клапаном і пристосу­ваннями для заливання води та контро­лю за її рівнем.

Процес стерилізації паровим методом складається з декількох ета­пів. Спочатку водопарову камеру заповнюють водою, потім у стериліза­ційну камеру закладають речі, щільно закривають кришку, і запобіж­ний кран встановлюють на той рівень тиску, при якому планують здій­снювати стерилізацію (як правило - 147-196 кПа). Після витіснення з камери повітря доводять тиск пари до заданого. Цей момент вважають початком стерилізаційної витримки (експозиції). При тиску пари 147 кПа і температурі 120 °С витримка повинна становити 45 хв, а при тиску 196 кПа і температурі 132 °С - 20 хв. Витримавши експозицію, знижу­ють тиск в апараті шляхом випускання пари, відчиняють кришку і вий­мають стерильні матеріали.

Режими роботи автоклава можуть бути такими:

1. Температура 132 °С, тиск 0,20 кгс/см² (2 атмосфери), час стериліза­ції - 20 хв. Застосовується для стерилізації перев'язувального матеріа­лу, білизни, виробів з металу. При цьому використовують, такі індикато­ри - фенацитин, манілоза і сечовина, стрічковий індикатор ІС-13.

1.Температура 120 °С, тиск 0,11 кгс/см² (1,1 атмосфери), час стерилізації - 45 хв.

Цей метод використовується для стерилізації гумових виробів (ру­кавиці, катетери, зонди, балончики для відсмоктування слизу і інше). Як індикатор стерильності застосовується фуксин з бензоїдною кислотою.

Стерилізація проводиться в стерилізаційних коробках - біксах або в подвійній м'якій упаковці з бязі. Перед закладкою виробів на стерилізацію бікс попередньо повинен бути двічі з інтервалом в 15 хв. протертий 1 % хлораміну, промитий ди­стильованою водою і висушений. Мате­ріали для стерилізації в бікси заклада­ються в сухому вигляді, пухко. Гумові вироби повинні бути протальковані та загорнуті в марлю. Переносяться бікси в спеціальних мішках. Термін стериль­ності виробів в біксах, які не відкрива­лись, - 3 доби. Відкритий бікс повинен бути використаний в той же день. Якщо залишились не використані вироби у відкритому біксі - вони підлягають повторній стерилізації. Саме тому на всіх біксах закріплюють етикетки, на яких вказана дата стерилізації і є підпис медсестри, яка проводила стерилізацію.

Ведеться журнал обліку стерилізації повітряним і паровим методами.

Хімічний метод стерилізації проводиться за допомогою розчинів хі­мічних засобів. Він рекомендується для виробів з полімерних матеріа­лів, скла, корозійностійких металів. Найчастіше використовується 6 % розчин перекису водню. Стерилізація відбувається при кімнатній темпе­ратурі - 6 год, в підігрітому до 50 °С розчині - 3 год.

Стерилізація повинна проводитися при повному зануренні виробів, ко­трі вільно розкладаються в ємності з розчином, довгі вироби вкладають по спіралі. Всі канали і порожнини заповнюються розчином. Після закінчення часу стерилізації всі вироби двічі занурюють на 5 хв в дистильовану воду, кожний раз змінюючи її. Потім вироби переносяться стерильним корнцан­гом в стерильну ємність або укладку. Термін збереження стерильності ви­робів в стерильній ємності - 3 доби. Розчин перекису водню може викори­стовуватися протягом 7 діб з дня приготування за умови збереження його в закритій ємності в темному місці. Подальше використання розчину мож­ливе лише за умови контролю вмісту активно діючих речовин.

Для стерилізації термонестійких предметів (хірургічні інструмен­ти, виготовлені з полімерних матеріалів, ґумові предмети тощо) можна використовувати 1% розчин надоцтової кислоти. Тривалість обробки - 45 хв. Предмети повністю занурюють у розчин в емальованому посуді, витримують визначений час, накривши посуд кришкою. Після закінчен­ня стерилізації промивають у стерильній дистильованій воді.

Для хімічного методу стерилізації можна використовувати розчин дезоксону- із глутаровим альдегідом.

Дуже зручно користуватись засобами зарубіжного виробництва. Так, при використанні 2 % розчину корзолексу стерильність досягається че­рез 60 хв, а при застосуванні 4 % розчину - через 30 хв. Корзолекс має антикорозійні властивості, тому ним зручно стерилізувати оптичні й ріжучі інструменти. Проте слід зазначити, що широке застосування його обмежується вартістю.

Стерилізація іонізуючим випромінюванням. Променеву стерилізацію проводять іонізуючим промінням великої енергетичної сили, яке може проникати на різну глибину в матеріал, що підлягає стерилізації. Переважно застосовують бета- і гамма-опромінення. Цей вид стерилізації широко ви­користовують на промислових підприємствах, де виготовляють інструмен­ти одноразового користування (шприци, системи для переливання крові, перев'язувальний матеріал). Предмети пакують в герметичні поліетиленові пакети із зазначенням терміну зберігання (до кількох років).

Газовий метод стерилізації, у промислових умовах застосовують для обробки термонестійких предметів, які не витримують стерилізації в ав­токлаві або в сухожаровій шафі (катетери, зонди зі штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, оптичні прилади, кетгут). Найчастіше ви­користовують окис етилену, пари формаліну. Застосовується в заводсь­ких умовах в спеціальних газових стерилізаторах у приміщеннях з витяж­ною вентиляцією для стерилізації виробів одноразового призначення.

Кип'ятіння як метод стерилізації шприців та голок згідно з галузе­вим стандартом 42-21-2-85 "Стерилізація і дезінфекція медичного ін­струментарію" не передбачене. Але у виняткових випадках (у невели­ких лікарнях, амбулаторіях, у домашніх умовах), коли неможливо про­стерилізувати шприци та голки іншим способом, можна застосовувати кип'ятіння. Стерилізація кип'ятінням проводиться в спеціальних мета­левих кип'ятильниках з решіткою для вкладання інструментів. Залива­ють інструменти холодною дистильованою водою і кип'ятять 45 хв з моменту закипання.

За якістю стерилізації ведеться бактеріологічний контроль. Праців­ники баклабораторії беруть змиви на стерильність 1 раз на 7-10 днів.

При багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах і вели­ких лікарнях організовані центральні стерилізаційні відділення (ЦСВ), в яких проводять передстерилізаційну очистку інструментів та стерилі­зацію білизни, перев'язувального матеріалу, інструментів та інших медичних виробів паровим та повітряним методами.

ЦСВ складається з двох зон: нестерильної і чистої. У нестерильній зоні виділяють кілька окремих кімнат: приймально-сортувальна, у якій приймають з відділень і сортують шприци, голки, інструменти; кімнати для проведення передстерилізаційної очистки та кімнати, де інструме­нти висушують та перевіряють на цілісність та придатність до роботи, готують до стерилізації і завантажують у автоклав чи сухожарову шафу.

У чистій зоні після закінчення стерилізації стерильний матеріал ви­ймають із стерилізаційних апаратів і видають за призначенням.

Санітарно-протиепідемічний режим лікувальних закладів.

У приймальному відділенні санітарно-гігієнічний режим повинен виключати занесення інфекції в стаціонар. Після огляду кожного прий­нятого хворого клейонку на кушетці варто протирати дезінфекційним розчином, хворого оглядають на педикульоз, він проходить повну сані­тарну обробку (душ або ванна, при цьому видається знезаражена губ­ка). Хворий переодягається в чисту лікарняну білизну (із дозволу лікаря може залишитися у своїй білизні). Після огляду хворого руки варто вимити милом (в одноразовому розфасуванні) при дворазовому намилю­ванні, а після огляду інфекційного хворого - протягом 2 хв

0,2 % роз­чином хлораміну або 0,1 % розчином дезоксону-1.

Приймальні відділення повинні мати засоби дезінфекції і дезінсек­ції: мило, губки індивідуального користування, посуд для збереження чистих і використаних губок, наконечники для клізм і посуд для їхньо­го збереження в чистому вигляді.

Після огляду хворого металеві шпателі кип'ятять протягом 15 хв, а термометри дезінфікують в 1 % розчині хлораміну або в 0,1 % розчині дезоксону протягом 15 хв, або занурюють в 3 % розчин перекису водню на 80 хв.

У лікувальних відділеннях стаціонарів ліжко, тумбочку і підстав­ку для підкладного судна протирають дезінфекційними розчинами. По­стільні речі після виписування кожного хворого необхідно обробляти в дезінфекційній камері.

Гігієнічну ванну хворі одержують 1 раз на 7-10 днів із зміною білизни. При зміні постільної і натільної білизни її акуратно вкладають у ємності з покришкою або в мішки з бавовняної тканини. Після зміни білизни під­логу і предмети протирають дезінфекційними розчинами. Весь прибиральний інвентар - щітки, ганчірки, відра- повинні бути марковані для різних приміщень. Матеріал, яким прибирали, знезаражують замочуван­ням на 1 год у 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна з наступним полосканням у чистій воді й висушуванням, тому що у воло­гому середовищі розмножуються псевдомонади і клебсієли.

У плановому порядку 1 раз на місяць і, крім того, за показаннями проводяться бактеріологічні дослідження повітря, рідких лікарських форм, грудного молока, рідин для пиття хворих, змивів із рук персо­налу, предметів догляду.

Особлива увага приділяється стерильності хірургічного інструмен­тарію, голок, шприців, шовного матеріалу, катетерів, апаратів для шту­чного кровообігу, ендоскопічної апаратури. При цьому визначають на­явність стафілококів, синьогнійної палички, клебсієл, протея, кишко­вої палички та ін.

Санітарний нагляд за лікарняними установами включає контроль санітарно-технічного стану харчоблоку, транспорту для перевезення про­дуктів, утримання інвентарю і посуду, дотримання технології приготу­вання їжі, термінів її реалізації, правил миття і дезінфекції посуду.

Медичний персонал лікарняних установ може стати джерелом збу­дників інфекції (будучи носіями або хворими на легкі форми), а та­кож виявитися жертвою, заразившись від хворого, його крові й ви­ділень. Для зменшення цієї небезпеки проводять періодичний медич­ний огляд і обстеження персоналу. Доцільно мати картотеку, в якій повинні бути зазначені захворювання, перенесені кожним співробіт­ником. Виявлені носії і хворі повинні бути звільнені від роботи і прой­ти курс лікування.

Захист медичного персоналу від зараження - актуальна тема при роботі з інфекційними хворими і носіями ВГВ і ВІЛ. При цьому ретель­ного виконання потребує режим роботи в процедурних кабінетах.

Обстеження працівника на бацилоносійство.

Оскільки медичні працівники можуть бути джерелом виникнення внутрішньолікарняноі інфекції в гінекологічних відділеннях та акушер­ських стаціонарах, проводиться їх обстеження на бацилоносійство не рідше 1 разу на рік. Обов'язковому бактеріологічному дослідженню під­лягає слиз з передніх відділів носа та зіва. Забір матеріалу з зіва про­водиться з поверхонь мигдаликів ватним тампоном натще або не рід­ше ніж через 2-3 год після приймання їжі. Посів матеріалу, що дослі­джується на середовище, здійснюють не пізніше як через 2 год після забору.

Якщо в медичного працівника виділено стафілокок в посіві зі слизу носоглотки, йому обов'язково призначають консультацію стоматолога і отоларинголога. При виключенні патології цими спеціалістами бацило­носій проходить санацію. Санація здійснюється розчином фурациліну, олійним розчином хлорофіліпту і інше. Після цього повторно тричі бе­руться мазки на стафілококоносійство. Коли ж і після проведеної санації продовжує висіватись стафілокок, роблять посів на чутливість до анти­біотиків і проводять антибіотикотерапію. При відсутності ефекту прово­дять фенотипування і продовжують санацію. Якщо ж протягом року невдається досягнути позитивного результату, такого працівника пере­водять на роботу у відділення соматичного профілю.

Щоденно перед початком роботи працівники відділень гінекології, операційних блоків, пологового будинку оглядаються лікарем. Огляду підлягає шкіра з метою виявлення висипань, оглядається зів і вимірю­ється температура тіла. Відмітка робиться в спеціальному журналі. При виявленні запальних та інфекційних захворювань медпрацівник не до­пускається до роботи.

Двічі на рік медичні працівники повинні обстежуватись на RW і СНІД, австралійський антиген.

Бактеріологічне обстеження у відділеннях.

У відділеннях лікувальних закладів повинен проводитись бактеріо­логічний контроль в такому об'ємі: 1 раз на місяць - бактеріологічне дослідження мікробної забрудненості предметів довкілля;

1 раз на місяць - посів повітря на визначення його мікробного забруд­нення; 1 раз на місяць - змиви на наявність кишкової палички (в роздаточних, їдальнях;

1 раз на 7-10 днів - змиви на стерильнісьь; 1 раз на квартал - мазки на бацилоносійство.

Позачерговий бактеріологічний контроль проводиться за епідеміч­ними показаннями. Санстанція і дезстанція проводять бактеріологічний контроль не рідше як один раз в квартал.

Профілактика СНІДу при роботі медичного персоналу.

Останнім часом з'явилось багато повідомлень про зараження ме­дичних працівників вірусом гепатиту В внаслідок контакту з кров'ю під час виконання ними професійних обов'язків. Цей факт відображає тенденцію до зростання ендемічної захворюваності серед багатьох груп населення, появи нових хвороб, таких, як ВІЛ-інфекція (вірус імунодефіциту людини). У зв'язку з цим було видано наказ № 408 від 12.07.89 р. "Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепа­титом".

Всі робочі місця повинні бути забезпечені дезінфекційними засоба­ми. В доступному місці зберігається аптечка, яка містить: спирт 70°, йод, марганцевокислий калій, дистильовану воду, перев'язувальний матеріал. Необхідно передбачити недоторканий запас дезінфекційних засобів в такій кількості, щоб можна було зручно і швидко приготу­вати розчин необхідної концентрації (наважки хлораміну по ЗО г і один літр води). Марганцевокислий калій фасується по 0,1 г. При розведен­ні його в одному літрі води утворюється розчин світло-рожевого ко­льору (1:1000).

При попаданні (або підозрі на попадання) матеріалу на халат, одяг це місце необхідно обробити дезрозчином, потім знезаразити рукави­ці, зняти халат і замочити в дезрозчині або покласти в стерилізаційні коробки для автоклавування. Взуття слід обробити ганчіркою, змоче­ною в дезрозчині. Шкіру рук і інших ділянок тіла під забрудненим одягом слід протерти 70° спиртом. При попаданні заразного (чи підо­зрілого) матеріалу на обличчя останнє старанно миють милом. Проти­рають 70° спиртом. Очі промивають розчином марганцевокислого ка­лію в розведенні 1:1000. При попаданні заразного матеріалу в рот ро­тову порожнину прополіскують 70° спиртом. При пошкодженні шкіри (порізи, уколи) слід видалити кров з ранки і обробити шкіру 70° спир­том, потім йодом. При попаданні інфікованого чи підозрілого матеріа­лу на підлогу, стіни, меблі, обладнання - забруднене місце залива­ють дезрозчином, потім протирають ганчіркою, змоченою в дезрозчи­ні. Використану ганчірку кидають в посуд з дезрозчином або бак для подальшого автоклавування.

Про всі випадки аварійних ситуацій, при яких можливе інфіку­вання медпрацівників вірусом СНІДу, інформується адміністрація. Ро­биться відповідний запис в журналі реєстрацій аварійних ситуацій. За потерпілими ведеться нагляд протягом року. У випадку від'ємних реак­цій на СНІД через 6, 12 тижнів, 6 місяців, один рік після випадку - спостереження припиняється.

З метою профілактики зараження при роботі медичного персоналу з хворими, віброносіями, серопозитивними особами, особами з підо­зрою на СНІД за епідеміологічними або клінічними критеріями, а та­кож з особами вказаних категорій, необхідно дотримуватися таких за­ходів безпеки:

1. Взяття крові, інших біологічних матеріалів і всі лабораторні роботи з ними повинні проводитися в гумових рукавичках, а при загрозі роз­-
бризкування інфікованих рідин - в масках і захисних окулярах
для запобігання їх попаданню на відкриту пікіру і слизові. При попа-­
данні інфікованого матеріалу на шкіру і слизові їх необхідно акура­-
тно вимити теплою водою з милом, після чого обробити тампоном,
змоченим 6 % розчином перекису водню, 0,1 % розчином дезоксону
або 70° спиртом. Слизові очей при попаданні на них крові або інших
рідин необхідно зразу ж промити водою або 2 % розчином борної
кислоти.

2. Під час контакту з хворим всі пошкодження на руках повинні бути
закриті напальчниками або лейкопластирем.

3. При заборі рідини необхідно користуватися піпетками тільки за
допомогою механічних пристосувань для виключення всмоктуван-­
ня ротом. Перевертати пробірки для перемішування крові з реактива-

ми потрібно в закритій пробірці або з одягненим напальчником.

4.Персонал повинен мити руки після закінчення огляду хворого, робо­ти в лабораторії, знімання захисної одежі і перед виходом з лабора­торії або відділення.

5. Весь робочий одяг необхідно носити під час роботи з хворим і потен­ційно
інфікованим матеріалом і знімати тільки перед виходом з лабо­раторії або відділення.

6. Процедури, які можуть призвести до розпилювання або розбризку­вання біоматеріалу, необхідно проводити на спеціально відведених для цього робочих місцях, які забезпечують ізоляцію біоматеріалу.

7. В приміщенні після роботи проводиться вологе прибирання з викорис-­
станням 3 % розчину хлораміну.

Всі маніпуляції медичний персонал виконує в змінному халаті, ша­почці, змінному взутті і обов'язково в гумових рукавичках. Перед робо­тою всі пошкодження шкіри на руках повинні бути заклеєні лейкоплас­тирем. При роботі слід уникати випадкових травм інструментами. При проведенні маніпуляцій бажано користуватись одноразовими інстру­ментами. При використанні багаторазового інструментарію він під­лягає обов'язковій дезінфекції.

Медичний лабораторний інструмент усіх видів після кожного вико­ристання повинен підлягати дезінфекції, ретельній передстерилізаційній очистці і стерилізації, згідно з галузевим стандартом 42-21-2-85.

Забороняється приймання їжі й куріння в лабораторіях і приміщен­нях, де проводяться процедури хворим.

Розбір, миття і полоскання медичного інструментарію, використа­них піпеток та лабораторного посуду, приладів і апаратів, що контак­тували з кров'ю чи сироваткою людей, необхідно проводити після їх попередньої дезінфекції в ґумових рукавичках.

Медичні працівники, які мають контакт з кров'ю та її компонента­ми, підлягають обстеженню на наявність антигену вірусу гепатиту при прийнятті на роботу і потім не рідше 1 разу на рік. Особи, які мають антиген вірусу гепатиту, усуваються від забору, переробки і перели­вання крові та її компонентів.

Таким чином, дотримання техніки безпеки при роботі з біологічни­ми рідинами допоможе вам зберегти своє здоров'я.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено про лікувально-охоронний режим та його значення для пацієнта; організацію робочого місця медичної сестри для забезпечення правильної біомеханіки тіла та запобігання травмам хребта (у положенні сидячи, стоячи, при підніманні важких речей). Розібрали медсестринські втручання для зниження ризику падіння, отруєння й ураження електричним струмом; виявлення пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків (вік старше за 65 років, порушення свідомості, зору, слуху, ходи і рухливості, побічні ефекти лікарської терапії).

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 106-118.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає термін стерилізація?

2. Які методи стерилізації Ви знаєте. Перерахуйте їх.

3. Які Ви знаєте функції централізованого стерилізаційного відділення?

Проблемні ситуації:

1. У пацієнта, який лікується в терапевтичному відділенні з приводу хронічної пневмонії, виник страх перед ризиком ВІЛ-інфікування. Складіть медсестринські втручання з приводу даної проблеми пацієнта.

Дата добавления: 2014-01-04