Методична карта лекції №6

Моральна відповідальність означає здатність передбачити наслідки кожного свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному ходу подій.

Недотримання виконання морального обов’язку породжує провину.

Особливістю будь якої відповідальності і моральної, зокрема, є те, що вона завжди має винятково персональний характер. Вона ніколи не поширювалась з конкретної особи на групу, а то й на цілу етнічну, соціальну чи релігійну спільноту, до якої ця особа належить. На жаль, приклади такого поширення мають місце в історії, як в стародавній, так і в новітній.

Різанина протестантів через їх конфесійну належність католиками в ніч на 24 серпня 1572 року в Парижі – «Варфаломіїївська ніч»; масові розстріли у «Бабиному яру» осіб єврейської національності, в яких приймали участь німецькі посіпаки із числа українців-поліцаїв.

Висновок – як провина, так і відповідальність мають бути індивідуальними.

Категорії «відповідальність» і «провина» використовуються не тільки в моралі, але і у праві. На відміну від права, де відповідальність за провину накладається у вигляді юридичної санкції, то в моральному аспекті відповідальність за провину постає у самосвідомості як докори совісті і каяття, а в соціальному плані як громадський осуд, втрата довіри, бойкот тощо.

на тему: «Типи лікувально-профілактичних закладів.

Тема лекції:«Типи лікувально-профілактичних закладів. Безпечне лікарняне середовище»

Курс ІІ, спеціальність № 5.12010102 Сестринська справа

1. Актуальність теми: Для надання медичної допомоги населенню в нашій країні створено широку мережу лікувально- профілактичних установ (ЛПУ), як державної, так і приватної системи охорони здоров`я. Основні принципи і зміст роботи медичних сестер у різних ЛПУ суттєво різняться. Різним є й обсяг догляду за пацієнтами. Кожен медичний працівник повинен знати призначення ЛПУ в проведенні лікувальних і профілактичних заходах.

а) навчальні: ознайомити студентів з лікувально-охоронним режимом та його значенням для пацієнта; безпечним лікарняним середовищем; визначити первинну медико-санітарну допомогу, в яку входять основна лікувальна допомога – проста діагностика та лікування, направлення у складних випадках та консультацію на більш високий рівень, профілактична допомога та основні санітарно-освітні заходи.

б) виховні: 1. Засвоєння основних принципів медичної етики, деонтології, естетики та їх дотримання в стаціонарних та амбулаторних лікувально-профілактичних закладах.

3. План та організаційна структура лекції:

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Тип лекції, методи і засоби активізації студентів	Рівні засво-єння	Облад-нання	Роз-под. часу у хв.

	Підготовчий етап (визначення навчальних цілей і мотивація)
1.	Визначення навчальних цілей	Тематична лекція			2 хв.
2.	Актуалізація теми	Наведення наукових та статистичних даних			2 хв.
	Основний етап (план викладання лекційного матеріалу)				хв.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Лікувально-охоронний режим та його значення для пацієнта. Види режимів рухової активності пацієнта. Біомеханіка тіла. Правильне положення тіла. Організація робочого місця медичної сестри для забезпечення правильної біомеханіки тіла та запобігання травмам хребта (у положенні сидячи, стоячи, при підніманні важких речей). Запобігання травмам у пацієнта. Специфіка ризику виникнення травм у пацієнтів різного віку. Медсестринські втручання для зниження ризику падіння, отруєння й ураження електричним струмом. Виявлення пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків (вік старше за 65 років, порушення свідомості, зору, слуху, ходи і рухливості, побічні ефекти лікарської терапії). Можливі проблеми пацієнта (наприклад, високий ризик падіння, пов’язаний з порушенням рухової функції). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.	1. Питання для активізації студентів (додаються до лекції). Задачі, тести для активізації студентів (додаються до лекції)	α –ІІ α –ІІ α –ІІ α –ІІ α –ІІ α –ІІ α –ІІ	Схеми План сестрин-ських втручань
	Заключний етап
	1. Резюме лекції, загальні висновки				2 хв.
	Загальні висновки по основним розділам лекції
	2. Відповіді на можливі запитання				2 хв.
	3. Завдання для самопідготовки студентів	Перелік літератури, запитання, завдання			2 хв.
	Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції	Скласти приблизний розподіл дня у відділеннях терапевтичного профілю Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є Основи сестринської справи.- Т.: Укрмедкнига, 2002.- С. 133-152

1. Лікувально-охоронний режим та його значення для пацієнта. (α ІІ)

2. Види режимів рухової активності пацієнта. (α ІІ)

3. Біомеханіка тіла. Правильне положення тіла. (α ІІ)

4. Організація робочого місця медичної сестри для забезпечення правильної біомеханіки тіла та запобігання травмам хребта (у положенні сидячи, стоячи, при підніманні важких речей). (α ІІ)

5. Запобігання травмам у пацієнта. Специфіка ризику виникнення травм у пацієнтів різного віку. (α ІІ)

6. Медсестринські втручання для зниження ризику падіння, отруєння й ураження електричним струмом. Виявлення пацієнтів з високим ризиком нещасних випадків (вік старше за 65 років, порушення свідомості, зору, слуху, ходи і рухливості, побічні ефекти лікарської терапії). (α ІІ)

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, високий ризик падіння, пов’язаний з порушенням рухової функції). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли. (α ІІ)

8. Загальні висновки по основним розділам лекції.

9. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Лікувально-охоронний режим - це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, що можуть зустрітися в умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню.

Для того, щоб хворий одужав, необхідно впливати на весь його організм, особливо на центральну нервову систему, яка регулює всі взаємозв'язані життєві процеси в організмі.

Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотримання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого. Необхідно вимагати від хворих дотримання розпорядку дня у відділенні і самим його не порушувати, вчасно вимикати телевізор, не будити хворих раніше встановленого часу (за винятком випадків, коли це необхідно для досліджень). Зміна персоналу, прибирання палат, термометрія мають проводитися після 7 год. ранку.

Сприятливо впливає на психіку хворого добрий санітарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах (зручні меблі, чиста білизна, кімнатні рослини).

Турбуючись про чистоту палат і хворих, медичні сестри повинні самі бути охайними, чисто та акуратно одягненими і виконувати всі вимога особистої гігієни, не зловживати косметикою, носити чисті халат і шапочку. Волосся на голові має бути сховане під білою шапочкою або косинкою. Руки необхідно мити щіткою з милом, нігті коротко стригти. Медичним сестрам не слід носити персні на пальцях, оскільки під ними скупчуються численні мікроорганізми, в тому числі й патогенні. Взуття має бути м'яким, щоб не створювати шуму і стуку при ходьбі. Особа, яка доглядає хворого, повинна бути завжди підтягнутою, спокійною, стриманою, терплячою і в той же час вимогливою до виконання всіх призначень лікаря.

Являючись взірцем чистоти та охайності, медична сестра не повинна бути гидливою і відмовлятися від маніпуляцій, що пов'язані з неприємними відчуттями.

Важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд- предметів лікарняного догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци тощо). Доглядаючи за важкохворим під час фізіологічних відправлень, його слід відгородити ширмою.

Медична сестра повинна сприяти зменшенню негативного впливу шумів на психічний стан хворого. Тиха спокійна розмова медичного персоналу між собою та з хворими, дотримання основних принципів медичної етики та деонтології поліпшують настрій хворого, допомагають йому швидше одужати.

Слід пам'ятати, що тривога хворого за своє життя, зміна життєвої ситуації, відчуття залежності від навколишніх, необхідність відмови від попередніх звичок справляють травмуючий вплив на його психіку. Тому не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. Треба створити навколо хворого сприятливий емоційний клімат з оптимістичним настроєм. Дуже важливо пробудити волю хворого до одужання і бажання брати активну участь у процесі відновлення свого здоров'я. В той же час не слід створювати фальшивих, необгрунтованих ілюзій і райдужних перспектив, якщо мова йде про невиліковне захворювання. Треба оберігати хворого від частих, тривалих і втомлюючих відвідин родичів, знайомих і товаришів по роботі. Відвідувачі нерідко своєю поведінкою порушують встановлений для хворого лікувальний режим. Часто невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи

приклади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вони вселяють у хворих неспокій і хвилювання.

Особи, які доглядають хворих, повинні забезпечити їм душевний спокій. Хворих треба оберігати від різних звісток, які можуть схвилювати, викликати збудження або пригнічення нервової системи. Всіма доступними засобами слід підтримувати у хворих бадьорий настрій, відволікати їх від думок про захворювання.

Для відпочинку хворих у лікарні обладнують окрему кімнату або частину коридору, де розміщують крісла, журнальний столик з журналами, газетами, стенди, телевізор. Тут ходячі хворі можуть зустрічатися з відвідувачами. У вільний час хворі можуть читати, плести, вишивати. У теплу пору року з дозволу лікаря хворі можуть деякий час проводити на свіжому повітрі. Для цього територія лікарні має бути впорядкованою та озелененою.

Природною потребою кожного живого організму, тим більше хворого, є повноцінний сон. Сон відновлює захисні сили нервової системи і організму в цілому. Хворі мають лягати спати в один і той самий час, тоді в них виробиться звичка швидко засинати. Будити хворих для приймання або введення ліків можна лише за вказівкою лікаря. При безсонні перед сном добре прийняти теплу ніжну ванну, в яку кожні 2 хв підливають трохи гарячої води. В домашніх умовах можна застосувати теплу (35-36°С) загальну ванну. Снотворні засоби можна приймати лише за призначенням лікаря.

Психіка хворих зазнає значного травмування на всіх етапах лікування, починаючи від поліклініки і закінчуючи палатами стаціонару. Медичні працівники повинні пам'ятати про шкоду, якої може завдати організму хворого психічна травма, і запобігати їй. У поліклініці, на амбулаторному прийомі недопустимо повідомляти хворого про злоякісну пухлину, виявлену у нього, чи про запущений стан хвороби. Об'єктивна довідка з точним діагнозом може бути видана родичам і медпрацівникам для передачі її в стаціонар або переслана туди поштою. У стаціонарі хворі не повинні мати доступу до медичної документації. При наявності у них злоякісних пухлин використовують інші формулювання діагнозу, такі як «новоутворення», «виразковий інфільтрат» тощо. Важкі порушення психіки хворого можуть спричинити необережні розмови медичних сестер і санітарок. Позитивний вплив на настрій хворого має неофіційне відвідування палати лікарем або сестрою з дружньою розмовою.

Особливого підходу потребують хворі, які протягом багатьох років страждають на різні хронічні захворювання. Вони, як правило, не потребують активного лікування і повсякденного лікарського спостереження. Такі хворі краще почуваються в спокійній звичній домашній обстановці за умови, якщо родичі можуть створити їм сприятливі побутові умови з дотриманням гігієнічних вимог і виконанням розпоряджень лікаря щодо лікування, харчування і догляду.