Безпечне лікарняне середовище. Безпечне транспортування і переміщення пацієнта.

Медична сестра повинна грамотно допомогти хворому при зміні по­ложення тіла, переміщенні в постелі і кваліфіковано забезпечити транс­портування його.

У роботі медичної сестри зустрічається багато ситуацій, коли їй потрібно надати хворому допомогу під час переміщення в ліжку та пе­ресування. Вона повинна вміти: - переміщувати пацієнта в ліжку; - повертати пацієнта в ліжку; - перекладати пацієнта з ліжка на крісло і навпаки; - перекладати пацієнта з

ліжка на візок; - переміщувати пацієнта під час процедури купання і поводитися з пацієнтом, який впав.

Для того, щоб не завдати шкоди ні собі, ні пацієнтові, сестра пови­нна використовувати будь-який допоміжний засіб або піднімальний при­стрій. Вона повинна вміти зайняти правильне положення тіла.

Ноги.

Положення ніг сестри є дуже важливим для безпечного поводжен­ня з пацієнтом. Вона повинна стати в положенні "ноги на ширині пле­чей", дотримуючись рівноваги відповідно до ваги пацієнта і напрямку руху. Одну ногу потрібно поставити поруч із пацієнтом для того, щоб прийняти його вагу на початку транспортування. Інша нога знаходиться в положенні напрямку руху і готова прийняти вагу пацієнта при перемі­щенні. Якщо сестра повинна піднімати пацієнта з підлоги, її ноги мають знаходитися по обидва боки свого вантажу для того, щоб піднімати пацієнта між колінами. Ніколи не піднімайте пацієнта перед колінами, тому що це спричиняє підняття на витягнутих руках. Також ніколи не піднімайте пацієнта збоку, тому що це призводить до вигину хребта.

Положення пацієнта.

Перед тим, як піднімати пацієнта, потрібно надати його тілу най­більш зручного положення.

Положення спини.

Під час переміщення пацієнта хребет сестри завжди повинен бути прямим, плечі, наскільки це можливо, повинні знаходитися на одному рівні і бути спрямовані в той же бік, що і таз. Коли ви здійснюєте підняття однією рукою, вільна рука повинна бути використана для під­тримки рівноваги тулуба, положення спини. Таким же чином вільна рука використовується як опора для того, щоб зняти навантаження з хребта при піднятті за допомогою плеча.

Використання ваги тіла.

Використання ваги тіла для зняття напруги, що викликається ру­хами рук, є навичкою, якій треба вчитися і яка потребує контролю і практики перед тим, як використовувати її при переміщенні пацієнта. Якщо тіло здатне рухатися, воно володіє силою руху і, отже, кінети­чною енергією, яку можна використовувати для того, щоб полегшити процес підняття. Деякі пацієнти зможуть допомагати, імітуючи рух. Якщо вони можуть зробити декілька розгойдувальних рухів, щоб створити необхідну рушійну силу, реальна сила підйому, наприклад, при під­нятті пацієнта зі стільця в положення стоячи, може бути мінімальною. Навіть, коли маємо справу з цілком безпомічним пацієнтом, рух тіла людини, що здійснює підняття, може полегшити процес підняття. Цих навичок можна набути при наявності почуття ритму, злагодженості дій, а також розуміння і співробітництва з боку пацієнта.

Робота в бригаді.

Коли підняття проводять дві або більше сестер, необхідність злаго­дженості дій є більш істотною. Одна сестра повинна виступити у ролі лідера й віддавати розпорядження, але тільки переконавшись, що ко­жна сестра і пацієнт цілком готові до підняття. Лідер повинен одночас­но стежити за тим, щоб було забрано обладнання, а також за мімікою пацієнта. Коли усе готове, лідер віддає розпорядження, воно повинно бути чітким і задавати визначений ритм. Там, де можливо, бригада, що проводить підняття, повинна бути підібрана за

зростом і, незалеж­но від посади, фізично найдужча сестра завжди повинна приймати на себе найважчу частину - стегна і тулуб пацієнта.

Підняття.

Коли всі перераховані аспекти розглянуті, ви готові безпосередньо до підняття. Переконайтеся, що ваші ноги займають стійке положення на підлозі, виберіть найкраще положення утримання пацієнта, піді­йдіть до пацієнта так близько, наскільки це можливо, тримайте спину прямо, використовуйте вагу свого тіла і переконайтесь, що ви викону­єте рухи в тому ж ритмі, що й інші.

Підняття пацієнта пов'язане з певним ризиком, труднощами, тому кожна ситуація повинна розглядатися окремо.

Допомога пацієнту, який впав.

На жаль, щось може статися не так, як потрібно, коли ви піднімаєте або підтриму­єте пацієнта, і ви не можете втримати його. Коли це трапляється, не розгублюйтесь - завжди безпечніше, коли пацієнт падає по­вільно і м'яко на підлогу. Дайте йому зіслизнути вниз вздовж вашого тіла, не напружуючи себе. Так ви контролю­єте падіння. Потім ви можете спробувати допомогти пацієнту лягти на бік або сісти, підклавши подушку чи ковдру, поки ви шукаєте допомогу. Ні за яких обставин ви не повинні намагатись підняти пацієнта са­мотужки, без сторонньої допомоги. Якщо ви працюєте в лікарні чи ме­дичному центрі, то можете покликати на допомогу колег.

Якщо ви знаходите па­цієнта на підлозі і не може­те знайти ніякої допомо-

ги, можна підняти його, засто­совуючи захоплення через руку, піднімаючи його на ліжко поетапно за допомо­гою табуреток.
Якщо у вас немає впевнено­сті, що ви зможете з цим впоратися, чи стан людини не такий, щоб її можна було піднімати, ви повинні шукати допомогу.

Типи лікувально-профілактичних закладів.

Організацію медичної допомоги можна розглядати як медико-санітарну допомогу. Медико-санітарна допомога сьогодні надається на трьох рівнях: первинному, вторинному (спеціалізована) і третинному (висококваліфікована).

Первинна медико-санітарна допомога є основною найважливішою ланкою в організації охорони здоров'я людини. Вона надається переважно за територіальним принципом, тобто медичний працівник обслуговує певну кількість людей, що проживають на території, яка за ним закріплена.

В "Основах законодавства України про охорону здоров'я", прийнятих Верховною Радою у 1992 р., первинна медико-санітарна допомога трактується як основна частина медико-санітарної допомоги громадянам, яка передбачає: консультацію лікаря, просту діагностику та лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої допомоги.

У розвинутих країнах світу основними працівниками пер­винної медико-санітарної допомоги є сімейний лікар і медична сестра.

Оскільки сімейний лікар обслуговував певну територію (дільницю), він отримав назву дільничного. Пізніше цей термін став основним.

У роки нестримної спеціалізації медичної допомоги, яка була проголошена основним засобом її поліпшення, радянська медици­на докорінно змінила суть

родинного лікаря, розподілила його функції серед дільничних терапевта, педіатра, акушер-гінеколога, цехового та підліткового лікаря, які й зараз поки що здійсню­ють первинне медико-санітарне обслуговування.

Спеціалізація медичної допомоги призвела до збільшення кількості вузьких фахівців і чим більше їх ставало, тим важче хворому було отримати необхідну допомогу. За здоров'я пацієнта формально почали відповідати багато лікарів, а фактично не відпо­відав ніхто.

Відчуваючи, що спеціалізація веде охорону здоров'я у без­вихідь, соціальна медицина та організація охорони здоров'я знову повернулась до ідеї сімейної медицини.

Сімейний лікар вільно обирається своїми пацієнтами. Він разом з медичною сестрою надає допомогу цілодобово. Амбулато­рія родинного лікаря, як правило, складається з 3-х кабінетів: приймального, оглядового та кабінету для проведення допоміж­них обстежень.

Основні розділи роботи медичної сестри сімейного лікаря:

- Профілактична робота. Спостерігаючи за усіма членами родини, медична сестра під керівництвом лікаря визначає фак­тори ризику хронічних захворювань, проводить профілактичні обстеження на предмет раннього виявлення артеріальної гіпер­тензії, цукрового діабету, глаукоми, ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби, новоутворів. Кожному пацієнту вона дає інди­відуальні поради стосовно режиму та характеру харчування, заняття фізичною культурою та іншими видами відпочинку.

- Лікувально-діагностична робота. Готує хворих до прове­дення найрізноманітніших діагностичних обстежень, виконує лабораторні та клінічні дослідження, допомагає сімейному ліка­реві в проведенні діагностичних обстежень.

- Санітарно-освітня робота. Проводить бесіди стосовно дот­римання своїми підлеглим здорового способу життя, шкідливого впливу на організм: куріння, зловживання алкогольними напоя­ми, про охорону довкілля, турботу кожного пацієнта про власне здоров'я.

В Україні в містах первинна медична допомога дорослим на­дається у поліклініках. Територія, яку обслуговує поліклініка, розділена на терапевтичні дільниці Середня кількість мешканців на такій дільниці - 1700 осіб. За кожною дільницею закріплені дільничні лікар-терапевт і медична сестра.

Дата добавления: 2014-01-04