Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Робота медичних сестер у поліклініці




Читайте также:
  1. V. Організація періодичних медичних оглядів на підприємствах.
  2. Архівна робота в правоохоронних органах
  3. Архівна робота.
  4. Будова і робота електронно-променевої трубки.
  5. Виховна робота в академічній групі
  6. Виховна робота з педагогічне занедбаними та хворими дітьми
  7. Вправа 2 Робота з елементами управління діалогового вікна
  8. Діти – інваліди повинні першочергово отримувати медичну допомогу або проходити медичний огляд у медичних установах.
  9. Діяльність служби безпеки із забезпечення внутрішньооб’єктового режиму та робота з|із| представниками сторонніх| організацій
  10. ЗАВДАННЯ 2 Робота з діалоговими вікнами
  11. ІІ – Оперативна робота в місцях де безпосередньо виконуються ТЕ операції (митниця, термінал, порт і т.д.).
  12. Індивідуальна робота та її відмінність від самостійної

Медичні сестри в поліклініці працюють у різних спеціалізо­ваних кабінетах, а також допомагають лікарям у їхній роботі. Функції медичних сестер різнобічні, вони охоплюють широке коло лікувально-профілактичних заходів.

Поряд із веденням медичної документації, підготовкою кабі­нетів до прийому хворих, медичні сестри виконують обов'язки, які залежать від спеціальності лікаря, з яким вони ведуть прийом хворих.

I. Дільнична сестра поліклініки є помічником дільничного те­рапевта у забезпеченні лікувально-профілактичних заходів на дільниці:

- виконує лікувальні та діагностичні призначення лікаря в поліклініці та вдома;

- проводить профілактичні заходи серед населення, бере участь в амбулаторному прийомі хворих;

- готує інструменти, медичні картки амбулаторних хворих, бланки;

 

- слідкує за результатами лабораторних та інших дослід­жень;

- регулює прийом хворих залежно від черговості та стану хворого;

- вимірює хворим артеріальний тиск;

- проводить термометрію та інші медичні маніпуляції;

- заповнює статистичні талони, бланки направлень на ліку­вально-діагностичні дослідження, рецепти, посильні листи, ви­писки з медичних карт;

- видає талон для повторних відвідувань;

- заповнює диспансерну карту (форма №30) на вперше вияв­лених хворих;

- веде картотеку диспансерних хворих та викликає їх у пол­іклініку відповідно до термінів спостереження, вивчає умови жит­тя та побуту цих пацієнтів;

- проводить профілактичні щеплення.

II. У хірургічних відділеннях поліклініки медичній сестрі відводиться особлива роль. Вона повинна добре знати десмургію, володіти гіпсовою технікою, технікою ін'єкцій та внутрішньовен­них інфузій, прийомами тимчасової зупинки кровотечі, знати методи

стерилізації матеріалу та інструментів, проводити іммобілізації кінцівок, робити перев'язки. Під час прийому хворих хірургом медична сестра:

- виконує перев'язки;

- виписує направлення, довідки, листки тимчасової непрацездатності;

- веде журнали госпіталізації і профілактичних щеплень;

- готує стерильний стіл з інструментами для операції та перев'язок;

- проводить профілактику правця;

- бере участь у різних інструментальних дослідженнях, які зводить лікар;

- складає відомість про діяльність хірургічного кабінету;

- за відсутності спеціально виділеної операційної сестри виконує обов'язки операційної сестри.

Крім ведення необхідної медичної документації, сестри спеціалізованих кабінетів повинні виконувати спеціальні маніпуляції.

III. Сестра отоларингологічного кабінету:

- проводить дослідження слуху;

- бере мазки із зіва, носа, зовнішнього слухового проходу;



- закапує краплі у вуха та порожнину носа;

- вводить у зовнішній слуховий прохід турунди з лікарськими засобами;

- продуває вуха;

- проводить масаж барабанних перетинок за допомогою пневматичної воронки;

- видаляє сірчані пробки із зовнішніх слухових проходів;

- промиває лунки мигдаликів.

IV. Медична сестра офтальмологічного кабінету:

- перевіряє гостроту зору;

- допомагає підбирати окуляри;

- вимірює внутрішньоочний тиск;

- перевіряє кольоровідчуття та поля зору;

- за допомогою медикаментозних засобів розширює зіниці;

- бере участь у складних апаратних дослідженнях хворих;

- видаляє сторонні тіла;

- надає невідкладну допомогу при опіках і травмах очей;

- бере участь у ранньому виявленні диспансерних хворих і активному

 

спостереженні за ними.

V. Медична сестра урологічного кабінету:

- проводить катетеризацію сечового міхура;

- проводить промивання сечового міхура антисептичними розчинами;

- готує стерильний матеріал, інструменти та прилади для спеціальних досліджень;

- допомагає лікарю ггід час інструментальних досліджені се­човивідних шляхів.

Первинна медико-санітарна допомога робітникам і службов­цям промислових підприємств надається сіткою медичних зак­ладів, в районі діяльності яких проживають працівники, а також спеціальними закладами - медико-санітарними частинами і здоровпунктами (лікарськими і фельдшерськими). Ці спеціальні зак­лади розміщені на території самих підприємств або недалеко від них.

Лікарські здоровпункти організуються на підприємствах з кількістю робітників 1000 і більше, фельдшерські - з кількістю працюючих до 1000.

Медико-санітарні частини створюються на великих підприє­мствах з кількістю робітників 4000 і більше, а на підприємствах хімічної, вугільної, нафтопереробної та гірничорудної промисло­вості - з числом працівників 2000 і більше.

Основне завдання здоровпунктів - надання першої допомоги при нещасних випадках і травмах, раптових захворюваннях, про­ведення профілактичної роботи в цехах. Надання першої допомо­ги при нещасних випадках передбачає такі види невідкладної допомоги, як зупинка кровотечі, накладання пов'язки, штучне дихання тощо. У випадку необхідності здоровпункт організовує направлення потерпілого в поліклініку або стаціонар.

Важливою функцією здоровпункту є підготовка робітників до надання само - і взаємодопомоги під час нещасних випадків, травмах.

Медико-санітарна частина - комплексний лікувально-проф­ілактичний заклад, у склад якого входять: поліклініка, стаціонар, цехові здоровпункти, подекуди - профілакторії, дієтичні їдальні, дитячі ясла-садки. Медико-санітарна частина може бути пред­ставлена тільки поліклінікою.

Відповідно до основних завдань, медико-санітарна частина здійснює:

• кваліфіковану лікувально-профілактичну допомогу;

• диспансерне спостереження за хворими і здоровими кон­тингентами;

• організацію і проведення попередніх медичних оглядів при влаштуванні на роботу, а також періодичних і цільових профоглядів;

• експертизу тимчасової непрацездатності;

• аналіз показників захворюваності з тимчасовою непрацез­датністю й інвалідності, їх причин, виробничого травматизму і професійної захворюваності;

• комплекс заходів з метою реабілітації хворих та інвалідів, включаючи рекомендації про переведення на іншу роботу;

• участь у розробці комплексного плану санітарно-оздоров­чих заходів і контролю за його виконанням;

• санітарно-освітню роботу і рекомендації щодо раціонально­го режиму праці та відпочинку, пропаганду здорового способу життя.

Медичне обслуговування робітників здійснюється за цехо­вим принципом, який полягає у введенні однієї посади цехового лікаря терапевта та цехової медичної сестри з розрахунку на 1500 - 2000 робітників.

Особливу роль у діяльності цехових терапевтів і сестер відіграє профілактична робота. Вона може бути ефективною тільки за умови достатніх знань

 

технологічних особливостей даного вироб­ництва.

Тому особливого значення набуває вивчення цеховими ліка­рями і медичними сестрами особливостей і умов праці робітників, а також знання конкретної професійної патології, на основі чого розробляються відповідні заходи щодо зниження захворюваності й виробничого травматизму.

Помічником цехового лікаря є медична сестра, її роль та функції подібні до функцій медичної сестри терапевтичної дільниці, про які ми говорили вище.

Особливу увагу медико-санітарна частина повинна приділя­ти профілактиці виробничого травматизму, адже він приносить величезні економічні збитки. Це питання вирізняється своєю ак­туальністю в наш час, в період загальної кризи економіки України, коли більшість виробництв простоює, а виробничий травма­тизм зростає. Це пояснюється, насамперед, тим, що служба тех­ніки безпеки на виробництві зазнала суттєвих скорочень, техніч­не обладнання на підприємствах, як правило, застаріле, несправ­не, мають місце погіршення трудової дисципліни, зловживання алкоголем, халатне ставлення до використання захисних засобів та нехтування елементарними правилами техніки безпеки.

Первинна медико-санітарна допомога більш відокремлена в сільській місцевості за рахунок територіальної віддаленості від центрів вторинної допомоги (центральних районних лікарень).

Основною особливістю надання медичної допомоги сільським мешканцям є її етапність. Крім цього, такими особливостями є специфіка розселення мешканців, великий радіус обслуговуван­ня, характер сільськогосподарського виробництва (великі тери­торії, сезонність), поганий стан доріг, гірше, ніж у містах, транс­портне сполучення. Всі ці перераховані особливості свідчать про те, що доступність первинної медичної допомоги значно нижча у сільській місцевості порівняно з містом.

Перший етап надання медичної допомоги - сільська лікарсь­ка дільниця. До її складу входять такі заклади: сільська дільнич­на лікарня або лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерські пункти, дитячі дошкільні заклади.

Усі заклади сільської лікарської дільниці працюють під ке­рівництвом головного лікаря сільської дільничної лікарні (амбула­торії).

Величина території сільської лікарської дільниці визначається залежно від чисельності населення та радіусу обслуговування. Середня численність населення, що проживає на дільниці, стано­вить 5-6 тис. осіб, радіус обслуговування - 5-7 км. Основни­ми завданнями сільської лікарської дільниці є надання первинної медико-санітарної допомоги мешканцям села.

Тут слід звернути увагу на характерні особливості здоров'я сільських жителів. Це, насамперед, той факт, що їх здоров'я в 2,5 рази гірше, ніж у міських. На селі значно більша доля осіб похи­лого віку (60 років і старші), має місце так зване різке старіння людності, особливо негативні тенденції визначились у демографічних показниках: смертність на селі значно перевищує народжуваність. Спостерігається негативний природний приріст, депопуляція (вимирання) людей, значно вищий рівень смертності немовлят.

Залежно від кількості ліжок сільські дільничні лікарні бува­ють 4-х категорій: І - 75-100 ліжок, II - 50-75; III - 35-50 і IV - 25-35 ліжок. Переважно на сільській лікарській дільниці розгорта­ються дільничні лікарні III і IV категорій, які надають медичну допомогу за такими найпоширенішими фахами: терапія, педіат­рія,

 

акушерство. Сільська дільнична лікарня складається з таких основних підрозділів: амбулаторія, стаціонар, допоміжні підрозд­іли (рентгенологічний кабінет, маніпуляційний кабінет, клінічна лабораторія, аптека), господарська частина, подекуди кабінет ме­дичної статистики (якщо збір статистичної інформації децентра­лізований).

У сільській лікарській амбулаторії первинну медичну допо­могу надають, як правило, такі фахівці: терапевт, педіатр і стома­толог. Якщо кількість мешканців дозволяє, вводяться ще посади хірурга і акушера-гінеколога. З кожним спеціалістом працює ме­дична сестра.

Медична сестра лікаря дільничної лікарні (амбулаторії) ви­конує призначення лікаря як в поліклініці, так і вдома, регулює прийом хворих дорослих і дітей, надає першу невідкладну медич­ну допомогу, проводить диспансерне спостереження, забезпечує медичну допомогу працівникам сільського господарства в період масових польових робіт, проводить санітарно-протиепідемічну та санітарно-освітню роботу серед сільських мешканців.

У кожній амбулаторії працює фельдшер. Посади дільничних медсестер встановлюються на кожних 2500 осіб дорослих і 600 дітей, акушерок - на 3500 осіб, але не менше однієї посади при обслуговуванні більше 1500 осіб.

Фельдшерсько-акушерські пункти організовуються в селах з кількістю жителів 700 і більше, якщо відстань до найближчого медичного закладу більше 2 км, а також у населених пунктах з меншою кількістю жителів, якщо відстань до найближчого ме­дичного закладу перевищує 4 км.

На фельдшерсько-акушерських пунктах залежно від кількості мешканців, що обслуговуються, можуть працювати тільки фельдшер і санітарка; фельдшер, акушерка і санітарка або фельдшер, акушерка, патронажна медсестра і санітарка.

Основна функція фельдшерсько-акушерського пункту - профілактична робота. На нього покладені такі функції:

• надання мешканцям долікарської медичної допомоги;

• в повному об'ємі своєчасне виконання призначень лікаря;

• організація патронажу дітей і вагітних жінок;

• систематичне спостереження за станом здоров'я механіза­торів, тваринників, рільників;

• проведення згідно з планом профілактичних щеплень;

• проведення під керівництвом лікаря комплексу профілактичних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів з метою зниження захворюваності й травматизму, смертності немовлят;

• санітарно-освітня робота.

Первинна медико-санітарна допомога дітям і вагітним жінкам проводиться на сільській лікарській дільниці дільничними ліка­рями, фельдшерами, патронажними медсестрами, акушерками під керівництвом районних спеціалістів: педіатра і акушера-гінеколога. Ця допомога полягає у виявленні вагітних у ранні стро­ки, навчання їх гігієни вагітності, правильного догляду і годування дитини, систематичне спостереження за розвитком дітей у перші З роки, особливо на 1-му році життя, медичне обслуговування дітей у дитячих дошкільних закладах і школах.

Первинна медико-санітарна допомога дітям (вікова група 0-14 років) у містах надається дільничними педіатрами дитячих поліклінік (консультацій), а також

лікарями-педіатрами дитячих дошкільних закладів (ясел, садків), шкіл.

Кількість дітей на педіатричній дільниці в середньому стано­вить 800 осіб (на 1 «дільничного педіатра).

Для забезпечення медичної допомоги в дитячих дошкільних закладах і школах одна лікарська посада педіатра призначається на 180-120 дітей у яслах (ясельних групах дитячих ясел-садків), на 600 дітей дитячих садків і на 2000 учнів у школах.

Особливістю дитячої поліклініки є наявність двох входів: один для здорових дітей, другий - для хворих. Вхід для хворих дітей веде до спеціального приміщення - фільтра, де матерів, що прий­шли з дітьми на прийом, розпитує медична сестра, яка також оглядає горло і шкіру дитини, вимірює температуру тіла з метою виявлення інфекційного захворювання. Якщо дитина хвора, її направляють у спеціальний кабінет (бокс), де її оглядає педіатр і дає рекомендації матері стосовно лікування і догляду.

У дитячій поліклініці дільничний педіатр приймає в основно­му здорових дітей, дітей з хронічними захворюваннями і хворих з неінфекційними захворюваннями без гострих явищ, які прийш­ли на прийом повторно. Хворих з гострими інфекційними захво­рюваннями обслуговують вдома.

За даними наукових досліджень дільничні педіатри витрача­ють значну частину свого робочого часу (близько ЗО %) на роботу, яку б могла виконувати медична сестра. Тому особливо важливим елементом в організації роботи на педіатричній дільниці є чітке визначення обов'язків і їх виконання основним помічником педі­атра - дільничною медичною сестрою.

На кожну посаду дільничного педіатра встановлюється 1,5 посади дільничної медичної сестри.

Обов'язками дільничної медичної сестри є:

- надання медичної допомоги дітям на дому згідно з призна­ченнями лікаря;

- профілактична робота з метою виховання здорової дитини;

- проведення профілактичних щеплень;

- санітарно-освітня робота серед матерів;

- систематичне вимірювання антропометричних даних з ме­тою оцінки фізичного розвитку дітей;

- облік роботи за встановленою формою;

- участь у веденні медичної документації;

- систематичне підвищення кваліфікації.

Провідним методом роботи дільничної педіатричної служби є диспансерний метод - активне, динамічне спостереження за здоровими і хворими контингентами.

Диспансеризація дітей включає такі основні періоди: Перший період - антенатальна охорона плода, здійснюється дільничним педіатром разом із лікарем акушером-гінекологом жіночої консультації. Основна форма роботи в цей період- допологовий патронаж вагітних (у 28 і 32-36 тижні вагітності). Допологовий патронаж, як правило, виконує дільнична медична сестра, яка знайомиться з побутовими умовами майбутньої матері, пояс­нює їй значення правильного режиму харчування, праці й відпо­чинку для розвитку плода, ознайомлює її з методами дітогодування , дає рекомендації стосовно придбання необхідних предметів для догляду за новонародженим.

Другий період - динамічне спостереження за новонародже­ним проводить

 

дільничний педіатр разом із медичною сестрою на 1-2-у добу після виписки дитини із пологового будинку. У дитячу поліклініку поступає корінець "Обмінної карти породіллі". Лікар під час свого першого відвідування детально оглядає немовлят, дає матері поради і рекомендації стосовно режиму годування, сну і догляду за дитиною. Наступні патронажі здійснює дільнична мед­сестра. Другий лікарський патронаж проводиться у віці 2-х тижнів.

Третій період - щомісячне динамічне спостереження за не­мовлям протягом 1-го року життя. Проводиться комплексна оцін­ка фізичного, нервово-психічного розвитку і стану здоров'я у так звані декретовані періоди: 3, 6, 9 і 12 місяців. Педіатр відображає розвиток і стан здоров'я дитини у ці вікові періоди в етапних епікризах, які вносяться в основний медичний документ - "Істо­рію розвитку дитини". Сюди підклеюється корінець обмінної кар­ти із пологового будинку і лист допологового патронажу.

Четвертий період - динамічне спостереження за дитиною у віці від 1 до 7 років. Таке спостереження проводиться дільничним педіатром і медичними працівниками дитячих дошкільних зак­ладів. Рівень розвитку і стан здоров'я дітей оцінюють: на 2-му році життя - 1 раз у квартал, на 3-му році життя - 1 раз у півріччя, потім - 1 раз у рік. У віці 6-7 років проводять комплек­сний медичний огляд перед вступом до школи.

Згідно з даними наукових досліджень, виділяють 5 груп здо­ров'я у дітей:

I група - здорові;

II група - практично здорові (з наявністю факторів ризику);

III група - хворі в стані компенсації;

IV група - хворі в стані субкомпенсації;

V група - хворі в стадії декомпенсації патологічного процесу.

На кожного школяра заводиться "Індивідуальна карта дити­ни", в якій відображені результати комплексних медичних ог­лядів, профілактичних щеплень, а також всі випадки захворю­вань.

Шкільний лікар і медична сестра здійснюють надалі постій­не спостереження за-здоров'ям дітей, слідкують за дотриманням гігієнічних вимог у школі, дають рекомендації стосовно занять фізичною культурою, виробничою практикою, проводять проф­ілактичні щеплення дітям, дегельмінтизацію.

Повсякденна робота лікаря і медичної сестри - контроль за санітарним станом школи, за дотриманням школярами правил особистої гігієни, проведення санітарно-освітньої роботи, конт­роль за режимом харчування.

Первинна медико-санітарна допомога дітям на селі надається закладами сільської лікарської дільниці, про що говорилось вище.

У підлітковому віці (15-18 років) первинна медична допомога надається підлітковими терапевтами, які працюють у складі поліклінік.

Первинну медико-санітарну допомогу жінкам у містах нада­ють жіночі консультації або гінекологічні кабінети, що входять у склад поліклінік і медико-санітарних частин.

У сільській місцевості цей вид допомоги надається у фельд­шерсько-акушерських пунктах, сільських лікарських амбулато­ріях, у гінекологічних кабінетах або у жіночих консультаціях цен­тральних районних лікарень.

Жіноча консультація — лікувально-профілактичний заклад диспансерного типу. Основними завданнями жіночої консуль­тації є:

 

^ проведення профілактичних заходів, спрямованих на запо­бігання ускладнень вагітності, пологів, гінекологічних захворювань;

^ формування у жінок здорового способу життя;

^ надання лікувальної допомоги жінкам під час вагітності і пологів, гінекологічним хворим;

^ проведення роботи з метою профілактики абортів (засто­сування засобів контрацепції), своєчасного звернення вагітних у жіночу консультацію (до 3 міс. вагітності);

^ зниження материнської смертності й перинатальної смер­тності;

^ проведення санітарно-освітньої роботи;

^ вивчення умов праці й побуту жінок;

^ надання соціально-правової допомоги жінкам відповідно до діючого законодавства.

Жіноча консультація працює згідно з дільнично-територі­альним принципом. Одна акушерсько-гінекологічна дільниця те­риторіально включає дві терапевтичні (4000-4500 жінок усіх віко­вих груп, у тому числі 3000-3500 — понад 15 років). На одній такій дільниці працює один лікар акушер-гінеколог і одна акушерка, які обслуговують від 7000 до 8000 відвідувань жінок протягом року.

На промислових підприємствах цеховий лікар акушер-гіне­колог надає допомогу 1500-2000 жінок.

Основні функції дільничної акушерки:

- виконання всіх призначень лікаря у жіночій консультації і вдома;

- допологовий і післяпологовий патронаж вагітних з метою вивчення соціальних умов, житла і побуту вагітних, дотримання правил особистої гігієни і здорового способу життя, рекомендації щодо застосування протизаплідних засобів;

- складання точних списків жінок у віці понад 15 років, що проживають на дільниці;

- санітарно-освітня робота;

- ведення необхідної медичної документації.

З метою раннього виявлення гінекологічних захворювань кож­на жінка, яка проживає на дільниці повинна бути оглянута ліка­рем або акушеркою один раз протягом року, кожна працююча на промисловому підприємстві - 2 рази на рік.

Основним принципом диспансеризації вагітних є постійний нагляд за їх станом здоров'я, перебігом вагітності, внутрішньоутробним розвитком плода, своєчасне виявлення так званих груп ризику перинатальної патології і визначення тактики стосовно збереження вагітності.

Первинна медико-санітарна допомога не обмежується дільнич­ною службою. Вона включає також і службу швидкої допомоги. Швидка медична допомога надається станціями швидкої допо­моги та аналогічними відділеннями центральних районних ліка­рень у сільській місцевості. Існували і продовжують існувати суттєві відмінності у забезпеченні цією допомогою міського та сільського населення. У містах забезпеченість бригадами швидкої допомоги вдвічі вища, німе у сільських районах, хоча, враховуючи стан здоров'я, доступність медичної допомоги, стан комунікацій і засобів зв'язку тощо, потрібно було б зробити навпаки.

Служба швидкої медичної допомоги, на відміну від дільнич­ної, працює цілодобово.

 

У завдання станцій швидкої допомоги входить надання ціло­добової невідкладної допомоги під час нещасних випадків, травм,

отруєнь, раптових захворювань та станів, що загрожують життю, а також перевезення хворих у стаціонари згідно із заявками лікарів.

Виклик бригади швидкої допомоги здійснюється за єдиним номером - "03". Бригади швидкої допомоги бувають загальнолінійні, спеціалізовані й бригади для перевезення хворих. Спеціалізовані бригади створюються за такими профілями: кардіологічні, невро­логічні, педіатричні, психіатричні, акушерські та інші Серед спеці­алізованих бригад виділяють інтенсивну терапію, яка надає екст­рену медичну допомогу при гострих захворюваннях, травмах та отруєннях.

У склад загальнолінійної бригади входять: лікар, фельдшер, санітарка; спеціалізованої - лікар певного фаху, 2 середніх ме­дичних працівники і санітар.

Станції швидкої допомоги оснащені спеціальним санітарним транспортом, який обладнаний лікувально-діагностичною апара­турою для термінової діагностики і лікування станів, загрозливих для життя, проведення штучного дихання, переливання крові, електрокардіографії, дефібриляції і електростимуляції діяльності серця.

Для надання швидкої допомоги у містах організовуються підстанції, які розміщені у певних масивах міст.

У великих містах станція швидкої допомоги об'єднана з лікарнею швидкої допомоги з метою створення цілісного лікувально-профілактичного закладу для надання догоспітальної і госпітальної швидкої допомоги.





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 11971; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.013 сек.