Замінники та антагоністи

Гормони- білково-пептидні або стероїдні сполуки,що декретуються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров. Гормони – важлива складова нейроендокринного комплексу, який виконує функції гомеостазу, взаємодії різних систем людського організму, збереження виду, адаптації до навколишнього середовища. Недостатня секреція гормонів (гіпофункція залоз) призводить до розвитку різних ендокринних захворювань – гіпотиреозу, цукрового діабету, безплідності тощо. Надлишкова секреція гормонів (гіперфункція залоз) також проявляється ендокринною патологією – гігантизмом, акромегалією, тиреотоксикозом тощо.

Гормональну терапію проводять з метою заміщення недостатності утворення гормонів у ендокринних залозах і лікування гіпофункції, а також при неендокринни х хворобах для підвищення резистентності організму, при порушення обміну речовин, під час інфекційних та алергічних хвороб тощо.

Слід завжди пам’ятати, що тривале лікування гормонати знижує секреторну активність відповідної залози і навіть може зумовити її атрофію. При цьому раптове переривання гормонотерапії може спричинити розвиток синдрому відміни – гормональну недостатність. Для попередження такого ускладнення завжди наприкінці лікування дозу знижують поступово і застосовують певні методи стимуляції відповідної залози.

ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ

Важливі функції самозбереження (підтримання гомеостазу) та збереження виду (репродукції) людського організму потребують високого ступеня взаємодії різних його систем та адаптації до навколишнього середовища. Ця взаємодія здійснюється нейроендокринним комплексом, до складу якого входять центральна нервова система та ендокринні залози.

Ендокринні залози побудовані з високоспеціалізованих клітин,які розміщені в різних ділянках організму. Секрет цих залоз називається гормоном. Він виділяється безпосередньо в кров, тому що в цих залоз відсутні протоки. Термін “ гормон” походить від “hormao”, що значить “ змушувати”. За хімічною будовою гормони поділяються на: а) білково-пептидні (гормони гіпоталамуса, передньої і задньої часток гіпофіза, підшлункової, щитоподібної та паращитоподібних залоз; б) стероїдні (гормони кори надниркових та статевих залоз).

У гіпоталамусі синтезуються так звані рилізинг-гормони, або рилізинг-фактори, які по венозній системі надходять у гіпофіз та регулюють виділення його тропних гормонів.Рилізинг-фактори бувають стимулюючі (ліберини) та гальмівні (статини). В свою чергу, тропні гормони гіпофіза викликають синтез та виділення гормонів периферичних ендокринних залоз, або залоз-мішеней.

Регуляція виділення більшості гормонів здійснюється за принципом зворотного зв’язку. При збільшенні в плазмі крові концентрації гормонів, які виділяються залозами-мішенями, зменшується синтез у гіпоталамусі відповідних рилізинг-факторів (ліберинів). Внаслідок цього зменшується секреція тропних гормонів передньої частки гіпофіза і, відповідно, продукція гормонів залоз-мішеней. І навпаки, при зниженні в плазмі крові рівня гормонів залоз-мішеней підсилюється виділення відповідного тропного гормону (через гіпоталамус). Завдяки цьому механізму концентрація гормонів залоз-иішеней у плазмі крові постійно підтримується на певному базальному рівні.

Дата добавления: 2014-01-04