Поняття податкової пільги

Податкова політика як складова загальної урядової політики

Завжди було бурхливе обговорення, яким чином уряд може чи зобов’язаний використовувати систему оподаткування для стратегічних цілей, крім збору податків в державний дохід. Багато спеціалістів в сфері оподаткування притримуються думки, що податки повинні перш за все використовуватись для отримання доходу і повинні сприяти справедливому роз приділенні податків. При цьому політика регулювання доходів повинна відповідати податковому потенціалу (можливості платити), ніякі інші стратегічні цілі – такі як стимулювання зайнятості чи економічного зростання – не повинні бути направлені на систему оподаткування. Фінансове заохочення, якщо вважається бажаним, повинно, на їх думку, бути зроблено через прямі витрати, тобто субсидії. Для порівняння, уряд Данії довго дотримувався думки, що інструмент для оподаткування є одним із багатьох стратегічних інструментів уряду, може використовуватись для досягнення стратегічних цілей. Прийнято вважати кращим рішенням, коли обґрунтовані критерії застосовуються при прийнятті рішення про податкові пільги чи інші стратегічні інструменти (наприклад, субсидії). Три головних критерії – дієвість (результативність), ефективність і рівність.

• Критерій дієвості (результативності) означає, що податкові пільги повинні бути високорентабельними, ніж прямі витрати. Наприклад, якщо нова організація створюється задля проведення прямих витрат, то буде більш результативно використовувати податкові пільги. Податкова служба, як вже існуюча організація, взмозі використовувати податкові пільги з незначними додатковими адміністративними витратами.

• Критерій ефективності означає те, що є шанс на реалізацію стратегічних цілей. Це звичайно не має великої різниці, за умови фінансово-матеріальний стимул отримується за допомогою прямих витрат або за допомогою податкових пільг.

• Наостанок, критерій рівності означає, що вибір зменшити податкове зобов’язання за рахунок податкових пільг, замість зменшення ставки податку, повинен бути обґрунтованим. Оскільки податкові пільги звичайно застосовуються до обмеженої групи платників податків, є необхідність пояснити і обґрунтувати чому інші платники податків не можуть скористатись цим. Бюджетний Меморандум 2003 ввів спеціальні критерії, які дозволяють посадовій особі приймати обґрунтоване рішення, коли впроваджується нова чи змінюється діюча податкова пільга.

У звіті 1987 року, робоча група вивчила кілька визначень податкових пільг, що використовуються в інших країнах, особливо у Франції, Німеччині, Сполученому Королівстві та Сполучених Штатах. З цих визначень вони виокремили наступні п'ять окремих (відмінних) елементів: скорочення податкових надходжень, відхилення від базової структури оподаткування (основна система оподаткування або звичайна податкова структура), ціль нефіскальної політики, конвертованість у прямі витрати, і обмежені групи платників податків.

На думку робочої групи, елементи ціль нефіскальної політики, конвертованість у прямі витрати, і обмежені групи платників податків не повинні бути складовою поняття податкова пільга.

Оскільки ціль нефіскальної політики розглянута, робоча група стверджувала, що цей елемент був вже включений у визначення базової структури. Отже, якщо резерв для сплати податку не був погоджений з базовою структурою, він зобов’язаний мати ціль нефіскальної політики.

Робоча група стверджувала, що збереження двох елементів – зменшення податкових надходжень та ухилення від базової податкової структури буде достатньо, щоб характеризувати резерв для сплати податку як податкову пільгу. Елемент скорочення податкових надходжень може бути розглянуто як вирішальний фактор при виборі кожної із досліджуваних умов. Врахування цього елементу відображає факт, що податкова пільга – фактично прихована субсидія. Елемент відхилення від базової податкової структури призначений для посилання найбільш нейтральним способом на фактичні цілі оподаткування: фінансувати урядові витрати таким чином, щоб податковий тягар, що виникає в результаті, рівномірно розподілявся (принцип платоспроможності).

Крім того, робоча група додала елемент градації в контексті дослідження систем заробітної плати та податку на доходи. Незначне відхилення від базової податкової структури – тобто, градації, повинно бути дозволене у випадках, де положення (норма) не обов’язково розглядає податкові пільги повністю. Деякі аспекти положення можуть відповідати базовій податковій структурі, в той час як інші не можуть. Робоча група стверджувала, що не приймаючи до уваги градацію, майже усі податкові умови могли б характеризуватись як податкові пільги, що призводить до збільшення їх бюджетного значення.

Робоча група сформувала наступне визначення на основі трьох основних елементів: податкові пільги – це урядові витрати у формі ненадходжень чи відстрочки податкових надходжень через резерв для сплати податків, в тій мірі, що резерв для сплати податків не відповідає базовій податковій структурі податкового законодавства.

Для заробітної плати і податку з доходів, робоча група не дійшла згоди щодо усіх умов. Використовуючи вище згадане визначення. Як компроміс, вони створили А-Список, який був складений з безспірних податкових пільг (серед якого були умови, що частково характеризуються як податкові пільги через елемент градації), і Б-список, який був складений з спірних податкових пільг.

Серед останнього було утримання пільг для пенсійних програм, виключення пенсійних прав, і рівень умовно нарахованого доходу із зайнятого власниками житла. Б-список не був включений в АТЕR з 1998. Визначення податкової пільги, що використовувався в ATERs, є в основному тим самим визначенням, складеним робочою групою в її звіті 1987. Необхідні регулятори визначення — тобто, базова зміна структури для заробітної плати та податку з доходів в результаті податкової реформи 2001 чи розширення визначення непрямих податків в ATER Меморандуму 2003 Бюджету — в основному відповідає обговоренню робочої групи. Слід відмітити, що ціль нефіскальної політики не є чіткою частиною визначення, цей елемент став все більш і більш важливим за ці роки. Справедливості заради варто відзначити, що наявність цілі нефіскальної політики служить керівним принципом для ідентифікації податкових пільг.

Дата добавления: 2014-01-04