Урок 4. Представництво, доручення

Здійснення суб'єктивного цивільного права - це реалізація його змісту через учинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки.

Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принципі "дозволено все, що не заборонено законом".

Суб'єктивне цивільне право може бути реалізоване як особисто, так і через інших осіб-представників.

Представництво - це такі відносини, за яких угоду укладено представником від імені іншої особи, яку він представляє, створює для неї відповідні права та обов'язки.

Воно виникає з огляду на відсутність юридичної здатності, або фізичної можливості в особи, яку представляють, вчиняти юридичні дії.

Представництво буває обов'язковим і добровільним. Обов'язкове представництво встановлюється законом (батьки всиновлювачі, опікуни). Добровільне (договірне) представництво залежить від бажання конкретної особи, яку представляють, і визначає повноваження представника видачею довіреності чи у формі договору. Довіреність це письмовий документ, що його видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами.

За межами і змістом наданих другій особі повноважень визначається вид довіренності (разова, спеціальна, генеральна). Разова надає право здійснити одну юридичну дію.

Спеціальна - багато однорідних дій.

Генеральна - багато різних за змістом юридичних дій.

Довіреність укладається виключно в письмовій формі і нотаріально посвідчується. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років.Якщо строк дії не вказаний, вона дійсна тільки впродовж одного року з моменту її видачі.

Контрольні питання:

1. Що таке представництво?

2. Яким буває представництво?

3. Дайте визначення довіренності.

4. Якими бувать довіренності і в якій формі вони укладаються?

Урок 5. Право власності.

Конституція України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю.

Розглядаючи форми та види власності, слід зазначити, що відповідно до Конституції: існує приватна, державна та комунальна власність. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Підставою для класифікації форм власності є суб'єкти права власності. Необхідно зазначити, що цей перелік форм власності не є вичерпним. Так у складі приватної власності може бути власність громадян і власність юридичних осіб, а у складі останньої власність господарських товариств і кооперативів. Відповідно до закону майно може належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державам. При цьому розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність), або без визначення часток (сумісна власність).

Основний Закон закріплює на конституційному рівні право інтелектуальної власності. До його об'єктів належать: твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, промислові зразки, секрети виробництва ("ноу-хау"), товарні знаки тощо.

Таким чином, право власності це - сукупність правових норм, що регулюють і закріплюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з привласненням матеріальних благ громадянами, юридичними особами і державою і надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності розглядають в об'єктивному і суб'єктивному аспектах: в об'єктивному - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо володіння, розпорядження і користування майном; у суб'єктивному - сукупність повноважень власника щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння - фактичне отримання майна (речей) у сфері господарювання власністю.

Користування - отримання від речей їх корисних якостей.

Розпорядження - вирішення юридичної долі речей.

Проте право власності не є безмежним. Відповідно до діючого законодавства власник зобов'язаний:

Не використовувати власність на шкоду людині і суспільству.

Не завдавати, використовуючи власність, шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Додержуватись моральних засад суспільства.

У випадках, передбачених законодавством, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або він може бути зобов'язаний допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Нести фінансові та інші витрати щодо підтримання свого майна у відповідному стані.

У ряді випадків має сплачувати спеціальні податки на окремі види майна.

Нести ризик випадкового знищення чи пошкодження майна. Захист права власності

Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом, арбітражним судом, третейським судом, а у випадках, передбачених законодавством, - також товаристськими судами, професійними спілками та іншмими громадянськими об'єднаннями.

Для захисту права власності застосовуються майново-правові і зобов'язально-правові позови. Майново-правовими позовами є:

а) віндикаційний позов, тобто витребування майна із чужого незаконного володіння;

б) негаторний позов, тобто повернення або відшкодування всіх доходів, що були або могли бути здобуті за час незаконного володіння майном.

Зобов'язально-правові способи захисту права власності, як правило, засновані на договорах, але можуть бути пов'язані і з позадоговірними зобов'язаннями. До таких відносять позови: про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором та ін.

Дата добавления: 2014-01-04