Урок 6. Спадкове право

Зобов'язальне право

Цивільні зобов'язання є найпоширенішим видом цивільно-правових відносин. Ми майже щодня по декілька разів берем участь у зобов'язально-правових відносинах, купуючи, наприклад, книги, продукти та інші товари, користуючись транспортом чи іншими послугами. Величезний оборот товарів, починаючи з їх виробництва, транспортування, реалізації, оформляються у правову форму зобов'язань.

Отже, зобов'язальне право опосередковує переміщення матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого. При цьому зобов'язанням вважається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші), або ж утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Своє конкретне вираження зобов'язання мають у формі цивільно-правових угод і договорів. Угодами визначаються дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Контрольні питання:

1. Дайте визначення права власності.

2. Хто відноситься до суб'єктів права власності?

3. Що може бути об'єктом права власності?

4. Що означає право володіння, користування, розпорядження?

5. Які існують обов'язки власника щодо своєї власності?

Спадкоємство - це перехід майна померлого до інших осіб.

Спадкове право - це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем.

Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника називаються спадкоємцями.

Спадкодавцями можуть бути тільки громадяни, а спадкоємцями - як фізичні, так і юридичні особи, а також держава.

Майно що залишилось після смерті його власника, називається спадщиною.

Особливий порядок встановлений для спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Ці предмети переходять за законом до спадкоємців, які проживали спільно зі спадкодавцем до його смерті не менше від одного року незалежно від їх черги і спадкової частки.

Велике значення для спадкування мають час відкриття та місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме -місцезнаходження майна або його основної частини.

Спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті. Проте не мають права стати спадкоємцями особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або зробили замах на їх життя. Крім цього, за законом не мають права стати спадкоємцями батьки після дітей, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Спадкування за заповітом Спадкування відбувається на двох головних підставах: за заповітом за законом. Звичайно, що законним буде і такий варіант спадкування: частина майна заповідається спадкодавцем, а частина -переходить у спадщину за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Кожен може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам (як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом), а також державі або окремим юридичним особам.

Причому заповідач може в заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Зазначимо, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менш як дві третини частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). На випадок смерті зазначеного в заповіті спадкоємця або відмови його від заповіту заповідач може назначити іншого спадкоємця, тобто у цьому випадку відбувається підпризначення спадкоємця. Заповіт-це одностороння угода, за якою права та обов'язки для інших осіб виникають за волею заповідача. Тому до заповіту встановлюються такі самі умови дійсності, як до будь-якої угоди. Звідси стає зрозумілим, що заповіт може бути складений лише дієздатною особою. Більш того, якщо буде встановлено, що заповідач склав заповіт внаслідок насильства чи погрози, чи був змушений його скласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, він може бути визнаний недійсним. Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. При цьому заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт цілком або в частині, в якій він йому суперечить. Оскільки заповіт виконується після смерті заповідача, то з'ясувати його зміст просто ні в кого. Тому до форми заповіту законом встановлюються жорсткі вимоги. Він завжди повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця й часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом або посадовою особою, посвідчення якої прирівнюється до нотаріального, зокрема головним лікарем лікарні, де перебуває на лікуванні фізична особа. За заповітом можуть переходити не лише права, заповідач має право пов'язати перехід прав і з виконанням певних обов'язків. Зокрема, заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання. Виконання заповіту покладається на призначених у ньому спадкоємців. Однак заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначеній у заповіті (за її згодою), яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для виконання заповіту, зокрема розшукувати спадкоємців, управляти спадковим майном, виявляти боржників і кредиторів спадкоємця та ін. Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії щодо виконання заповіту, але має право на відшкодування за рахунок спадщини понесених ним необхідних витрат. Спадкування за законом

Досить часто спадкодавці не складають заповітів. Яким же чином слід поступати у цьому випадку? Тут діє дуже просте правило:

спадкоємство відбувається за законом, оскільки воно не змінено заповітом.

Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі) померлого; онуки і правнуки; брати і сестри; дід і бабуся як з боку батька, так і з боку матері. Однак всі ці спадкоємці спадкують права та обов'язки померлого в порядку черги

До числа спадкоємців за законом належать також непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менш як один рік до його смерті. Вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Дата добавления: 2014-01-04