Крах політики реформ

Причини обмеженості десталінізації

Загальна характеристика

• Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контрреволюційну діяльність», не ставилася під сумнів законність депортації періоду колективізації • Відмова від масових репресій означала лише позбавлення від найбільш одіозних проявів тоталітарної суті режиму • Збереглася монополія КПРС на владу. • Послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, мистецтвом супроводжувалося тяжкими рецидивами • Демократизація саботувалася партапаратом • Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавалерійську атаку», аніж на добре продуману політику • Замість культу особи Сталіна нав'язувався новий культ — М. Хрущова

На початку 60-х років становище в Україні ускладнилось. Плани розвитку сільського господарства виконувались незадовільно. Прорахунки в аграрній політиці і неврожай 1963 р. загострили продовольчу проблему. Валовий збір зерна того року становив тільки 1,34 млрд. пудів, завдання з продажу хліба державі Україна не виконала. Внаслідок нестачі кормів істотно зменшилось поголів'я великої рогатої худоби — з 20,5 млн. до 19,8 млн. голів, овець і кіз — з 10,7 до 9,2 млн. голів, свиней — 21,6 до 12,3 млн. голів. Помітно скоротилося виробництво багатьох продуктів тваринництва. Тоді як у 1962 р. виробництво молока в Україні становило 14,8 млн., 1963 р. — лише 13,2 млн., тобто нижче рівня 1958 р. Порівняно з 1962 р. виробництво яєць скоротилося майже на 1 млн. штук, а в 1964 р. — на 1,7 млн. штук, значно зменшилось виробництво м'яса і тваринного масла. Не випадково восени 1963 р. в багатьох містах з'явилися довгі черги за хлібом і молоком.

У цей час відбулося скорочення темпів розвитку промисловості, які протягом 50-х років становили понад 12,0%, а за семирічку — 9,0% на рік. Сповільнювався вуглевидобуток у Донбасі, що деякою мірою пояснювалося заміною вугілля нафтою і газом. Показники економічного розвитку України, як і всього СРСР, погіршились, що розцінювалось опонентами М.Хрущова як наслідок невдалого господарсько-політичного реформування. Щораз більший опір перебудовам чинив бюрократичний апарат, який зазнав значних втрат, але готувався до реваншу. Нові умови оновлення складу партійного керівництва, визначені в § 25 Статуту КПРС (1961), не задовольняли номенклатурних працівників. Згідно з ними, на кожних чергових виборах склад ЦК КПРС і його президії повинен оновлюватися не менш як на чверть, ЦК компартій союзних республік, крайкомів, обкомів — на третину, окружкомів, міськкомів, райкомів, а також парткомів або бюро первинних парторганізацій — наполовину. При цьому члени керівних партійних органів повинні обиратися не більше як на три, а секретарі первинних організацій — не більш як на два скликання підряд.

Майже всі провідні партійні і державні діячі, в тому числі в Україні, завдячували своїм висуненням М. Хрущову. Однак це не стало гарантією їх відданості політиці реформ. Уже наприкінці 50-х років М. Хрущов зосередив у своїх руках величезну владу, обійнявши ще одну посаду — Голови Ради Міністрів СРСР (1958). А ще за кілька років відновив практику одноособового керівництва, переставши рахуватись навіть з членами Президії ЦК КПРС. Водночас він відзначався винятковою безпечністю і самовпевненістю. Це одна з причин того, чому так легко вдалася змова, організована Л. Брежнєвим: у жовтні 1964 р. відбувся верхівковий переворот, внаслідок якого М. Хрущова усунено від політичної діяльності.

Падіння М. Хрущова негативно позначилося на політичному становищі в Україні. Воно обірвало смугу реформ, які лібералізували, гуманізували радянське суспільство. Вже 1965 р. було ліквідовано раднаргоспи і відновлено галузеву систему планування й управління промисловістю та будівництвом. Це, своєю чергою, призвело до обмеження прав і компетенції республіки, а згодом до повного підпорядкування економіки України центральним міністерствам і відомствам. Фактично припинилася реабілітація, почався наступ на "шестидесятників", пройшла хвиля арештів і судових процесів. Критика злочинів сталінського періоду поступово згасала, а ідеологічний нагляд і контроль посилювалися. Лібералізація культурно-національного життя змінилася посиленням русифікації України. Хоча реформи М.Хрущова були непослідовними і незавершеними, хоч вони не змінили відносин власності, політичної системи, унітарного характеру Союзу РСР, все ж вони відкрили перспективу майбутнього оновлення радянського суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04