Більшовики

На 1913 рік населення селища Жовта Ріка нараховувало близько 1 300 чол. На прикінці 1914 року на руднику працювало 607 чоловік (1913 році - 930) Видобуток руди падає, багато шахтарів мобілзовано в армію, погіршується економічний стан робітників, поживну базу отримують революційні елменти. Влітку 1917 року більшовики створюють рудничний партійний осередок і ведуть боротьбу за владу проти представників Центральної Ради та тимчасового уряду. Після жовтневого перевороту в Петрограді місцеві більшовики починають діяти більш рішуче, але особливої підтримки серед місцевого населення вони не знаходять. До влади вони приходять лише за допомогою більшовицьких російських інтервентів Антонова-Овсієнко 24 січня 1918 року. Але перемога їх була не довгою вже на кінець березня 1918 року жовтоводським більшовикам, як і їхнім господарям, російським радянським військам довелося втікати під ударами військ Центральної Ради та її союзників німецьких та австроугорських військ. Жовтоводські більшовики влились до складу Ордо-Васильківського загону червоногвардійців Кривбасу, яким командували П.М.Кращенко та М. В. Задорожній. В квітні 1918 року цей загін увійшов у склад Кримського (Чорноморського) полку, командиром якого був І.Ф.Федько. Жовтоводські більшовики брали участь у бойових операціях проти білогвардійських військ на Північному Кавказі, воювали проти горян що боролись за державну незалежність своїх країн.

Залишившись в тилу німецько-українських військ більшовики спробували організувати широкий рух опору. Але марно, сільське населення (що переважало на той час) вперто не підтримувало їх. На осінь 1918 року червоний партизанський загін більшовика Г.В.Потапова нараховував лише 25 чоловік. Реакційна політика гетьмана Скоропадського репресії німецьких військ, та поміщиків створили сприятливий грунт для роботи більшовистських агітаторів. Чисельність загону зростає до 350 чол., в основному за рахунок селян, що слабо розумілись на політиці, але добре зрозуміли на власній шкірі, що «німців та панів пора бить» По навколишнім селам шириться повстанський рух петлюрівського забарвлення. Селянські «батьки», «отамани» витісняють гетьманські залоги і німецькі загони в міста і фактично блокують їх. В боротьбі проти гетьманату тимчасовими союзниками стають і українські повстанці і більшовики.(останні намагаються не конфліктувати на місцях з авторитетними селянськими ватажками, намагаючись, проте, захопити владу) Так, жовтоводські шахтарі перебуваючі під впливом більшовиків у листопаді 1918 року виганяють із селища представників німецької окупаційної влади та гетьманців.Проте узурпувати владу більшовикам не вдалося і на цей раз. Їх потіснили петлюрівці. І знов вони рятуються втечею. А повертаються лише за допомогою Червоної Армії 19 січня 1919 року.

Червоний партизанський загін Потапова розгорнув терор проти колишніх союзників, селян – повстанців. За підтримки загонів Червоної Армії ним було розгромлено в бою під Верхньодніпровським (березень 1919) партизан Марусі.

Влітку 1919 року розпочався наступ Денікінської армії і загін Потапова було включено до складу Червоної Армії.

Дата добавления: 2014-01-04