Формування характеру і шляхи його виховання

Формування структури характеру починається в дошкільному віці, продовжується й активізується в підлітковому та юнацькому. у зв’язку з цим у структурі характеру вирізняють прості і складні риси. Утворення складних опорних рис, наприклад, працелюбності, відбувається на основі формування простих, первинних рис (почуття прихильності тощо).

Характер людини не є природженою її властивістю. Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом його суспільних умов. Ще І.М.Сєченов стверджував, що в характері людини лише 1/1000 залежить від природи і 999/1000 - від навколишнього середовища. Можна не погоджуватися з таким співвідношенням природного і соціального в формуванні характеру, та й сам І.МСеченов, мабуть, не надавав саме цим цифрам особливого значення. Але він абсолютно правий в тому, що соціальні фактори у формуванні характеру відіграють значно більшу роль, ніж біологічні.

Деякі риси характеру, які є стійкими на протязі всього життя людини, виявляються вже в дітей раннього віку, наприклад у дошкільників. Це означає, що джерела характеру людини і перші ознаки його стабілізації слід шукати на самому початку життя.

Основну роль у формуванні і розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з оточуючими людьми. В характерних для неї вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує її близьких дорослих людей. З допомогою прямого научіння через наслідування і емоціональне підкріплення вона засвоює форми поведінки дорослих.

Сензитивним періодом життя для формування характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато і активно спілкуються як з дорослими людьми, так і з ровесниками. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на неї словом, вчинком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплення потрібних форм поведінки.

Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб спілкування з нею самого досить важливі для виховання характеру. Особливо це стосується спілкування батьків з дитиною, в першу чергу матері. Те, як діють мати і батько по відношенню до дитини, через багато років стає способом поводження її з своїми дітьми, коли дитина стає дорослою і створює власну сім’ю.

Такі риси, як доброта, товариськість, а також протилежні їм якості: егоїзм, байдужість, бездушність починають проявлятися в характері людини раніше інших. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру знаходиться глибоко в дошкільному віці, ще на перших місяцях життя і визначаються способом поводження матері з своєю дитиною.

Такі риси, як працелюбність, охайність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші "ділові" якості - формуються дещо пізніше, в ранньому і дошкільному дитинстві. Вони формуються і закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний сплив на їх розвиток має адекватна віку і потребам дитини стимуляція з боку дорослих. В характері дитини цього віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, які постійно отримують позитивну підтримку.

В процесі навчання в школі визначаються риси характеру, які проявляються у відношеннях з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини з оточуючими за рахунок збільшення кількості нових шкільних друзів, дорослих - вчителів. Якщо те, що дитина як особистість набула в домашніх умовах, одержує підтримку в школі, то відповідні риси характеру у неї закріплюються і найчастіше зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж новий одержуваний досвід спілкування з ровесниками, вчителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведінки, які дитина набула дома, то починається поступова зміна характеру, яка, як правило, супроводжується виразними внутрішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому не завжди призводить до позитивного результату. Найчастіше має місце часткова зміна рис характеру і компроміс між тим, до чого привчали дитину дома, і тим, що від нього вимагає школа.

В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності формуються базові моральні, світоглядні його основи.

До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з ним в подальшому, майже ніколи не робить характер людини невпізнаним для тих, хто з нею спілкувався в шкільні роки.

На формування характеру школяра великий вплив має добре організована, суспільно корисна праця. Важко переоцінити в процесі виховання характеру роль єдиного, тісно згуртованого, здорового і цілеспрямованого колективу. На виховання характеру величезний вплив має особистий приклад вихователів. У вихованні характеру особливо важливий індивідуальний підхід, який вимагає вибору і здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра і стану, в якому він в даний момент знаходиться.

Для більш старших школярів один із шляхів формування характеру є самовиховання, тобто самостійна цілеспрямована робота над удосконаленням самого себе, виховання в себе позитивних рис і викорінення негативних.

Дата добавления: 2014-01-04