АКцентуйовані риси характеру

Кількість рис характеру, які зафіксовані людським досвідом і дістали позначення в мові, надзвичайно велика. Варіа­тивність їх також виявляється не тільки в якісному розмаїтті та своєрідності, а й у кількісному вимірі. Коли кількісний показник тієї чи іншої риси характеру досягає кінцевої межі норми, виникає так звана акцентуація характеру.

Акцентуація характеру — це межові варіанти норми як резуль­тат підсилення його окремих рис. Під час акцентуації в індивіда про­являється підвищена вразливість до певних стресогенних чинників за відносної стійкості щодо інших. Наявність акцентуацій у люди­ни, як правило, не заважає задовільній соціальній адаптації, але вони є "ахіллесовою п'ятою", дошкульними місцями, місцями най­меншого опору. Підвищений психогенний вплив на ці незахищені сторони особистості несприятливих елементів середовища призво­дить до психічних травм.

К. Леонгард виділяє такі типи акцентуацій характеру:

Гіпертимний тип. Людей цього типу характеризує надмірна контактність, балакучість, виразність жестів, міміки, пантоміміки. Вони досить часто відхиляються від початкової теми розмови. У таких людей виникають епізодичні конфлікти через недостатньо серйозне ставлення до своїх службових та сімейних обов'язків. Вони часто самі бувають ініціаторами конфліктів і ображаються, якщо їм роб­лять зауваження з цього приводу. Представники даного типу харак­теризуються енергійністю, потребою в діяльності, оптимізмом, ініціативністю. Водночас вони легковірні, схильні до аморальних вчинків, відзначаються підвищеною збудливістю. Вони тяжко пере­носять умови суворої дисципліни, одноманітну діяльність, вимуше­ну самотність.

Дистимний тип. Протилежний гіпертимному. Його характеризує слабка контактність, небагатослівність, домінуючий песимістичний, пригнічений настрій. Такі люди вважають за краще сидіти вдома, не люблять гамірних компаній, рідко вступають у конфлікти з оточую­чими, ведуть замкнутий спосіб життя. Вони високо цінують тих, хто з ними дружить, і готові підкоритись їм. Із позитивних рис їм влас­тиві серйозність, добросовісність, загострене почуття справедли­вості. Серед рис, які заважають спілкуванню, - пасивність, уповільненість мислення, вайлуватість, індивідуалізм.

Циклоїдний тип. Досить часті періодичні зміни настрою, властиві представникам цього типу, спричинюють зміни й манери спілкування; оточуючими людьми. В період підвищеного настрою вони дуже комунікабельні й поводяться як люди з гіпертимною акцентуацією характеру, а в період пригніченості — замкнені і манера спілкуван­ня відповідає дистимному типу.

Збудливий тип. Характеризується низькою контактністю у спілкуванні, уповільненістю вербальних і невербальних реакцій. 5будливі особи нерідко похмурі, схильні до лайки та конфліктів, у яких самі виступають як активна, провокуюча сторона. Вони не иживаються в колективі, власній сім'ї, оскільки не шукають шляхів ю примирення; їм бракує терпимості. В емоційно спокійному стані поди цього типу досить часто добросовісні, акуратні, люблять тва­рин і маленьких дітей. У стані емоційного збудження вони бувають роздратовані, запальні, погано контролюють свою поведінку.

Застряваючий тип. Представники цього типу помірно комуніка­бельні, занудні, схильні до моралізації, небалакучі. В конфліктах виступають ініціаторами, активною стороною. Намагаються досягти високих показників у будь-якій справі, за яку беруться. Висувають високі вимоги до себе. Люди цього типу чутливі до соціальної спра­ведливості, водночас вони образливі, підозріливі, вразливі, мстиві. Іноді надмірно самовпевнені, амбітні, ревниві, висувають непомірні вимоги до близьких і до підлеглих на роботі.

Педантичний тип. У конфлікти вступає рідко, виступаючи в них швидше пасивною, ніж активною стороною. На роботі поводиться як бюрократ, висуваючи оточуючим багато формальних вимог. Разом з тим легко поступається місцем лідера. Іноді засмучує домашніх надмірними претензіями на акуратність. Його позитивні риси – доб­росовісність, акуратність, серйозність, надійність у справах, а непри­вабливі риси – формалізм, занудність.

Тривожний тип. Людям цього типу властиві низька контакт­ність, невпевненість у собі, мінорний настрій. Вони рідко вступа­ють у конфлікти, відіграючи в них переважно пасивну роль. У конфліктних ситуаціях шукають підтримки і опори. Через свою беззахисність можуть бути мішенями для жартів. Позитивні риси — приязність, самокритичність, виконавська дисциплінованість.

Емотивний тип. Характеризується глибокими реакціями у сфері тонких емоцій. Емотивні особи віддають перевагу спілкуванню у вузькому колі обраних, з якими встановлюють добрі контакти і ро­зуміють їх "з півслова". Самі вступають в конфлікти дуже рідко і відіграють в них пасивну роль. Образи приховують у собі. Приваб­ливі риси — доброта, співпереживання, вболівання за чужі успіхи, загострене почуття обов'язку, виконавська дисциплінованість. Не­привабливі риси — надмірна чутливість, плаксивість.

Демонстративний тип. Представники цього типу легко встанов­люють контакти, прагнуть до лідерства, влади і похвали. Вони вміють добре пристосовуватись до людей і водночас схильні до інтриг (при зовнішній м'якості манери спілкування). Такі люди дратують оточу­ючих самовпевненістю і надмірною амбіційністю, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються. Мають такі привабливі риси, як артистичність, здатність захоплювати інших, неординарність мислення і вчинків. Непривабливі риси — егоїзм, ли­цемірство, вихваляння, уникання роботи.

Екзальтований тип. Цьому типу властиві висока контактність, балакучість, влюбливість. Екзальтовані люди часто перечать, але не доводять до відкритих конфліктів. У конфліктних ситуаціях висту­пають як активною, так і пасивною стороною. Разом з тим вони товариські, уважні до друзів і близьких. Вони альтруїстичні, мають гарний смак, виявляють яскравість та щирість почуттів. Негативні риси — піддаються паніці та миттєвим настроям.

Екстравертований тип відрізняється високою контактністю. У таких людей багато друзів, знайомих, вони балакучі, відкриті для будь-якої інформації. Рідко вступають у конфлікти і зазвичай відіграють в них пасивну роль. У спілкуванні з друзями, на роботі та в сім'ї часто поступаються лідерськими позиціями на користь інших, для них краще підкорятись і перебувати у тіні. Мають такі привабливі риси, як готовність уважно вислухати іншого, зробити те, про що просять, добрі виконавці. Неприємні риси — підпадають під вплив, легковажні, схильні до невиважених вчинків люблять розважатися та поширювати плітки і чутки.

Інтровертований тип. Характеризується низькою контактністю, замкненістю, відірваністю від реальності, схильністю до філософст­вувань. Інтровертовані особи люблять самотність, вступають у конфлікти тільки в разі безцеремонного втручання в їхнє приватне життя. Часто емоційно холодні, відносно слабко прив'язані до лю­дей. Привабливі риси — старанність, наявність твердих переконань, принциповість. Непривабливі риси — впертість, ригідність мислен­ня. На все мають власну точку зору, яка може бути помилковою, але вони продовжують її відстоювати, незважаючи ні на що. Серед інтровертованих осіб трапляються дисиденти.

На тлі акцентуації можуть виникати різні розлади — девіація по­ведінки, гострі афективні реакції, неврози тощо.

К. Юнг запровадив поняття екстраверсії й інтроверсії для позна­чення двох протилежних типів особистості. Екстраверсія виключає інтроверсію, і навпаки, але жодний з цих типів не має переваг пе­ред іншим. Юнг вирізняв чотири основні психічні функції: мислен­ня, почування, відчування та інтуїцію.

Існує типова установка людини мислячої, почуваючої, відчуваю­чої та інтуїтивної. Крім цих суто психологічних типів установок є і соціальні типи, тобто такі, що мають відбиток первинного колек­тивного уявлення. Ці колективно зумовлені установки дуже важливі, а інколи й мають більше значення за суто індивідуальні.

Інтровертований тип характеру. Люди цього типу зосереджені на класному суб'єктивному досвіді. Предмети та явища зовнішнього світу мають для них другорядне значення. Вони важко адаптуються то реальності, мають тенденцію захищатися від зовнішніх дій, утри­муються від затрат енергії. Вступають у взаємодію із середовищем з метою відстояти себе, постійно готові до включення механізму пси­хологічного захисту. Вразливі й чутливі до впливів середовища, вони найбільше турбуються про своє майбутнє, вирізняються відповідаль­ністю, любов'ю до самоти, низькою навіюваністю і водночас обереж­ністю, особливо у висловлюванні своєї думки, підозріливістю, страхом перед сильним впливом об'єкта.

Інтроверти розумового типу вирізняються дисциплінованим, суворо організованим інтелектом та зосередженістю на власному світі. Вони непрактичні, схильні до абстракцій, до самостійності та непохитні в думках. Це люди безкорисливі, рішучі, принципові, вимогливі до себе та інших.

Інтроверти емоційного типу близько контактують із реальністю, але мало цікавляться нею, тому що зосереджені на собі, на своїх пе­реживаннях. Вони глибоко, але спокійно переживають почуття. Це м'які, художні натури.

Інтроверти сенсорного типу вирізняються суб'єктивним та негли­боким сприйняттям навколишнього світу. Не розкривають причин подій, які сприймаються, можуть створювати оригінальні художні образи.

Інтроверти інтуїтивного типу більш суб'єктивні у сприйнятті навколишнього світу. Основний зміст їхнього внутрішнього світу ста­новлять ідеї, які виникли спонтанно, та досвід, пов'язаний головним чином із подоланням перешкод у самовираженні.

Приховані суперечності визначають моральну спрямованість їх­нього духовного життя. Серед представників цього типу трапляють­ся й некорисливі люди, й містичні мрійники, й фанатичні артисти, й такі індивіди, що збагачують культуру своїми оригінальними ідея­ми та продуктами діяльності.

Екстравертований тип характеру. Люди цього типу легко адапту­ються до середовища, вміло використовують усі можливості для пристосування до життя, звернені до світу зовнішніх предметів, впев­нені в собі, впливові, не занурені в "особисті" проблеми, їхня по­ведінка зумовлена безпосередніми обставинами.

Екстраверти розумового типу вирізняються стійкістю у спілку­ванні, розвиненим поняттєвим мисленням, схильністю до абстракт­них моральних та естетичних оцінок. У їх адаптації до середовища активну роль відіграє інтелект.

Екстраверти емоційного типу добре адаптуються до середовища за логікою почуттів, можуть бути віднесені до вразливих натур, з пе­реважанням почуттів над розумом, схильні до гострої критики, яка межує з безтактністю

Екстраверти сенсорного типу схильні до ентузіазму та особистої ініціативи, до протиставлення своєї думки загальній, вирізняються вмінням адекватно оцінювати ситуацію та використовувати її у своїх цілях. Це старанні та вольові натури і разом з тим непостійні та ве­редливі.

Екстраверти інтуїтивного типу сприймають у зовнішньому світі те, що відбувається "за лаштунками подій". У них недостатньо здіб­ностей для міркування, тому вони рідко самі доводять справу до завершення.

Класифікація типів акцентуацій характеру досить складна і не збігається за номенклатурою у різних авторів (К. Леонгард, О. Лічко). Проте опис акцентуйованих рис значною мірою виявляється ідентич­ним.

Завдяки правильно організованій виховній роботі можливе бло­кування виявів акцентуації характеру. Педагоги і батьки, знаючи "місця найменшого опору" в характері дитини чи підлітка, намага­ються не допустити, щоб стресогенні ситуації болісно вражали зга­дані місця його характеру. Так, наприклад, сенситивні підлітки досить гостро реагують на підозри в поганих вчинках, на звинува­чення, які суперечать їхній самооцінці, яка здебільшого не завище­на і загалом об'єктивна. Разом з тим доцільними є виховні впливи, які сприяли б компенсуванню несміливості сенситивних підлітків: залучення їх до суспільної праці, обрання до активу класу, де в спільній діяльності їм легше подолати сором'язливість і образ­ливість. Адекватні засоби виховних та корекційних впливів можна застосовувати і до підлітків з іншими типами акцентуацій.

Дата добавления: 2014-01-04