Динаміка екотипів

Екотипи не залишаються незмінними; вони зазнають струк­турних і екологічних змін. Загальновідомо, що розселення виду на території або його проникнення в інші угруповання зумовлене рядом факторів, а саме:

Ø біотипічним складом виду;

Ø насіннєвою продуктивністю;

Ø умовами,що сприяють поширенню насіння;

Ø його жит­тєздатністю та схожістю;

Ø обмежуючими умовами поширення зачатків (кліматичні, едафічні та інші).

Чим більше поліморфніший вид, чим диференційований і більш гетерогенний його склад біотипів, тим легше відбувається проникнення виду в нові едафічні умови місцезростання і кліматичні райони.

При проникненні в нове рослинне угруповання в межах свого ареалу або в інших районах вид зазнає певних змін у нових, від­мінних умовах існування.

Насамперед в нових місцезростаннях не всі біотипи виду ви­являються життєздатними і пристосовуються до відмінних умов довкілля та витримують конкуренцію з біотипами як цього ж виду, так і інших.

Природно, що біотипи, менш пристосовані до боротьби за світло, воду, елементи живлення тощо, будуть поступово зникати. В результаті селективного добору біотипи, які виявляться найбільш стійкими і сталими в новому угрупованні, створять новий екотип. Отже, зі зміною умов існування формується нова група біотипів, котрі являтимуть собою інший екотип. Так, внаслідок добору груп біотипів, які формуються за різних умов місцезростання, виникають різні екотипи.

Реакція виду на нові умови середо­вища виражається також у пристосуванні біотипів до цих умов (зокрема, в зміні їх самих), та в деякій зміні середовища зростан­ня виду (наприклад, зміна хімізму ґрунту). В результаті чого відбувається закріплення модифі­кацій шляхом стабілізуючого добору, який фіксує фенотипі пере­будовує генотип.

Таким чином, формуються нові пристосування екотипу до пев­них умов середовища. Зокрема, в екотипі з'явилися спадково зак­ріплені ознаки і властивості, специфічні саме для даних видозмі­нених умов середовища.

Слід, однак, пам'ятати, що характер і ступінь мінливості рослин залежать не тільки від впливу факторів зовнішнього середовища, але й від біологічних властивостей виду (насамперед спадкових), які акумулюють його сучасне, минуле й умови, що йому передува­ли.

Формування екотипу в межах уже існуючого ареалу відбувається тоді, коли група особин певної ценопопуляції виду опиняється в інших умовах середовища. Це може статися при:

Ø заселенні особинами виду нового для нього місцезростання в межах даного географічного району (наприклад, заселення лісового виду на розсипах у гірському лісовому поясі);

Ø зміні ґрунтових умов місцезростаня ценопопуляції (наприклад, при заболочуванні лісів, засоленні ґрунтів в аридних районах тощо);

Ø проникненні виду в рослинні угруповання інших асоціцій або при зміні рослинного покриву, тобто при зміні біотипу (наприклад, при заростанні лук або степів лісом);

Ø зміні кліматичних умов.

В останньому випадку слід мати на увазі, що зміна кліматичних умов виявляється звичайно на значній території; впливає на всі ценопопуляції видів в даному районі.

Вплив кліматичних умов на формування екотипу буває безпосереднім, або прямим, що здійснюється через зміну окремих факторів – тепла, вологи, світла тощо, і опосередкованим. Пряма дія виявляється в зміні чисельності особин популяції, зміні життє­вості й активності, морфологічних властивостей тощо. Опосе­редкований вплив здійснюється через особини ценопопуляцій ін­ших видів даного фітоценозу.

Рослини неоднозначно реагують на певні зміни клімату, що пояснюється їх генетичною неоднорідністю та різним діапазоном пристосованості. Тому певні погодні умови можуть бути сприятли­вими для розвитку одних екотипів і згубними для екотипів інших видів. Наприклад, надмірна кількість опадів на Поліссі сприяє роз­витку болотних екотипів, а в посушливих умовах степу краще розвиваються екотипи із ксероморфною структурою. Отже, зі зміною клімату змінюєтеся характер взаємовідношень між особи­нами екотипів, що, у свою чергу, опосередковано позначається на характері і складі останніх.

Періодичні повторювані посушливі роки в районах з надмірною кількістю опадів спричинюють істотні зміни складу біо­типів виду. Тривалі багаторічні кліматичні зміни більшою мірою впливають на склад екотипів того чи іншого виду, а багатовікові циклічні зміни клімату приводять до глибоких змін не тільки внут­рішньовидового, а й видового складу регіональних і зональних флор, і навіть флори континенту.

Несформовані екотипи, які займають нові ділянки в межах ареалу виду і проникають у близькі за своїм складом сусідні асо­ціації, значно повніше використовують потенційні можливості да­ного виду, що зрештою приводить до розширення ареалу виду. Останнє, як і проникнення його в нові райони, сприяє формуванню і виникненню специфічних кліматичних або географічних екотипів.

Вид може заселяти нові простори при розширенні його географіч­ного і екологічного ареалу, що є свідченням пристосованості виду до різних умов середовища. При цьому одночасно формуються нові екотипи в середині материнського ареалу виду на заново за­йнятих ним місцезростаннях, а також за межами материнського ареалу при проникненні виду в інші географічні райони, що відріз­няються,звичайно,як кліматичними,так і едафічними умовами се­редовища. У зв'язку з чим одночасно формуються нові кліматичні й едафічні екотипи та їхні ареали (як у середині ареалу виду,так і за його межами).

В динаміці екотипів можна виявити величезну кількість ценопопуляцій, що пояснюється диференціацією виду під впливом клі­матичних або географічних, едафічних і ценотичних факторів.

Дата добавления: 2014-01-04