Віргінільний період

Віргінільний період досить довгий в онтогенезі деревних по­рід і багаторічних трав'янистих рослин. Він триває до першої ста­дії генеративного періоду і представлений ценопопуляціями, які знаходяться в стадії проростків, ювенільному та іматурному стані. Розглянемо окремо кожний віковий стан.

Стан проростків настає після завершення латентного періоду, коли особини популяції перебували в стані насінини. За сприят­ливих умов (відповідного температурного режиму, вологості та ае­рації ґрунту) насіння проростає, і починається якісно нова вікова стадія – стадія проростків. До схо­дів також відносять особини, котрі виникли в цьому вегетаційному сезо­ні з насіння або зачатків (бульбочок), що замінюють їх на початко­вому етапі життя. Такі особини морфологічно відрізняються від наступної вікової групи наявністю сім'ядолей, колеоптиле. Оскільки проростки мають низьку адаптивну здатність до екстримальних умов навколишнього середовища, досить великий відсоток особин популяції гине на цій стадії. З розвитком кореневої системи і надземних частин кількість життєздат­них сходів збільшується.

Час перебування популяції одно­сім'ядольних рослин у стані сходів, як правило, коротший, ніж у двосім'ядольних рослин, і людина враховує це при виро­щуванні сільськогосподарських культур.

Ювенільна стадія настає в один і той же вегетаційний період, після завершення стадії сходів, тобто з віком особи­ни переходять зі стадії сходів у якісно нову стадію – ювенільну. Ця стадія рослин є перехідною від сходів до сформованих віргінільних особин. В ювенільному стані рослини спочатку ще не мають повністю розвинених ні над­земних органів – (листків, пагонів), ні підземних (коренів, кореневих систем), не створюють сформованих ценозів. Згодом вони вступають у фазу активного морфогенезу вегетативних органів, формуються адаптивні морфологічні і анатомічні ознаки, що забезпечують оптимальне їх функціонування. Ювенільна стадія – стан розвитку вегетативних органів особин, коли вони починають взаємодіяти між собою і в такий спосіб забезпечують формування окремих фаз фітоценозу на відкритих місцях або підросту в лісо­вих та багаторічних лучних місцях. Особини багаторічних рослин розвиваються повільно і знаходяться в ювенільному стані від двох-трьох до п'яти-десяти років. Згодом вони швидко нароста­ють і досягають стану зрілих віргінільних особин.

Іматурна стадія характеризує подальший розвиток організму від ювенільного до зрілого стану розвитку вегетативних органів. Такі рослини ще не мають сталої форми і розмірів листків та па­гонів, в них ще збільшується фотосинтетична поверхня, наростає крона в деревних порід, зростає кількість пагонів у кущі і дернині, тобто вони знаходяться у вегетативному стані. Чисельність іматурних особин у популяції досить висока, але сформована ними фітомаса часто не перевищує 5-10% загальної фітомаси фітоценозу в зрілому стані.

Зріла стадія, або зрілий стан, віргінільного періоду є заключ­аю стадією розвитку вегетативних органів. Цей стан є вирішаль­ним у наростанні органічної маси, яка залежить від тривалості пе­ребування ценопопуляції в стані зрілих віргінільних особин.

Тривалість віргінільного періоду популяції може бути максимальною, мінімальною або середньотривалою, вона визначається як абіотичними, так і ценотичними умовами місцезростання, а та­кож біологічними особливостями видів, які входять до складу популяції (в разі їх неоднорідності).

Дата добавления: 2014-01-04