ІІІ. Пояснення матеріалу

Суттєвою характеристикою особистості є її поведінка у групі, вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми, дотримуватися групових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи є надзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі як властивості особистості, котра займає певні статус і позицію в групі, так і склад, характер діяльності, рівень організації групи та групові процеси.

Психологія послуговується поняттями, котрі визначають місце й особливості поведінки особистості в групі та в ширших соціальних об'єднаннях. Найважливішими серед них є статус, позиція і роль.

Статус відображає визнання чи невизнання особи, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію до неї у групі, колективі, суспільстві.

Статус (лат. status — стан, становище) — становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов'язки і привілеї.

У різних групах одна людина може мати різний статус. Оскільки індивід перебуває у взаємозв'язках різного рівня, виокремлюють економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний та інші статуси особистості. Більш узагальненими є психологічний і соціальний статуси. Розрізняють також заданий і досягнутий, формальний і неформальний, суб'єктивний і об'єктивний статуси.

Загалом статус постає як єдність об'єктивного й суб'єктивного, особистісного, як показник визнання значущості особистості групою чи суспільством. У статусі виявляють себе групові норми й цінності. Головними складовими статусу є авторитет і престиж особистості. Основою авторитету є властивості і риси людини, що за рівнем свого розвитку суттєво переважають такі самі якості інших. В управлінській діяльності вирішальною у формуванні взаємин на рівні “керівник — підлеглий” є не об'єктивна цінність властивостей людини, а суб'єктивна їх цінність для тих, хто взаємодіє.

Позиція. Це поняття характеризує особистість як суб'єкт суспільних відносин, сукупність її ставлення до життя в різних його виявах. Позиція (лат. positio — становище) — погляди, уявлення, установки особистості відносно умов її життєдіяльності.

У структурі сформованих груп чітко виявляються ієрархії статусів їхніх членів, що визначаються різними соціально-психологічними чинниками.

Терміни «статус» і «позиція» часто уживаються як синоніми, хоча в ряду авторів поняття «позиція» має декілька інше значення (Божовіч, 1967). Найширше вживання поняття «статус» знаходить при описі структури міжособових стосунків, для чого понад усе пристосована социометрічеськая методика. Але отримуване таким чином позначення статусу індивіда в групі ніяк не можна вважати задовільним.

По-перше, тому, що місце індивіда в групі не визначається лише його социометрічеським статусом; поважно не лише те, наскільки індивід як член групи користується прихильністю інших членів групи, але і те, як він сприймається в структурі деятельностних стосунків групи. На це питання неможливо відповісти, користуючись социометрічеськой методикою. По-друге, статус завжди є деяка єдність об'єктивна властивих індивідові характеристик, що визначають його місце в групі, і суб'єктивного сприйняття його іншими членами групи. У социометрічеськой методиці є спроба врахувати ці два компоненти статусу (комунікативний і гностика), але при цьому знов передбачаються лише компоненти емоційних стосунків (тих, які індивід випробовує до інших членів групи, і тих, які до нього випробовують інші).

І по-третє, при характеристиці статусу індивіда в групі необхідний облік стосунків ширшої соціальної системи, в яку дана група входить, — «статус» самої групи. Ця обставина небайдужа для конкретного положення члена групи. Друга характеристика індивіда в групі — це «роль». Зазвичай роль визначають як динамічний аспект статусу, що розкривається через перелік тих реальних функцій, які задані особі групою, вмістом групової діяльності. Якщо узяти таку групу, як сім'я, то на її прикладі можна показати взаємовідношення між статусом, або позицією, і роллю. У сім'ї різні статусні характеристики існують для кожного з її членів: є позиція (статус) матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і так далі Якщо тепер описати набір функцій, які «наказані» групою кожної позиції, то отримаємо характеристику ролі матері, батька, старшої дочки, молодшого сина і так далі Не можна представляти роль як щось незмінне: динамізм її в тому, що при збереженні статусу набір функцій, йому відповідних, може сильно варіювати в різних однотипних групах, а головне в ході розвитку як самої групи, так і ширшої соціальної структури, в яку вона включена. Приклад з сім'єю яскраво ілюструє цю закономірність: зміна ролі подружжя в ході історичного розвитку сім'ї — актуальна тема сучасних соціально-психологічних досліджень.

Зв'язок індивіда із соціальним середовищем опосередкований його зовнішньою і внутрішньою активністю, яка реалізується у його взаємопов'язаних діях і вчинках.

Особистість як соціально-психологічний тип може демонструвати кілька варіантів поведінки. Різноманітні соціально-психологічні лінії поведінки властиві й соціальній групі, до якої вона причетна. Варіанти цих ліній залежать від учасників групи, її нормативних вимог. Нормативна регуляція поведінки зумовлює з урахуванням ситуації певний тип поведінки, відповідні їй спосіб досягнення мети, реалізації намірів тощо, а також оцінку поведінки згідно з цими нормами. Поведінка, що є протилежною до відповідної більшості членів групи, як протестна поведінка.

Соціальна мобільність людини в суспільстві є передумовою зміни її соціального статусу, що сприяє всебічному розвитку, найповнішій реалізації її здібностей. На міжособистісному рівні спілкування статус визначається її місцем у системі зв'язків з іншими людьми. Тобто він є показником соціально-психологічних властивостей особистості в структурі комунікативного процесу.

Дата добавления: 2014-01-04