Джерела міжнародного права

Основні принципи міжнародного права

Основні принципи міжнародного права - це найважливіші керівні засади міжнародного права, загальні норми, які мають найвищу юридичну силу і становлять основу всієї міжнародно-правової системи.

Значення основних принципів міжнародного права полягає в тому, що вони виступають головним критерієм оцінки правомірності дій держав та міжнародних організацій, а також правомірності новостворюваних норм міжнародного права. Крім того, у випадку виникнення міжнародного спору, не врегульованого нормами права, він має вирішуватися саме на підставі основних принципів.

Основні принципи міжнародного права сформульовані як норми jus cogens, тобто норми, що мають вищу імперативну силу і не можуть бути змінені інакше, як за спільною згодою усіх без винятку країн.

Основні принципи міжнародного права сформульовані у ст. 2 Статуту ООН та у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., а також у деяких інших міжнародних актах, зокрема у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975 р. Такими принципами є:

• принцип поваги до прав людини;

• принцип незастосування сили чи погрози силою;

• принцип вирішення міжнародних спорів мирним шляхом;

• принцип територіальної цілісності та недоторканності кордонів;

• принцип невтручання у внутрішні справи інших держав;

• принцип рівноправ'я та самовизначення народів;

• принцип суверенної рівності держав;

• принцип співробітництва;

• принцип добросовісного виконання міжнародних договорів;

Наведені принципи є взаємопов'язаними, тому при тлумаченні та застосуванні кожний принцип має розглядатися виключно з урахуванням усіх інших принципів. Всі названі принципи мають однакову юридичну силу норми jus cogens. Проте це не означає, що основні принципи не утворюють ієрархічної системи. Так, наприклад, у випадку порушення певною державою прав людини інші держави можуть застосовувати до неї різноманітні санкції, в т.ч. бойкотування та економічні ембарго. У цьому випадку чітко простежується пріоритет принципу поваги прав людини перед принципами невтручання у внутрішні справи, співробітництва та добросовісного виконання міжнародних договорів.

Джерела міжнародного права - це його зовнішні форми, в яких закріплюються міжнародно-правові норми.

Формальний перелік джерел міжнародного права наведено у ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. Такими джерелами є:

• міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, безумовно визнані державами;

• міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної правовою нормою;

• загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

• судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців публічного права різних націй як засіб для визначення правових норм.

Основними джерелами міжнародного права є міжнародний договір та міжнародно-правовий звичай. Саме вони безпосередньо містять норми міжнародного права. Інші джерела мають допоміжний характер, використовуються в тих випадках, коли відсутня писана або звичаєва норма, а також для тлумачення норм міжнародних договорів або звичаїв.

Судові рішення і правова доктрина Статутом Міжнародного Суду ООН визначено як допоміжне джерело права, і у своїй діяльності Суд може посилатися на них лише при розгляді конкретної справи і тільки за умови, що сторони попередньо на це погодилися.

Міжнародний договір в цілому можна визначити як угоду між двома або більше державами чи іншими суб'єктами міжнародного права, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків.

Міжнародні договори можуть мати різні форми та назви (конвенція, пакт, трактат, протокол, обмін нотами, підсумковий акт міжнародної конференції тощо), але вони мають єдину сутність як джерела міжнародного права. Структура договору, як правило, містить преамбулу, основну частину та заключні положення. В залежності від кількості сторін міжнародні договори бувають двосторонні й багатосторонні. За рівнем укладення розрізняють міждержавні, міжурядові та міжвідомчі договори. За сферою дії договори поділяються на політичні, економічні, договори з спеціальних питань та інші. Крім того, є міжнародні договори, котрі підлягають ратифікації і такі, що їй не підлягають.

Дата добавления: 2014-01-04