Оператори введення-виведення

Питання до теми

Підсумок заняття.

1. Як відбувається відображення дійсності почуттями і чим воно відрізняється від відображення у пізнанні?

2. У чому полягає відмінність між емоціями та почуттями?

3. За якими ознаками можна констатувати. Що людина перебуває у стані емоційного збудження?

4. Якими є головні ознаки афекту?

5. Які ознаки характеризують пристрасті як форму переживання почуттів?

6. Чому моральні, інтелектуальні, естетичні та праксичні почуття належать до вищих почуттів?

Стан­дартні процедури введення даних використовуються для визначення початкових значень певних змінних величин і складаються з імені процедури та списку введення, який містить імена змінних, значення яких будуть вводитися з клавіатури або з файлу, тобто змінним будуть присвоюватися якісь певні значення.

Частіше для визначення початкових значень зручніше користуватися командою введення, а не командою присвоювання, тому що при необхідності використання програми з іншими початковими даними не доводиться змінювати текст програми.

Якщо в записі алгоритму стоїть команда введення, то його виконання уривається і керування передається програмі, яка може здійснити введення даних. Після введення даних керування передається наступній команді алгоритму.

На мові Pascal процедура введення даних має вигляд:

READ (список введення);
READLN (список введення).

Під час виконання процедур READ та READLN програма переходить у стан очікування введення даних. Якщо у списку введення вказано декілька змінних, то їх можна вводити в одному рядку, відділяючи одне від одного символом “пробіл”, або в окремих рядках (у стовпчик), завершуючи введення кожного значення клавішею Enter.

Робота процедури не завершиться, доки не будуть введені значення для всіх змінних, вказаних у списку. Тип значень, що вводяться, має збігатися з тим, який має відповідна змінна.

Оператор READLN відрізняється від оператора READ тим, що після введення певного числа даних курсор переміщується на наступний рядок.

Якщо введення даних здійснюється з клавіатури, то список введення – це список змінних, тобто послідовність імен змінних, розділених комами. Якщо введення здійснюється з файла, то у списку введення перша змінна – файлова, пов’язана з іменем реального файла.

Стандартні процедури виведення результатів обчислень використовуються для виведення їхніх значень на екран, принтер або у файл.

На мові Pascal процедури виведення мають вигляд:

WRITE (список виведення);
WRITELN (список виведення).

Список елементів виведення значно ширший, ніж у процедурах введення. До нього можуть входити:

- ідентифікатори величин, значення яких будуть виводитися на відповідний пристрій або у файл;

- вирази, значення яких спочатку будуть обчислені, а потім виведені на пристрій;

- сталі величини (числові, символьні, ряд­кові).

Відмінність між WRITE і WRITELN полягає в тому, що виведення оператором WRITE починається з поточного місцерозташування курсору на екрані монітора і курсор, після закінчення виведення, залишається в тому ж рядку. Оператор WRITELN виводить значення з поточного місця, а потім курсор переміщується на наступний рядок. Можна використовувати оператор WRITELN без списку виведення для переміщення курсору на новий рядок.

Якщо виведення здійснюється на екран монітора, то список виведення – це список змінних, або послідовність імен змінних, констант або виразів, розділених комами. Якщо виведення здійснюється у файл, то в списку виведення перша змінна – файлова, пов’язана з іменем реального файла.

У команді виведення після елемента списку виведення через двокрапку можна вказати формат виведення, тобто ширину поля екрана, на якому будуть розташовуватися значення. При виведенні дійсних даних можна вказати також кількість десяткових цифр у дробовій частині, яку треба вивести на екран.

Приклад: write (А: 10: 3, В: 8).

4. Оператор виклику допоміжного алгоритму

У Pascal реалізовано підпрограми-процедури і підпрограми-функції.

Виклик підпрограми здійснюється за її іменем з вказівкою фактичних параметрів. Тут на місці фактичних аргументів можуть бути конкретні значення, імена фактичних змінних, вирази, а на місці результатів – імена фактичних змінних. При цьому кількість, типи і призначення формальних і фактичних параметрів у відповідних списках параметрів мають збігатися.

5. Приклад лінійної програми:

Скласти програму обчислення значення функції: Y=(a-b+c)/(a+b), при a=16, b=9, c=-17.

Program primer3;
Uses crt;
Var y:real; a,b,c:integer;
Begin
Write(‘введіть значення а:’);
Readln(a);
Write(‘введіть значення b:’);
Readln(b);
Write(‘введіть значення c:’);
Readln(c);
Y:=(a-b+c)/(a+b);
Writeln(‘Значення функції Y=’,Y:2:2);
Readln;
End.

Дата добавления: 2014-01-04