Механізми встановлення і зміни політичних режимів

Як уже зазначалося, конкретний стиль урядування, спосіб впливу влади на суспільство – політичний режим – встановлюється як результат намірів, зобов’язань і ресурсів політичної сили, що завоювала владу в державі. Разом з тим політичні режими бувають наслідком того, що громадяни дозволяють владі робити з собою, відображенням міри критичності й вимогливості населення щодо уряду.

Говорячи про джерела встановлення окремих типів політичних режимів, зазначимо, що затвердження тоталітарних порядків буває ініціативою самих політиків, що змагаються за владу та, здобувши її, прагнуть застосувати її на власний розсуд. Народ при цьому виявляється пасивним статистом, що мовчазно погоджується на те, що з ним свавільно робить влада.

Влада завжди тяжіє до абсолюту. Політикам, звісно, буває дуже зручно, коли вони можуть геть усе вирішувати самі, не узгоджуючи свої дії з іншими суб’єктами суспільного життя, командувати одноосібно, мати монопольний і визначальний вплив на усе, що відбувається в державі. Через це, відповідно до принципу поділу влади, вона обов’язково має бути поділена на окремі галузі (законодавчу, виконавчу, судову) та розподілена між окремими виконавцями (інститутами).

Авторитарний режим встановлюється як реакція впливових політичних сил на дію чинників, що дестабілізують ситуацію в суспільстві – зовнішньої загрози, внутрішніх заворушень, техногенних катастроф чи стихійного лиха. До числа таких чинників може бути віднесене й безроздільне і безвідповідальне політичне панування тоталітарного типу. Коли подальше збереження тоталітарних порядків загрожує руйнуванням підвалин суспільства, знаходяться політичні сили, які перебирають на себе (часто шляхом державного перевороту) владу і керівництво суспільними процесами. Так було в країнах Латинської Америки у 60-70 роки, у Польщі на початку 90-х.

Головною причиною встановлення авторитарних порядків слід вважати не чиюсь політичну амбіцію, а потребу цілого суспільства у встановленні і збереженні порядку і законності.

Встановлення демократичного ладу буває можливим як здійснення вимог народу про справедливе й дієве урядування і керування суспільними справами. Можна сказати, що демократичний політичний режим виникає і зберігається, коли того прагнуть не окремі політики чи прогресивні політичні сили, а громадяни держави, коли люди вимагають від урядовців, щоб вони діяли відповідально і відповідно до їхніх інтересів та в рамках чинного закону.

Отож, різні типи політичних режимів відрізняються один від одного ще й за ознакою суб’єкта їх встановлення. Суб’єктом тоталітарного режиму є політична сила, яка в наслідок дії певних обставин здобула панівну позицію у суспільстві, стала гегемоном. Авторитарний режим встановлюється зусиллями певних верств, які понад усе зацікавленні у забезпеченні й дотриманні стабільності та порядку. Зрештою, суб’єкт демократичного режиму – громадяни, ціла нація.

Заміна одного політичного режиму іншим стає можливою, коли в суспільстві формується відповідний суб’єкт, коли люди, що зацікавлені у змінах, усвідомлюють свій інтерес і докладаються зусилля для його здійснення. Встановлення недемократичних – тоталітарного й авторитарного – режимів буває можливе як швидкоплинний процес. Воно може відбутися внаслідок державного перевороту, силового захоплення влади, чи ж проголошення чинною владою нових порядків.

Демократизація ж суспільства буває наслідком тільки тривалих поступових змін у суспільстві, становлення відповідних процедур і традицій політичного життя, формування демократичної свідомості громадян.

Падіння тоталітарного режиму в СРСР розпочалося у середині 80-х років ХХ століття і відбувалося в різних державах, що виникли на місці республік Союзу, протікало різними темпами, призводячи в низці випадків до встановлення ще більш жорстких, ніж було перед цим, порядків. Тут слід згадати і спробу державного контр-перевороту 1991 року та численні конфлікти й навіть громадянські війни.

Поширено вважати, що авторитарний політичний режим здатний виконувати функцію перехідного від тоталітарних до демократичних порядків. Так відбувається, коли авторитаризм, зосередження широких повноважень в одних руках супроводжується розмежуванням і навіть поляризацією інтересів та політичних сил у суспільстві, його структуризацією, запровадженням практики проведення демократичних процедур – виборів, партійних змагань, відкритих парламентських дебатів – у строгій відповідності до закону.

Авторитарний режим вважається однією з підойм формування національного ринку, коли під впливом твердої влади в суспільстві запроваджується свобода підприємництва, конкуренція і разом з тим дотримуються встановлені правила і закони, виконуються необхідні соціальні програми.

Процес демократизації суспільства характеризується тим, що політичні режими, які встановлюються в цей період, містять в собі, як рудименти, ознаки, риси тоталітаризму.

Найпершою умовою демократичності суспільства є демократична настроєність громадянства, відповідний рівень громадянської культури. Демократія – це ще й стан світосприйняття та самовідчуття людей, характер їхніх уявлень про самих себе, про свої права, можливості та обов’язки, про засади авторитетності влади. Демократія, влада народу буває такою, якими є самі люди. Демократія, влада народу буває такою, які самі люди.

Дата добавления: 2014-01-04