Місце і роль землеустрою у суспільному виробництві

У суспільному виробництві землеустрій виконує дуже важливі функції: він організовує землю як засіб виробництва та об’єкт соціально - економічних зв’язків і певною мірою регулює суспільні відносини, пов’язані з володінням і користуванням землі.

Устрій землі як елемента природи, що слугує засобом виробництва, спрямований на те, аби на землі міг цілеспрямовано здійснюватися процес праці та відпочинку життя. У цих умовах земельний простір (територія) вимірюється, ділиться на площі більшого чи меншого розміру (а раніше створені земельні ділянки об’єднуються) для виконання їх у різних галузях господарської діяльності; на них розташовуються населені пункти, дороги, осушувальні і зрошувальні канали, багаторічні насадження тощо.

Впорядковуючи землю, людина встановлює на ній певний порядок, що відповідає конкретний меті виробництва матеріальних благ. Оскільки в цих діях проявляється ставлення людини до землі, тобто до природи, впорядкування землі як засобу виробництва належить до розвитку продуктивних сил суспільства.

Продуктивні сили землі використовуються для виробництва матеріальних благ при всіх суспільно-економічних формах. Земля слугує людині загальною умовою праці та засобом виробництва і при первіснообщинному ладі, і при феодалізмі, і при капіталізмі, і при соціалізмі. У кожному з цих епох, щоб розумно використати землю, людина повинна здійснити такі дії, які організують територію згідно з метою виробництва. Це ніякою мірою не означає, що характер землеустрою залишається змінним на віх етапах. Він змінюється, як ми уже підкреслювали, відповідно до рівня розвитку продуктивних сил. В умовах дрібного сільськогосподарського виробництва (аналогічного ремеслу в промисловості), в якому панують примітивні знаряддя, ручна праця і трипілля, характерною рисою землевпорядкування є парцеляція землі, тобто розподіл її на дрібні ділянки. Велике господарство, яке основане ще на простій кооперації багатьох працівників і на перевазі ручної праці, але вже ближче підходить до мануфактурної стадії промисловості, вимагає абсолютно іншого устрою землі: більшого земельного масиву, великих полів

тощо. Спеціалізація виробництва таких господарств обумовлює різний склад угідь, різні сівозміни в них тощо.

Найрізкіше змінюється характер землеустрою в умовах сільськогосподарського виробництва, основаного на використанні системи за типом великої машинної індустрії із застосуванням наукових досягнень агрономії. Система машин не тільки визначає подальше укрупнення земельних масивів, але й дає змогу у зв’язку із суспільним поділом праці всебічно використовувати землю у різних галузях господарства. Застосування наукової агрономії також вимагає введення більш сучасної системи землеробства і раціональних сівозмін.

У сільськогосподарському виробництві однією з найважливіших умов, що впливають на характер землеустрою, є система землеробства. Організація землі як засобу сільськогосподарського виробництва при вирубній системі землеробства у лісових районах відрізняється від організації при перелоговій системі у степовій місцевості. Вона історично змінюється з переходом до паропросапної, плодозмінної і травопільної систем землеробства. За всіх цих систем територія впорядковується по-різному, залежно від способів впливу на родючість ґрунту. Впорядкування землі, так само як і її господарське використання,проводиться у суспільстві, що характеризується певними земельними відносинами. Суспільні відносини володіння і користування землею безпосередньо визначають економічну суть землеустрою. Разом з тим у процесі землеустрою або зміцнюються земельні відносини, що історично склалися, або усуваються ті їхні елементи, які віджили, створюються такі умови, які сприяють розвиткові нових суспільних відносин. Але у кожну з цих історичних епох землеустрій зумовлений пануючою формою земельної власності.

Впорядкування конкретних ділянок території є засобом реалізації суспільних відносин володіння і користування землею. Відведення земельних ділянок для різних галузей господарства тією чи іншою мірою є відображенням суспільного поділу праці та власності. Поділ території на окремі ділянки у певних історичних умовах реалізує в натурі розподіл землі між суспільними класами, утворення великих або дрібних сільськогосподарських підприємствах. Об’єднання, або зверстання (з’єднання) дрібних ділянок у великі земельні масиви за капіталістичної системи суспільних відносин і є безпосереднім результатом утворення великих капіталістичних володінь, в яких земля слугує умовою експлуатації робітників і селян, позбавлених цього засобу виробництва.

Таким чином, землеустрій — це елемент розвитку виробничих відносин, пов'язаних зі володінням і користуванням землею, які являють собою нерозривну єдність. Отже, землеустрій є складовою суспільного, способу виробництва; зміст його нерозривно охоплює організацію землі як засобу виробництва і ті відносини, якими характеризується володіння і користування землею.

Як відомо, суспільне виробництво постійно розвивається. Від історичних умов, що змінюються, залежить і зміст землеустрою як складового елемента

виробництва. Відповідно до того, як розвиваються продуктивні сили, як змінюються знаряддя праці і способи суспільного впливу на родючість ґрунту, змінюється також і впорядкування землі. В історичному розвиткові кожний суспільний спосіб виробництва, створюючи властиву йому форму земельної власності, сам визначає відповідний цій формі власності зміст землеустрою. Тому економічні закони розвитку продуктивних сил і виробничих відносин визначають історичний розвиток землеустрою. Характер і зміст його на кожному етапі історії суспільства можна зрозуміти тільки на основі пізнання законів економічного розвитку.

У первісному суспільстві із загальною власністю на землю користування землею племен і родових груп призводило до поділу території між ними і між різними видами господарської діяльності (мисливство, випасання худоби, почасти землеробство). При розпаді роду користування землею зосереджувалося в руках окремих родин, між якими орна і присадибна земля ділилася на родинні ділянки.

В умовах приватної власності на землю землеустрій став засобом її зміцнення і захисту. Розподіл суспільства на класи призвів до того, що земельний устрій став засобом зосередження землі в руках панівних класів і слугував їхнім інтересам. При проведенні землеустрою відбувається жорстока класова боротьба, боротьба за землю.

В епоху феодалізму землеустрій супроводжується присвоєнням феодалами земель, що були раніше у вільному користуванні селян, і їхнім закріпаченням. Він характеризується розширенням феодального землеволодіння завдяки завойованим і незаселеним територіям, відведенню земельних ділянок у наділ селянам з метою їхньої експлуатації. При пануванні примітивних знарядь і ручної праці в кріпосницькій общині земля дробилась на смуги і шматки, на яких велось селянське господарство з примусовою загальною сівозміною.

При переході від феодального до капіталістичного способу виробництва землеустрій був спрямований на перерозподіл землі. Наприклад в Англії так звані обгороджування провадилися протягом багатьох століть, з початку XI ст. і аж до початку XIX ст., коли англійські поміщики зганяли селян із землі, а села зносили. Звільнені від селян землі розбивалися на великі масиви, на яких створювалися капіталістичні сільськогосподарські підприємства. Землевпорядні операції такого типу провадилися і в інших країнах Європи. Так з початку XVIII ст. в Німеччині широко практикувався «згон селян» (Bauern legal). Поміщикивідбирали у селян наділи, залишаючи їм лише хатини і невелике картопляне поле, за яке вони повинні були працювати в маєтку. Польові земельні ділянки селян приєднувалися до панського господарства. «Таким чином, усе велике землеволодіння німецького дворянства, а особливо остельбських дворян, утворилося з награбованої селянської землі».

Скасування кріпосного права в Росії також супроводжувалося масовим відчуженням земель від селянських наділів, щоб збільшити земельні володіння поміщиків і перетворити більшість селян у батраків з наділом. Проникнення індустрії у сільськогосподарське виробництво знищило общинне володіння селян: з одного боку, зростали господарства, збільшувалися розміри земельної власності, з другого — маса селян бідніла, позбавившись своїх земельних ділянок. Отже,

розвиток земельних відносин спрямовувався у відповідність із розвитком продуктивних сил. Землеустрій сприяв зосередженню землі в руках багатих селян, створював великі земельні масиви, що давали їм можливість з вигодою застосовувати машини і досконаліші прийоми землеробства.

Таким чином, в усіх суспільних формаціях, в яких суспільство поділяється на класи експлуататорів і експлуатованих, землеустрій провадиться в інтересах панівних експлуататорських класів. Історично змінювався землеустрій залежно від заміни одних експлуататорських класів іншими. Разом з тим змінювалися і форми експлуатації трудящих мас, які докладали свою працю до землі. Боротьба класів, рухаючи історичний процес, безпосередньо накладала свій відбиток на характер земельного устрою. В усі історичні епохи селянство прагнуло відстояти свої інтереси на вільне володіння і користування землею. У селянських війнах проти феодалів середньовічної Німеччини, у повстаннях англійських селян проти «обгороджування» ленд-лордами общинних земель і в численних повстаннях селян в Росії виявлялися непримиренні суперечності, безпосередньо пов'язані з володінням і користуванням землею та з упорядкуванням землі як основного засобу виробництва і умовами існування мільйонних мас пригнобленого та експлуатованого народу.

Диктатура пролетаріату Декретом про Землю від 8 листопада 1917 р. вперше в історії людства всю землю величезної країни перетворила в загальнонародне надбання. Так звані нетрудові володіння було конфісковано і передано без всякої плати безземельним селянам.

У руках пролетарської диктатури земельний устрій, охороняючи непорушність націоналізації землі, став засобом зрівняльного розподілу конфіскованих земель у користування самих трудящих. У нових умовах, зменшуючи черезсмужжя і далекоземелля, землеустрій створював новий порядок землекористування. Із зміною суспільних відносин змінюються як земельні відносини, так і зміст землеустрою.

Дата добавления: 2014-01-04