Роль держави в регулюванні земельних відносин і проведенні землеустрою

Система суспільного устрою, яка характеризується певними земельними відносинами і відповідною політичною організацією суспільства щодо їхнього регулювання, визначає земельний лад суспільства.

Будь-яка держава, впливаючи на земельний лад, проводить земельну політику, яка визначається її діяльністю в регулюванні відносин між соціальними групами, окремими землеволодільцями та землекористувачами з приводу землеволодіння і користування землею.

В історичному розвитку земельних відносин і земельного устрою роль держави визначається тим, що вона є органом формування земельної політики. Будучи надбудовою над базисом, держава своєю політикою відображає економічні відносини, властиві даному способові виробництва; разом з тим вона активно впливає на базис, а через нього і на виробництво.

Держава, яка виникає з появою класів і приватної земельної власності, захищає цю власність. Вона встановлює закони, які охороняють і зміцнюють земельну власність панівного класу та визначають зміст і порядок землевпорядних заходів щодо регулювання земельних відносин. До таких заходів належать, насамперед, встановлення і оформлення меж земельних володінь та охорона їхньої недоторканості під загрозою суворих покарань. При посередництві держави розширюється землеволодіння панівного класу, насильно експропріюється земля безпосередніх виробників, «...сам закон стає знаряддям грабування землі...» Держава створює землевпорядні органи, які входять до системи управління і здійснюють його земельну політику відповідно до діючих законів. Проте юридичні закони держави не є першоджерелом, що визначає економічну суть землеустрою, оскільки вони самі є продуктом виробничих відносин і виражають їхні вимоги.

Суть землеустрою для кожного даного історичного способу виробництва, як відомо, визначається його економічними відносинами. Держава надає землеустрою певних правових форм, організує і спрямовує його в інтересах панівних класів.

З другої половини XIX ст. капіталістичні держави майже повсюдно вживали землевпорядні заходи щодо зверстання (з'єднання) дрібних ділянок у великі зі створенням умов, сприятливих для зростання розмірів землеволодіння і господарства. У XX ст. після першої світової війни в багатьох країнах Європи, використовуючи державну машину, уряди з метою зміцнення своєї класової опори на селі провела аграрні реформи.

Майже всі заходи буржуазних держав були спрямовані на розширення нових земельних відносин.

Радянська держава за допомогою землевпорядних заходів всіляко зберігала всенародну власність на землю, визначала форми користування нею, розподіляла землю між різними галузями суспільного господарства, створювала нові і впоряд­кувала існуючі землекористування, спрямувала все використання землі як засобу виробництва для досягнення цілей, які випливали з принципів побудови соціалізму. Вона видавала закони, що надавали правового характеру землевпорядним заходам. У руках Радянської держави землеустрій став одним із важелів господарського керівництва планомірного розвитку народного господарства.

Процес державної дії на земельний лад здійснюється різними заходами: правовими, економічними, організаційними.

Правові містять у собі обов'язковість, владну примусовість. Вони регулюють земельні відносини на основі земельного законодавства, судового і адміністративного права.

Економічні стимулюють розвиток земельних відносин на основі оподаткування, кредитування, цільового фінансування, планування використання земель і т. д.

Організаційні забезпечують розвиток земельних відносин шляхом розселення людей, організації різноманітних товариств, кооперативів та інших суб'єктів господарювання на землі, облаштування територій тощо.

Встановлювана в порядку землеустрою організація території є обов'язковою для землеволодільців і землекористувачів.

Дата добавления: 2014-01-04