КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Натуральні шкіри
3. Синтетичні шкіри (матеріалом основи служать синтетичні волокна, просочуються поліуретаном, мають високу розтягуваність, еластичність, гладку поверхню, за будовою та зовнішнім виглядом нагадують натуральну шкіру, висока міцність, низькі гігієнічні властивості, використовуються для виготовлення взуття літнього і весняно-осіннього призначення). Конструкція взуття може включати від 3-х до 20 – 30 деталей, які відіграють відповідну роль у формуванні споживних властивостей. З’єднані між собою зовнішні, внутрішні і проміжні деталі верху взуття називаються заготовкою. До зовнішніх деталей верху взуття відносяться: носок, союзка, овальна вставка, берці (халявки), задинки, задній зовнішній ремінь, обтяжка каблука і платформи, язичок, окантувальні деталі, закріпка До внутрішніх деталей верху взуття відносяться: підкладка, штаферка. До зовнішниїх деталей низу взуття відносяться: підошва і каблук, набійка, підметка, рант. До проміжних і внутрішніх деталей низу взуття відносяться: обвідка, кранець, підложка, платформа, геленок, простилка, жорсткий підп’яток, устілка, напівустілка.
Метод кріплення підошви є однією з істотних ознак конструкції взуття, від якої залежать функціональні, ергономічні, естетичні властивості, довговічність тощо. За характером операцій кріплення підошви з заготовкою взуття розрізняють таки методи: - Гвинтово – цвяховий (в основному використовується для виготовлення робочого взуття); - Хімічний (клейовий, гарячої вулканізації, литий); - Нитковий (прошивний, сандальний, допельний, рантовий, ”Парко”, виворітний, бортовий) – застосовуються у різних варіантах одно- й двониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками. Міцність кріплення залежить від товщини ниток, співвідношення діаметрів шила і голки, вологості шкіри під час строчіння, просочування ниток; - Комбінований (рантоклейовий, допельно - клейовий, строково-клейовий). Для виготовлення гумового взуття і взуття з полімерів використовуються способи: - Клеєня (Взуття клейового способу виготовлення - легке, різноманітного асортименту, проглядаються проміжні деталі, має красивий вигляд); - Штампуваня (Взуття штампованого способу виготовлення – видно від форми сліди в носковій і п’ятковій частині, взуття важке, виробляють тільки калоші чоловічі і хлопчачі); - Формованя (Взуття формованого способу виготовлення – видно сліди від форми, взуття не лаковане, виробляють робоче взуття); - Лиття (Взуття литтєвого способу виготовлення – видно літник від форми, має імітацію оздоблень і швів, красивий вигляд, виробляють тільки чобітки); - Метод термо- формування; - Метод рідкого формування. 2. Споживні властивості шкіряного взуття та чинники, що їх формують. До чинників, що формують споживні властивості взуття відносяться: 1. Проектування взуття: · Моделювання – розробка моделей та шаблонів для розкроювання деталей верху і низу взуття; · Конструювання – розроблення (креслень)деталей верху і низу взуття. 2. Матеріали взуттєвого виробництва; 3. Рівень якості виробництва взуття.
Для задоволення потреб споживачей взуття повинно мати комплекс показників споживних властивостей, а саме: а). функціональних: · Теплозахисні (теплопровідність, тепловий опір, морозостійкість, гігротермічна стійкість тощо); · Вологозахисні (водопроникність, водопромокання, вологовіддача); · Протиковзні (залежать від коефіцієнту тертя); б). ергономічних:
в). надійності: · Збереженість (стійкість матеріалів до старіння); · Безвідмовність (запас міцності, еластичності тощо); · Довговічність (стійкість до стирання, твердість, межа витривалості, зносостійкості); · Ремонтопридатність (конструктивних особливостей, способу кріплення заготовки до низу взуття тощо); г). естетичних:
3. Характеристика асортименту шкіряного взуття.
Чоботи – взуття з високими халявами, що закривають стопу, гомілку, інколи стегна без утримуючих пристосувань. Різновидами чобіт є: · Рибальські і мисливські – чоботи, що закривають ноги повністю. · Унти – чоботи, деталі верху яких складається із хутряних напівфабрикатів; · Ноговиці - чоботи, в яких деталі верху і низу виготовлюють із текстильних матеріалів з проміжним шаром вати або ватину; · Напівчоботи - виготовляють аналогічно до чобіт, але вони закривають стопу до середини литки; · Чобітки – взуття з високими завуженими халявами до коліна (інколи трохи вище) з утримуючими пристосуваннями та різноманітним оздобленням; · Напівчобітки – виготовлюють аналогічно до чобітків, але вони закривають стопу до середини литки;
Черевики – виготовлюють з висотою берців, що закривають кісточку або доходять до литки. Напівчеревики – взуття, висота берців яких доходіть до кісточки в носковій частині, закривають більше половини стопи. Різновидами напівчеревиків є: · Сандалети – це напівчеревики з отворами різної форми або виготовлені з окремих ремінців; · Туфлі – це напівчеревики, що доходять до кісточки, у носковій частині закривають меншу половину стопи. Різновидами туфель є: - туфлі літні – з відкритою носковою чи п’ятковою частиною або з окремих ремінців; - пантолети – туфлі літні без п’яткової частини; - опанки – туфлі опанкового методу кріплення підошви; - туфлі – човники – мають кругову чи відрізну союзку, відкриті перейми, або з ремінців фігурного крою, з декоративними вставками і вирізами, з відкритою носковою частиною, але із жорстким задником; - сандалі – взуття сандального методу кріплення, без підкладки; - чув’яки – туфлі полегшеної конструкції: без пристосувань для закріплення на стопі, каблук висотою не більше 5 мм із гладких шкур; - туфлі хатні – туфлі полегшеної конструкції: без застібки, з м’якими носками і задниками із текстильних матеріалів.
4. Вимоги до якості і перевірка якості шкіряного взуття. Якість товарів виявляється через сукупність властивостей, але оцінка якості не вичерпується їх визначенням, тому що залишається певна невизначеність стану і відношення оцінюваного товару до інших реальностей – ціни, насиченості ринку товарами аналогічного призначення, рівня їх якості і ціни, рівня обслуговування, репутації виготовлювачів, оперативності поставок, надання гарантій, реклами. Критерієм оцінки якості товарів можуть бути вимоги стандартів, існуючі і прогнозовані потреби споживачів, досягнення передових підприємств. Під час контролю якості взуттєвих товарів використовується перший критерій. Взуття повинно виготовлюватися за технічним регламентом, конструкційною картою і зразками-еталонами, затвердженими в установленому порядку. Застосовані матеріали для дитячого і мало дитячого взуття повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров’я. Взуття повинно відповідати функціональному призначенню, бути зручним, гігієнічним, міцним, добре зберігати надану форму і зовнішнє оформлення. Взуття повинно бути парним. В парі всі однойменні деталі повинні бути однаковими за формою, раз мерами, кольором, малюнком тощо. Під час контролю якості взуття використовуються вимоги стандартів. До номенклатури основних показників якості взуття відносяться: · Формостійкість деталей верху; · Можливість і плавність регулювання периметрів обхвату деталей верху; · Можливість приформування верху до стопи; · Пружність геленкової частини взуття; · Жорсткість задника; · Гнучкість; · Водонепроникність; · Маса; · Зручність взування і роззування; · Ефективність пристосувань для утримання взуття на нозі; · Сучасність і виразність зовнішнього оформлення; · Відповідність моді; · Досконалість виробничого виконання; · Цілісність і гармонічність композиції; · Наявність і виразність товарного знака, реквізитів маркування тощо.
З метою виявлення виробів, що за показниками органолептичної оцінки якості не відповідають вимогам діючих стандартів проводиться сортування взуття.
На оптових підприємствах взуття за зовнішніми ознаками може контролюватися вибірково, а у роздрібній торговельній мережі здійснюється суцільний контроль якості взуття. При сортуванні взуття виконується:
Для підвищення продуктивності праці і ефективності контролю практикою роботи товарознавців вироблено сукупність раціональних прийомів, що дозволяють шляхом огляду, прощупування, згинання і протягування деталей, порівняння їх розташування, форми і розмірів у парі взуття виявляти дефекти матеріалів і відхилення від вимог технології виготовлення. За необхідністю розміри дефектів вимірюються з допомогою вимірювальних приладів. Є дев’ять прийомів. Сортність пари взуття визначається за найістотнішим дефектом у гіршій парі. Причинами виникнення дефектів можуть бути: · недоброякісність матеріалів; · порушення організаційного і технологічного режиму; · незадовільна робота устаткування; · порушення правил пакування, транспортування та зберігання; · не технологічність конструкції.
За характером впливу на якість взуття дефекти поділяються на функціональні, що позначаються на функціях і надійності взуття, і зовнішнього вигляду, що впливають на естетичні властивості взуття. За ступенем впливу на якість дефекти бувають критичні (таки дефекти не дають можливість використовувати взуття за призначенням), значні (істотно впливають на рівень функціональності взуття і довговічність, помітно погіршують зовнішній вигляд); незначні (впливають лише на зовнішній вигляд) За характером розташування є дефекти поодинокі, місцеві, розповсюджені. За можливістю виявлення дефекти є явні (їх виявлення передбачається відповідними правилами в нормативних документах) і приховані (дефекти, що виявляються в процесі носіння взуття. Для їх виявлення передбачено гарантійні терміни експлуатації). За результатом контролю якості дефекти поділяються на усувні (усунення яких технічно можливе й економічно доцільне) і неусувні. За стадіями виявлення: передвиробничі (виникають під час моделювання та проектування); виробничі ( виникають у процесі виробництва); післявиробничі (виникають на стадіях транспортування, зберігання та реалізації
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 4070; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |