Повітря робочої зони

Вимоги санітарії для виробничих приміщень

Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів – 2,5 м.

Двері та ворота, що ведуть бепосерредньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткуванння, виробничих меблів, також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак,у всіх випадках, до устаткувавння, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м – зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шари, стелажі, столи) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі – стін,колон.

Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь онструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та

вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та дпускають миття поверхонь.

Висота виробничих прміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства – 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття – 2,6 м. Галереї,містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не именше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.

Робоча зона - це простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Продуктивність праці та самопочуття працюючих залежать від стану довколишнього повітря, перед усім від змін температури, швид­кості руху повітря, атмосферного тиску, теплового випромінювання.

Показники повітря робочої зони визначаються такими поняття­ми як - метеорологічні умови та мікроклімат робочої зони.

Мікроклімат виробничих приміщень - це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які. визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання.

Відповідно до санітарних норм метеорологічні умови робочої зони визначаються на висоті 1,5 м над рівнем підлоги.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і система­тичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплово­го стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Людина працездатна і добре себе почуває, якщо температура навколишнього повітря знаходиться у межах 18 - 20°С, відносна во­логість - 40 - 60У«, а швидкість руху повітря - 0,1 - 0,2 м/с. Ви­сока температура у робочому приміщенні призводить до інтенсивно­го перерозподілу крові від внутрішніх органів до шкіри. Змінюєть­ся діяльність серцево-судинної системи, пульс прискорюється і мо­же досягти 100 ударів на хвилину, що спричиняє інтенсивне потовиділення, розширення судин шкіри.

При низькій температурі може статись переохолодження ор­ганізму, що призведе до простудного захворювання. В умовах дії низьких температур поверхневі судини м'язів і шкіри рук, ніг, об­личчя звужуються. Це призводить до сповільнення кровообігу на всіх ділянках тіла людини. Підвищується в'язкість крові, що зменшує її приток до охолодженої поверхні.

Рух повітря здійснює одночасно термічний і механічний вплив. Швидкість повітряного потоку, що відчувається людиною – 0,1 м/с.

Заміри показників мікроклімату проводяться на початку, в се­редині і у кінці холодного і теплого періодів року не менше ніж 3 рази на день.

Температуру, відносну вологість та швидкість руку повітря визначають на висоті 1,0 м від підлоги при роботах, що виконуються сидячи, і на висоті 1,5 м - при роботах, що виконуються стоячи.

Для визначення температури у виробничому приміщені використовують ртутні або спиртові термометри. Для замірів вологості використовують гігрометри, гігрографи і психрометри.

Швидкість руку повітря вимірюють здебільшого анемометрами.

Рівень шкідливих і небезпечних умов праці визначають санітарні лабораторії цих підприємств.

Оточуюче нас повітря (атмосфера) є найважливішим фактором забезпечення нашого життя. Без повітря, що поступає через дихальні шляхи в легені, людина не може жити. В природних умовах повітря, як правило, не забруднене отруйними речовинами. Тільки з того часу, коли людина почала використовувати в своїй діяльності шкідливі для її організму речовини, з’явилася загроза її життю.

Для створення здорових і безпечних умов праці потрібно мати гігієнічне нормування шкідливих речовин, надійні способи визначення їх концентрації у повітрі і сучасне технічне забезпечення їх знешкодження.

Хімічний склад „чистого повітря” визначається такими показниками:

азот – 78,1 %; кисень – 20%; аргон – 0, 93 %; решта – вуглекислий газ, водяна пара, водень, гелій, неон.

На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу, або містяться в сировині, продуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини.

У повітрі робочої зони можуть знаходитись наступні шкідливі ре­човини, які складають 5 груп:

- подразнюючі, що уражують шляхи дихання, шкіру, слизові оболонки (кислоти, сірчасті сполуки, аміак);

- задушливі (інертні гази, вуглекислий газ, метан, азот);

- отрути, що призводять до ушкоджень внутрішніх органів, кровоносних судин і нервової системи (спирти, ефіри, бен­зол, фенол, пил олова, свинця, ртуті, марганця);

- летючі наркотики (ацетилен, летючі вуглеводи);

- пил (інертний або той, що викликає алергію).

Робота в умовах запиленого повітря призводить до різник зах-ворювань шкіри, запалення очей, носової та бронхіальної астми, бронхіту.

Для контролю повітря використовуються газоаналізатори і газосигналізатори.

Дата добавления: 2014-01-04