Розподіл прибутку страховика

Прибуток від нестрахових операцій

Окрім прибутку від страхових операцій, страховик може також мати прибуток від інвестиційної і фінансової діяльності й інших нестрахових операцій (від іншої діяльності та надзвичайних операцій). Прибуток від нестрахових операцій визначається як різниця між відповідними доходами та витратами.

Інвестиційний прибуток — це прибуток від розміщення і управління страховими резервами і власними коштами. До прибутку від нестрахової діяльності належить також прибуток, отриманий страховиком від агентського продажу страхових послуг інших страхових компаній, комісійних за передачу ризиків страховикам у перестрахування, а також проведення робіт із менеджменту ризиків, консультацій, доходів від позареалізаційних операцій тощо.

Прибуток страховика розподіляється відповідно до чинного загального і спеціального законодавства. Згідно із Законом України "Про господарське товариство", розподіл прибутку залежить від форми організації страховика (акціонерне, командитне, повне товариство чи товариство з повною відповідальністю), що конкретизується в установчих документах товариства. Закон України "Про страхування", який формує спеціальні законодавчі вимоги, дозволяє формувати коштом нерозподіленого прибутку вільні ре­зерви, які збільшують рівень платоспроможності страховика.

Система оподаткування, виконуючи функції ринкового регулятора в умовах розвитку ринкових відносин, є важливим фінансовим фактором управління діяльністю суб'єктів підприємництва. Згідно з чинним податковим законодавством, страховики у процесі фінансово-господарської діяльності зобов'язані здійснювати оплату загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Перелік цих податків і зборів наведено на рис. 1.

Рис. 1. Система оподаткування страхових організацій

Крім цього, українським податковим законодавством передбачено особливий порядок прямого оподаткування діяльності страховика. У таблиці 2. наведено ставки податку, що використовуються для оподатковування результатів здійснення діяльності страховика до прийняття Податкового кодексу.

Таблиця 2.

Ставки податків для страхування

Ставка податку	Об'єкт оподаткування	Суб’єкт-платник
0%	Валові доходи від страхової діяльності з довгострокового страхування і перестрахування життя	Страховик - резидент
3%	Валові доходи від страхової діяльності (крім доходів від довгострокового страхування і перестрахування життя)	Страховик - резидент
0 % або 3 %	Доходи від здійснення виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів	Страховик - резидент
25 %	Прибуток страховика, отриманий з інших джерел (крім доходів від страхової діяльності)	Страховик - резидент

6

Економічноюпередумовою фінансової надійності страхових компаній є наявність певного співвідношення між величиною зобов'язань компанії і розміром коштів, якими вони розпоряджаються. Коли власні кошти страховика дорівнюють його зобов'язанням або перевищують їх, то страховик може виконати свої зобов'язання і є надійним партнером застрахованих.

Фінансова надійність досягається кількома способами і вимірюється різними показниками. Страховики можуть забезпечити фінансову надійність шістьма способами, а саме:

1) правильно розрахованими страховими тарифами;

2) розміром власних коштів (статутний фонд, спеціальні та резервні фонди, нерозподілений прибуток, вільні резерви);

3) наявністю страхових резервів в розмірах, відповідних до суми (величини) страхових зобов'язань;

4) правильним розміщенням страхових резервів (вкладення в різні об'єкти, зберігання в різних банках і т.д.);

5) збалансованим страховим портфелем (наявністю договорів страхування з різних видів страхування з різними розмірами відповідальності і різними ризиками);

6) перестрахувальними операціями (передачею надлишку відпо­відальності).

Фінансова надійність страхової компанії, що дуже важливо при формуванні страхового портфеля для страховика та при укладанні договорів страхування для страхувальників, насамперед визначається її рівнем платоспроможності, який має підтримуватись постійно.

Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання поділяються на:

• зовнішні;

• внутрішні.

Зовнішні зобов'язання - це зобов'язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами тощо, їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика.

Внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками.

У практиці страхування вважається, що якщо активи страхової компанії більші, ніж прийняті зобов'язання, то вона має достатній рівень платоспроможності.

Законом України про страхування визначено умови, які забезпечують
відповідний рівень платоспроможності страхової компанії. А саме:

1. наявність сплаченого статутного фонду;

2. наявність гарантійного фонду;

3. створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;

4. перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності (ФЗП) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів - ΣНА) страховика суми нематеріальних активів (ΣА) і загальної суми зобов'язань (Σ3), у тому числі й страхових:

ФЗП = ΣА-ΣНА-Σ3.

Для забезпечення відповідного рівня платоспроможності за вимогами законодавства фактичний запас платоспроможності (ФЗП) повинен перевищувати нормативний його запас (НЗП) на будь-яку дату. Тобто постійно повинна виконуватись умова:

(ФЗП) > (НЗП).

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює ризикові види страхування (інші, ніж страхування життя), повинен дорівнювати більшій із розрахованих величин:

• І - розраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількох днів на дату розрахунку), при цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;

• II - розраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількох днів на дату розрахунку), при цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

У визначенні надійності страхової компанії та її можливості ефективного функціонування розраховують показник ліквідності. Ліквідність означає можливість страховика здійснювати поточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно за своїми терміновими зобов'язаннями. Необхідно підкреслити, що платоспроможність є більш широким, узагальнюючим показником по відношенню до ліквідності.

У практиці господарювання рівень платоспроможності страхової компанії є показником, за яким здійснюється постійний контроль з боку:

• фінансової служби самого страховика;

• державного уповноваженого органу контролю;

• аудиторських служб;

• за певних умов - рейтингових агенцій.

-7-

В структурі власних коштів страхових компаній найбільшу частку - понад 90 відсотків - займає статутний фонд. Головне його призначення - гарантувати (забезпечити) страхові виплати у випадках, коли страхових резервів для цього недостатньо. Таким чином, статутний фонд виступає додатковим джерелом фінансової надійності страхової компанії.

Згідно із Законом України "Про страхування" статутний фонд утворю­ється тільки в грошовій формі за рахунок купівлі акцій страхових компаній, котрі існують в формі акціонерних товариств. До 25 відсотків статутного фонду дозволяється формувати державними цінними паперами. Мінімальний обсяг статутного фонду страховика, що здійснює ризикові види страхування, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Максимальні розміри статутних фондів не обмежуються.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, вносити нематеріальні активи. Загальний обсяг внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати ЗО % його власного статутного фонду, зокрема обсяг внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. В умовах нормальної діяльності страхової компанії статутний фонд використовується для інвестиційних операцій. Крім статутного, до власних коштів страховика відносяться гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду входять додатковий та резервний капітал, а вільні резерви повністю формуються за рахунок нерозподіленого прибутку. Методики їх формування не розроблені, мінімальні або максимальні розміри не встановлені. На практиці резервний капітал і вільні резерви вважаються одним і тим же фондом.

Первинним джерелом фінансової надійності страхової компанії є страхові резерви, розміри яких повинні бути відповідні до величин страхових зобов'язань згідно укладених договорів страхування. Це означає, що розміри страхових резервів можуть коливатися, хоч при стабільній діяльності страхової компанії вони ростуть відповідно до збільшення обсягів страхових операцій і пропорційно рівню їх ризиковості.

Законом України "Про страхування" передбачено, що страховики, котрі займаються загальними (ризиковими) видами страхування, мають право запровадити види страхових резервів, котрі застосовуються в країнах Євросоюзу, а саме:

1) резерв незаробленихпремій;

2) резерв заявлених, але не виплачених збитків;

3) резерв збитків, котрі виникли, але не заявлені;

4) резерв катастроф;

5) резерв коливань збитковості.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості і повинні бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• валютні вкладення згідно з валютою страхування;

• нерухоме майно;

• акції, облігації;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимоги до перестраховиків;

• інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

• банківські метали;

• кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

• готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04