Тема 8 : Страхова організація. Доходи, витрати та фінансова надійність страхової компанії

1. Порядок створення, функціонування та ліквідації.страхової організації

2. Організаційна структура страхової компанії

3. Об'єднання страховиків та їхні функції

4. Доходи та витрати страховика

5. Фінансові результати діяльності страхових компаній та їх оподаткування;

6. Фінансова надійність і платоспроможність страховика.

7. Статутний фонд і страхові резерви

-1-

Під організаційною формою розуміється тип підприємства за способом його утворення. Організаційні форми підприємств в Україні визначені Цивільним кодексом України і Законом України "Про господарські товариства". Усього їх 5: акціонерні товариства (відкриті і закриті), товариства з додатковою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Закон України "Про страхування" визначає, що страхові компанії можуть існувати в усіх перелічених формах, крім товариств з обмеженою відповідальністю. Це пояснюється тим, що остання організаційна форма має менші можливості нарощення капіталу (збільшення статутного фонду).

Серед страховиків в Україні переважають акціонерні товариства 70 відсотків страхових компаній існують в формі закритих акціонерних товариств, 18 відсотків - у формі відкритих акціонерних товариств, 1 відсоток - у формі товариств з додатковою відповідальністю, і майже 11 відсотків - у формі повних та командитних товариств (3 компанії").

За формою власності страхові підприємства класифікуються на державні і колективні. Абсолютна більшість українських страховиків є колективними недержавними, хоч в деяких з них є державна частка у вигляді внеску в статутний фонд коштів державних підприємств чи організацій.

За спеціалізацією страхові компанії діляться на 3 групи. До першої відносяться ті, що займаються загальним (ризиковим) страхуванням, до другої -ті, що займаються страхуванням життя, до третьої - ті, що займаються тільки перестрахувальними операціями (професійні перестраховки). У 2003 році ліцензії на загальне (ризикове) страхування мали 327 компаній, на страхування життя - ЗО компаній, а перестрахуванням професійно займалося лише одне товариство - Українська Перестрахувальна Компанія (м. Львів).

За метою діяльності страхові компанії поділені на 2 види: 1) метою яких є отримання прибутку (комерційні); 2) метою яких є надання високоякісних послуг застрахованим (певною мірою їх можна назвати некомерційними). Другий вид страховиків має більш точну назву - товариства взаємного страхування (ТВС). Особливість їх організації полягає в тому, що вони утворюються в формі акціонерних товариств, де кожен учасник (член) товариства одночасно є застрахованим. Сторонні особи (не учасники ТВС) в ньому страхуватися не можуть. В таких умовах прибутковість як мета діяльності зникає, а на перше місце виходить виплата високого страхового відшкодування. Ще однією особливістю ТВС є відсутність регулярної сплати страхових платежів.

Порядок створення, функціонування або реорганізації, ліквідації страхових організацій в Україні регулюється загальним законодавством (Господарський кодекс, Закони про господарські товариства, про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом тощо) та спеціальним страховим законодавством (Закон "Про страхування", розпорядження Держфінпослуг "Ліцензійні умови провадження страхової діяльності" (ліцензійні умови) тощо).

Процес створення страхової організації включає два етапи:

1. Формування юридичної особи.

2. Надання їй статусу страховика.

На першому етапі страхова організація як юридична особа повинна бути зареєстрована у виконавчому комітеті адміністрації за місцем розташування. СО створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. СО реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності і включається у державний реєстр суб'єктів господарювання.

Страховик, що одержав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, може виконувати операції, пов'язані з формуванням статутного фонду та підготовкою організації і ведення страхового бізнесу (формування штату організації, облаштування офісу, розроблення документів для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності тощо).

Підприємства, установи й організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін в установчі документи за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі дотримання норм законодавства.

Другий етап передбачає подання документів і одержання ліцензії на здійснення видів страхування, вибраних страховою організацією. Після отримання ліцензії на право здійснювати певні види страхування, страхова організація включається в Державний реєстр страховиків і набуває статусу страхової організації.

Контроль за страховою діяльністю, на проведення якої видані ліцензії, здійснюється Комісією. У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Комісія застосовує такі заходи впливу:

• Зобов'язує порушника вжити заходи для усунення порушення.

• Вимагає скликання позачергових зборів учасників СО.

• Накладає штрафи відповідно до закону.

• Тимчасово зупиняє (обмежує), анулює (відкликає) ліцензію на право здійснення діяльності з надання страхових послуг.

• Усуває керівництво від управління страховою компанією і призначає тимчасову адміністрацію.

• Затверджує план відновлення фінансової стабільності страхової компанії.

• Порушує питання про ліквідацію страхової компанії.

Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика ухвалили таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Комісія ухвалює рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Комісією.

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів під­приємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

-2-

Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії. Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури.

Структура управління компанією може будуватись за такими принципами:

Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебільшого, «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Філія страховика — це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Він може мати власну назву, яку дозволяється використовувати згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Міністерства фінансів України і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика.

Представництво страховика — це відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції, надання консультацій.

-3-

Об'єднання страховиків виникають як реакція на розвиток страхового ринку в межах однієї країни чи на більшій території

До базових чинників утворення об'єднань страховиків у межах однієї країни відносять обопільну зацікавленість у цьому суб'єктів страхового ринку і держави. При незначному розвитку страхового бізнесу держава має ресурси для виконання завдань щодо державного регулювання страхового ринку. При збільшенні обсягів страхових операцій і суб'єктів на страховому ринку виникає необхідність передати частку державних, насамперед контролюючих, повноважень саморегулюючим організаціям, що об'єднують суб'єктів ринку. Своєю чергою, страхові компанії зацікавлені у прозорості ринкових відносин, підтриманні добросовісної конкуренції, оскільки негативні дії деяких суб'єктів ринку призводять до втрати довіри до ринку загалом. Таким чином, об'єднання страховиків здійснюють дві основні функції:

1) встановлюють принципи, правила поведінки суб'єктів ринку і контролюють їх виконання;

2) захищають інтереси своїх членів, зокрема перед державними інституціями.

Законом України "Про страхування" (ст. 13) передбачається можливість створення спілок, асоціацій та інших об'єднань страховиків для координації їх діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм. Створення об'єднань можливе за умови, що воно не суперечить законодавству України, а самі об'єднання не будуть займатися страховою ді­яльністю. Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк від дня реєстрації повідомляє про це Комісію.

До спеціалізованих об'єднань страховиків належать Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, ядерний та інші страхові пули. Універсальним об'єднанням страховиків є Ліга страхових організацій України.

Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБУ) створене страховиками, що здійснюють страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, згідно з умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування. МТСБУ є юридичною особою, неприбутковою організацією, що утримується коштом страховиків. МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦВ), а участь у ньому обов'язкова для страховиків, що здійснюють цей вид страхування.

МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі автострахування "Зелена Картка"

Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено відповідно до Закону України "Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро та Морського страхового бюро" від 27 квітня 1998 р. №561.

Морське страхове бюро (МСБ) створено відповідно до Закону України "Про страхування" та Кодексу торговельного мореплавства України Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561.

Органами управління АСБ та МСБ є загальні збори його членів. Керівництво поточною діяльністю бюро здійснюють президенти.

Основними завданнями АСБ і МСБ є:

• координування діяльності національних страховиків при страхуванні ризиків на авіаційному і морському транспорті;

• дослідження і прогнозування національного ринку страхових послуг у відповідних галузях;

• організація співпраці з підприємствами, їх об'єднаннями й іншими організаціями, що експлуатують або обслуговують засоби відповідного транспорту;

• підготовка і внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з цих видів обов'язкового страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів страхування;

• сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов страхування та форм уніфікованих полісів;

• збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків;

• розроблення програм та методів страхування авіаційних та морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

• організація і проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних із класифікацією страхових випадків, визначенням обсягу збитків і страхового відшкодування;

• організація і проведення науково-практичних заходів з питань авіаційного і морського страхування, інформаційно-методичне забезпечення страховиків та страхувальників;

• видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;

• представництво інтересів страховиків - членів АСБ та МСБ - у міжнародних об'єднаннях страховиків.

Ядерний страховий пул зобов'язані утворити страховики, що мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Ядерний страховий пул має бути юридичною особою, що утримується коштом страховиків - членів пулу.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) - це добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страховиків, яке засноване в 1992 р. і набуло широких повноважень після першого з'їзду страховиків (1994 р.). ЛСОУ є найбільшим об'єднанням страховиків України, оскільки її членами є понад 100 організацій. ЛСОУ взаємодіє з ключовими асоціаціями й об'єд­наннями страховиків багатьох країн.

Основними завданнями ЛСОУ є:

• сприяння розвитку страхового ринку;

• захист прав і інтересів учасників страхового ринку, що є членами ЛСОУ;

• сприяння формуванню і вдосконаленню страхового законодавства;

• сприяння підвищенню кваліфікації та професійному зростанню спеціалістів страхового ринку;

• утвердження взаємної довіри, надійності, порядності й ділового партнерства у взаємовідносинах між учасниками страхового ринку і споживачами страхових послуг;

• розроблення рекомендацій із методології страхування.

Асоціація "Українське медичне страхове бюро", що зареєстрована в 1999 р., метою своєї діяльності проголошує сприяння розвитку відкритого й доступного для всіх громадян медичного страхового ринку України шляхом упровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпеченнянеобхідної допомоги страховикам у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страхувальників та страховиків, координації зусиль страховиків на ринку медичного страхування.

Українське Актуарне Товариство створене в 1999 р. випускниками дворічної програми підготовки актуаріїв, що здійснювалася Британським Інститутом Актуаріїв. Метою діяльності Товариства є сприяння становленню високого стандарту компетентності спеціалістів у страховому та фінансовому бізнесі, налагодженню в Україні навчання актуарної справи, розвитку теоретичних і практичних досліджень.

Асоціація професійних страхових посередників України, що об'єднує страхових брокерів та агентів, своїм завданням визначає створення сприятливих умов для розвитку брокерської і агентської діяльності в страхуванні.

Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки України створена у 2001 р. за ініціативи Української Ліги підприємців АПК. Асоціація є неприбутковою громадською організацією і координує співпрацю страховиків і сільгоспвиробників.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи:

1. Доходи від страхової діяльності;

2. Доходи від інвестиційної діяльності;

3. Інші доходи.

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу - напрямки використання надходжень.

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції^-".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСП = Дсп, + РНП_поч, - РНП_К, де

ЗСП - зароблені страхові премії;

Д_сп- надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНП_поч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не є власністю страховика.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.

Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

• виконання зобов'язань перед страхувальниками;

• фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

1. Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

2. Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш відповідальності, передбачених Законом України"Про страхування"(редакція 2001р.)-відповідальності тимчасового адміністратора та загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

• постійні та змінні (такий розподіл застосовується в актуарних розрахунках);

• залежні та незалежні;

• загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. В своїй більшості на відносно постійні втрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи. Деякі витрати мають характер залежних та незалежних, їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціпи страхової послуги не тільки страхові суми та відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим витрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свого характеристику (табл. 1).

Таблиця 1.

Характеристика витрат на ведення страхової справи

Вид витрат на ведення страхової справи	Характеристика витрат на ведення страхової справи
Організаційні	Витрати, що пов'язані із організацією, (створенням страхової компанії відносяться до фінансових ресурсів) страховика, є інвестиціями
Аквізаційні	Виробничі витрати страховика, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
Інкасаційні	Витрати, пов'язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо
Ліквідаційні	Витрати, пов'язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово телеграфні витрати тощо
Управлінські	Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати

3. Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

4. Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

-5-

Фінансовий результат включає два елементи:

• прибуток (збиток);

• приріст (відплив) резерву внесків.

Прибуток страховика забезпечується доходами, отриманими в результаті виконання страхових і нестрахових операцій. Прибуток — це фінансовий результат діяльності страховика, що розраховується за певний звітний період (щоквартально та щорічно). Прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.

Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування) — це такий позитивний фінансовий результат, при якому досягається перевищення доходів над витратами із забезпечення страхового захисту.

Показник прибутковості, що визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій за видом страхування чи страховими операціями загалом, називається рентабельністю страхових операцій.

Порівняння прибутку з обсягом страхових премій, що надійшли, показує, який прибуток отримує страховик із кожної одиниці страхової премії, і погоджує величину прибутку як джерело фінансових ресурсів із обсягом виконаної роботи з формування страхового фонду.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", прибуток страховиків від страхової діяльності з метою оподаткування не визначається. Але страховик повинен його визначати, оскільки необхідно знати фінансові результати здійснення страхових операцій, щоб контролювати: ефективність страхування; формування спеціальних і резервних фондів, вільних резервів; виплачування дивідендів засновникам й акціонерам; складання фінансової звітності тощо.

Зростання прибутку можливе завдяки зменшенню собівартості страхової послуги за двома напрямами:

1. При скороченні витрат на ведення справи шляхом більш ефективного
управління діяльністю страхової компанії (наприклад, завдяки зменшенню
витрат на оплату страхових агентів у зв'язку з використанням прямого
продажу полісів через мережу Інтернет);

2. Внаслідок зменшення збитковості видів страхування, тобто при
об'єктивному "скороченні" обсягу нетто-ставки.

Прибуток від страхової діяльності Псд для страховиків, що здійснюють ризикові види страхування, рекомендується обчислювати за формулою:

Псд = (Зп + Кп + Вп + Пцр + Птр) - (Вс + Вцр + Втр + Ввс), де

Зп - зароблені страхові премії за договорами страхуванйй і

перестрахування;

Кп - комісійні винагороди за перестрахування;

Вп - частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

Пцр - повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;

Птр - повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

Вс - виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

Вцр - відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

Втр - відрахування до технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

Ввс - витрати на ведення справи.

Сума в перших дужках - це доходи від страхової діяльності, сума у других дужках - витрати страховика на здійснення страхових операцій.

Дата добавления: 2014-01-04