Види стресу

План

Г.Сельє

Лекція № 8

Контрольні запитання

1. Які існують способи нарізання різьб на верстатах?

2. Які особливості фрезерування різьб дисковою фрезою?

3. Які особливості фрезерування різьб груповою фрезою?

4. Кінематичне налагодження різьбофрезерного верстата 5М5Б62:

а) ланцюга головного руху;

б) ланцюга руху колової подачі;

в) ланцюга руху поздовжньої подачі;

г) ланцюга подачі на глибину врізання;

д) ланцюга прискорення переміщень.

5. Для яких виробів застосовується різьбошліфування?

6. В чому полягає особливість шліфування різьб:

а) однонитковим шліфувальним кругом;

б) багатонитковим шліфувальним кругом з кінцевими канавками?

7. Кінематичне налагодження різьбошліфувального верстата 5822М:

а) ланцюга головного руху;

б) ланцюга руху колової подачі;

в) ланцюга гвинторізного руху;

г) ланцюга руху затилування і врізного шліфування;

д) ланцюга диференційного руху.

Тема: Стрес. Шляхи попередження стресових ситуацій.

Стрес - це не те, що з вами трапилося,

а те, як ви це сприймаєте.

1. Поняття про стрес.

2. Види стресу та причини виникнення.

3. Динаміка перебігу стресу.

4. Шляхи попередження стресових ситуацій.

У побуті слово «стрес» уживається в досить широкому сенсі. Що таке стрес? Під ним мається на увазі напруга, тиск або тягар, навантаження. «Стрес» - слово, запозичене з англійської мови й означає «напругу».

У літературу з медицину та психологію слово «стрес» потрапило в середині 30-х років. У 1936 р. у журналі «Nature» було опубліковано коротке повідомлення канадського фізіолога Г. Сельє під назвою «синдром, викликаний різними ушкоджувальними агентами». Так було покладено початок утвердженню в науковому та повсякденному побуті однієї з наймодніших теорій ХХ століття.

У стресових ситуаціях протікають процеси фізичної та розумово-психічної адаптації до зовнішніх і внутрішніх впливів. Відповідно, і сам стрес можна розглядати як захисну реакцію на зовнішні та внутрішні подразники (стресори). Разом із тим стрес - це комплекс емоційних станів, що виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи.

За допомогою стресової реакції організм намагається відновити порушену під впливом стресів рівновагу. Г. Сельє показав, яким чином стрес пов'язаний із поступовим виснаженням резервів організму, що намагається пристосуватись до нових умов. При цьому, наприклад, відбувається активізація тієї частини вегетативної нервової системи, що відповідальна за активність і працездатність організму.

Сутність стресової реакції полягає в початковому збуджені і активації організму, необхідної для готовності до фізичної напруги.

З доісторичних часів, коли печерні люди жили під постійною загрозою нападу, людське тіло придбало властивість певним чином реагувати на будь-яку напругу. Потрапляючи в загрозливу ситуацію, первісна людина була змушена швидко мобілізувати всі свої сили, захищаючись або тікаючи від небезпеки. Коли ми відчуваємо небезпеку, у нашому організмі відбувається таке:

· наднирники починають виробляти гормон адреналін, що «готує» наше тіло до виходу із критичної ситуації;

· серце починає битися швидше, а дихання стає частішим;

· збільшується приплив крові до мозку, якому потрібно більше кисню для активної життєдіяльності під час небезпеки;

· м'язи напружуються та готові діяти;

· припиняється процес травлення, що дозволяє організму заощадити чимало енергії.

Виходячи із цього, до основних психофізіологічних ознак стресу можна віднести:

· зіпрілі долоні;

· часте серцебиття;

· рясне потовиділення;

· виникнення проблем із диханням;

· обличчя червоніє або блідне;

· зіниці розширюються;

· зростає кров'яний тиск;

· м'язи напружені;

· виникає відчуття пригніченості.

Людина, яка щойно уникла нещасного випадку, може відчути у своєму тілі в момент небезпеки всі перераховані фізіологічні зміни. Подібні, але не такі сильні наслідки відбуваються й у менш небезпечних ситуаціях.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства стрес виникав в умовах необхідності фізичного виживання (здобування їжі, притулку, вогню, партнера для продовження роду). У сучасному суспільстві (особливо в умовах науково-технічної революції) наші стресори досить мало пов'язані з основними механізмами виживання і значно більше із соціальним успіхом, із породженням зростаючих вимог життєвих стандартів, а також з необхідністю відповідати очікуванням інших і самих себе.

Розглянемо основні поняття, які характеризують стресовий стан людини.

Стрес (англ. – stress, напруження, тиск) – емоційний стан та фізіологічні зміни в організмі, які виникають у напружених обставинах як відповідь на незвичні для людини подразники. 1972 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення; стрес - це неспецифічна (тобто одна і та сама на різні подразники) реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу.

Стресори – різноманітні чинники, котрі викликають - стреси. Стресорами для людини можуть бути як фізичні так і соціальні чинники, як реально існуючі так і уявні.

- інформаційний – виникає в ситуаціях значних інформаційних перевантаженнях, коли людина не справляється з переробкою інформації, коли потрібне швидке прийняття рішення.

- емоційний – виникає в ситуаціях загрози, небезпеки, образи. Змінюється емоційний стан людини, протікання психічний процесів.

На практиці дуже важко розділити емоційний й інформаційний стрес.

- е устрес – різновид стресу, викликаний позитивним ефектом, який збуджує позитивні емоції, стимулює працездатність людини.

- дистрес – різновид стресу, який викликаний негативним чинником, призводить до виникнення негативних емоцій.

Також існують види стресу залежно від протікання:

1. «Стрес лева» - при цьому стресі ефективність діяльності людини зростає.

2. «Стрес кролика» - навпаки відбувається зниження активності і ефективність діяльності людини швидко падає

Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від психологічних суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини, оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя може стати причиною стресу або стресом (за термінологією Г.Сельє). При цьому не має значення об'єктивна причина. Важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація однією людиною може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе навіть хвилювання. Отже, матимуть значення тільки внутрішні психологічні особливості людини. Зверніть увагу на цю важливу особливість стресу, вона має значення для боротьби з ним.

Якими ж за характером бувають стресори? Вчені вивчали насамперед значні події, які втручаються у перебіг життя і вражають емоційну сферу особистості. У 1967 р. Т.Холмс і Р.Рейх оприлюднили результати досліджень, які узагальнили відповіді піддослідних, що страждали від помірного та сильного стресу. На першому місці як найсильніший стресор - смерть близької, дорогої людини, далі - розлучення, ув’язнення, смерть близького члена родини. Є й приємні події, які викликають стан стресу (одруження, вагітність, перехід на нове місце роботи, навчання тощо). Деякі психологи зазначають, що більшість великих проблем люди переносять досить виважено, переймаючись часом менш драматичними стресорами: денною марнотою, буденністю життя, дріб’язковими життєвими неприємностями, поганою погодою, неритмічним рухом транспорту, загубленими ключами, підвищенням ціни на хліб тощо. Якщо людина вважає подію неприємністю, вона, безумовно, викликає у неї негативні почуття. Сама ж подія може бути нейтральною.

Багато дослідників стресу вважають, що люди наділені достатньою здатністю протистояти різкому і короткочасному стресу. Справжня проблема постає тоді, коли стрес переростає у нескінчений: життя з батьками-тиранами, виснажлива робота, релігійний фанатизм, відчуття пастки ситуації, якої неможливо уникнути та ін.

Що ж шкідливого у тривалому стресі? Людина може роками терпіти труднощі, якщо відчуває здатність впливати на ситуацію або принаймні передбачати її. І зовсім інша річ, коли людина відчуває себе безпорадною і безсилою, що й спричиняє іноді незворотні зміни в її психічному та фізичному здоров’ї. Інший підхід до шкідливості стресу полягає у розумінні стресорів як очевидних загроз ресурсам особистості. Ресурси - це речі, особистісні характеристики, умови, джерела енергії, які людина цінує, зберігає, яких дотримується. Якщо певна подія загрожує особистісному статусу, економічній стабільності, близьким людям, власності, тобто конкретним ресурсам, то, як наслідок, людина потрапляє у стресову ситуацію. Іноді стрес може бути результатом неспроможності особистості набути нових ресурсів або збільшити наявні.

Люди реагують по – різному на виникнення та протікання стресу, в основному це залежить від індивідуальних особливостей особистості людини.

Існує закон трьох «FFF» - це перша реакція на стрес:

1. FLY (Втікати)

2. FIGHT (Боротися)

3. FREEZE (Замирати)

Коли людина потрапляє у стресову ситуацію і намагається адаптуватися до впливу стресу, цей процес, згідно з дослідженнями Г.Сельє, проходить три фази (стадії).

Рівень

психічної

напруженості

С

В

А

Д

Д₂

Д₁

Еx

t (час)

І ІІ ІІІ

Рис. 1. Динаміка стресу

І стадія – Фаза тривоги - зростання напруженості (АВ);

ІІ стадія – Фаза опору - безпосередньо стрес (ВС);

ІІІ стадія – Фаза виснаження - зменшення внутрішньої напруженості (емоційна розрядка – СД)

Д₁ Е,...,ДЕ­ – залишкові наслідки стресу (індивідуальні для кожної людини).

Під час першої фази організм мобілізується для зустрічі із загрозою. Відбуваються біологічні реакції та певні фізіологічні зрушення: згущення крові, підвищення тиску, викиди гормонів у кров тощо. Відбувається спроба психологічної боротьби - "втеча" від загрози стресу.

Під час другої фази організм намагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Фізіологічні реакції перевищують норму, що робить організм вразливішим для інших стресорів.

Під час третьої фази, якщо дія стресорів продовжується і людина неспроможна адаптуватися, може відбуватися виснаження ресурсів організму. Фаза виснаження, вразливість до втоми, фізичні проблеми можуть спричинити хвороби і навіть загибель організму. Ті самі реакції, які дозволяють опиратися короткочасним стресорам, за тривалої дії дуже шкідливі.

Пізнішими дослідженнями було встановлено, що не лише біологічні умови можуть спричинити хворобу. Між стресором і стресом міститься індивідуальна оцінка події - деякі люди можуть сприйняти подію як неприємну, деякі як приємну або ж як нейтральну.

Тому схематично реакція особистості на стрес може виглядати так (рис. 2).

стрес

стресор здорове пристосування,

погіршення стану

(чи покращення)

інтерпретація стресу подолання стресу

Рис. 2. Реакція індивіда на стрес

Тривалість стадій перебігу стресу, їх зміст та психофізіологічні наслідки для кожної людини абсолютно індивідуальні. Поведінка людини у стресовій виробничій ситуації багато в чому залежить від її індивідуально-особистісних властивостей:

- особливостей нервової системи, темпераменту;

- уміння швидко оцінювати ситуацію;

- навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

- вольової зібраності, рішучості, витримки;

- наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях тощо.

Є люди, котрі в стані стресу розгублюються, втрачають самовладання, здатність до продуктивної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04