Касаційне провадження

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, ма­ють право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційно­му порядку, а також судові рішення суду апеляційної ін­станції повністю або частково. Ухвали суду першої інстан­ції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подаль­шому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судо­ве рішення, ухвалене за наслідками апеляційного прова­дження. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністра­тивного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на су­дові рішення подається протягом одного місяця після на­брання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАСУ, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ — з дня складення постанови в повному обсязі. Касаційна скарга, подана після закінчення строку, зали­шається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за за­явою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Касаційна скарга подається в письмовій формі із зазна­ченням:

1) найменування адміністративного суду касаційної ін­станції;

2) імені (найменування), поштової адреси особи, яка по­дає касаційну скаргу, а також номера засобу зв'язку, адре­си електронної пошти, якщо такі є;

3) судових рішень, що оскаржуються;

4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права;

5) вимог особи, що подає касаційну скаргу, до суду ка­саційної інстанції;

6) у разі необхідності — клопотання особи, що подає ка­саційну скаргу;

7) переліку матеріалів, які додаються.

Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопо­тання вважається, що особа не бажає взяти участь у судо­вому засіданні суду касаційної інстанції. Скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої пов­новаження, якщо цього не було зроблено в суді першої чи апеляційної інстанції. До неї додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга реєструється в день її надходження до адміністративного суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу. Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 213 КАСУ і за відсутності перешкод постановляє ухва­лу про відкриття касаційного провадження та одночасно витребовує адміністративну справу. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог статті 213 КАСУ, застосовуються правила статті 108 КАСУ.

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом із копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які бе­руть участь у справі;

4) вирішує питання про можливість письмового прова­дження в суді касаційної інстанції;

5) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

6) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підго­товки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначен­ня справи до касаційного розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

Заперечення на касаційну скаргу містить:

1) найменування адміністративного суду касаційної ін­станції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка по­дає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) номер адміністративної справи в суді касаційної ін­станції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог каса­ційної скарги;

5) у разі необхідності — клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу може містити клопо­тання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

За­перечення на касаційну скаргу підписується особою, яка йо­го подає, або її представником, який додає оформлений на­лежним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в судах першої або апеляційної інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднати­ся до касаційної скарги, підтримавши її вимоги. За подан­ня заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується. Заява про приєднання до касаційної скар­ги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду каса­ційної інстанції.

Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги або змінити її до закінчення касацій­ного розгляду. Якщо постанову або ухвалу суду не було оскар­жено в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття проваджен­ня у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касацій­ної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне проваджен­ня. У разі зміни касаційної скарги суд касаційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених касаційних вимог і подання заперечення на касаційну скаргу.

Позивач може відмовитися від адміністративного позо­ву, а сторони можуть примиритися у будь-який час до за­кінчення касаційного розгляду. У разі відмови від ад­міністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 КАСУ.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність засто­сування судами першої та апеляційної інстанцій норм ма­теріального і процесуального права, правової оцінки обста­вин у справі й не може досліджувати докази, встановлюва­ти та визнавати доведеними обставини, що не були вста­новлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про до­стовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної ін­станцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесу­ального права, на які не було посилання в касаційній скар­зі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні ви­моги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів за правилами розгляду спра­ви судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 2 розділу IV КАСУ. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги і заперечень на неї. Сторони та інші особи, які бе­руть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо каса­ційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснен­ня позивач. За ними пояснення дають особи, які приєдна­лися до касаційної скарги, а потім — інші особи, які бе­руть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояс­нень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, однаковий проміжок часу, про що оголошується на почат­ку судового засідання. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином поінформова­них про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешко­джає судовому розгляду справи.

Суд касаційної інстанції може розглянути справу в по­рядку письмового провадження, якщо жодна з осіб, які бе­руть участь у справі, не заявила клопотання про вирішен­ня справи за її участю в судовому засіданні. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, то копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції над­силається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду каса­ційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду каса­ційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасу­вавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або за­крити провадження;

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і ухвалити нове судове рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили по­рушень норм матеріального і процесуального права, ухва­люючи судові рішення чи вчиняючи процесуальні дії. Не може бути скасоване судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції має право змінити судове рі­шення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішен­ня, яке змінюється, є помилковим лише частково.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду пер­шої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення спра­ви на новий судовий розгляд є порушення норм матеріаль­ного чи процесуального права, які призвели або могли при­звести до неправильного вирішення справи і не можуть бу­ти усунені судом касаційної інстанції. Судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним скла­дом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, яко­му було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу;

4) справу розглянуто за відсутності кого-небудь з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не поінформо­ваних про дату, час і місце судового засідання;

5) суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, яким не було повідомлено про можливість вступити у справу;

6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо пору­шення допущено лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в каса­ційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 КАСУ. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстан­цій такими, що втратили законну силу, і закриває проваджен­ня у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконано.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рі­шення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій пору­шили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстан­ції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а су­дових рішень — без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій з направленням справи для продовження роз­гляду або на новий розгляд;

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрит­тя провадження;

6) скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду каса­ційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції чи прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. З усіх процесуальних пи­тань суд касаційної інстанції постановляє ухвали. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголо­шуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 КАСУ.

У разі залишення касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовують­ся її доводи. У разі скасування або зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначаєть­ся, у чому полягала їхня незаконність.

Суд касаційної інстанції може постановити окрему ухва­лу в разі допущення судом першої або касаційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень.

Після закінчення касаційного провадження адміністра­тивна справа не пізніш як у семиденний строк направ­ляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної ін­станції.

Дата добавления: 2014-01-04