Варіативність поведінки, що відхиляється і асоціального

На відміну від проявів просоціальних, асоціальні схильності вивчені вельми грунтовно (що недивно, оскільки цей предмет володіє більшою соціальною актуальністю) (10). Одну з перших в типології особи спроб пов'язати психічні особливості людини з асоціальними (точніше, злочинними) проявами зробив Ч. Ломброзо, У. Шелдон в рамках своєї конституціональної типології виявив, що найбільше число злочинців зустрічається серед осіб мезоморфного складу і виділив три типи злочинців: дионисивный (з переважним порушенням моральних засад), параноїдний (з навязчивостями маревного характеру), гебефренічний (з нарочитим збудженням). Використання типології Э. Кречмера показало, що існує зв'язок між типом кримінальної поведінки і статурою: бандити частіше атлетичний складені, злодії недорозвинені, дегенеративні, мають статуру євнухів, а виродків серед кримінальних типів в середньому більше, ніж це характерно для популяції в цілому (10).

Психогенетичні дослідження із застосуванням близнюкового методу, методу приймальних дітей показали, що схильність до асоціальності закріплена спадково (серед передумов агресивності, наприклад, виділяється висока індивідуальна чутливість до алкоголю і інших збудливих препаратів, гіперактивність і висока імпульсна поведінки). Проте включення в аналіз додаткових даних, затверджують психогенетики, наприклад, що стосуються сім'ї, умов виховання, приводить до висновку, що генетичні впливи опосередковані багатьма ситуативними змінними і не можуть вважатися такими, що однозначно визначають асоціальний розвиток особи (10, 15).

Виявлені стійкі зв'язки між психічною стійкістю і схильністю до девіацій: за даними різних джерел, серед деліквентних підлітків від 60% до 90% складають володарі явної акцентуації. Так, основними типами патопсихологічних симптомокомплексів є шизофренічний, органічний (зниження розумових здібностей при відносному збереженні мотиваційно-особової сфери), психопатичний, олігофренічний, психогенній дезорганізації психічної діяльності. Існує і залежність між типом кримінальної поведінки і акцентуацією характеру: так, серед збудливих психопатів найбільшу групу склали люди із злочинами проти особи, серед істеричних психопатів найбільш поширені злочину проти державного і особистого майна громадян, а в групі нестійких психопатів переважали корисливі злочини. Крім того, було виявлено, що у злодіїв і вбивць підвищена тривожність, проте у злодіїв вона носить рівний характер, а для вбивць характерний стрибкоподібний (10).

В цілому наголошується, що злочинці з психічними відхиленнями частіше здійснюють насильницькі і рідше – дезадаптивні злочини (до яких відносять, наприклад, бродяження), хоча в обох випадках вони відторгають мир навколо себе або активно, або пасивно; проте серед хабарників і розкрадачів осіб в психічними аномаліями практично не зустрічається, що примушує уважніше віднестися до змісту терміну «соціальна адаптація».

Дата добавления: 2014-01-04