Банківські резерви. Депозитний та грошовий мультиплікатор

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не використані для кредитування, з метою забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку - TR.

Фактичні резерви = депозити – це система 100% банківського резервування. За таких умов банки не впливають на рівень грошової пропозиції. Якщо фактичні резерви менше депозитів, то це система часткового банківського резервування.

Головним компонентом банківських резервів є обов’язкові (мінімальні) банківські резерви (R). Головною функцією обов’язкових банківських резервів є необхідність контролю Центрального банку (ЦБ) за величиною грошової пропозиції. За законом всі комерційні банки повинні мати обов’язкові резерви.

Норма обов’язкового резервуваня (резервна норма):

.

де R – сума обов’язкових резервів;

D – сума депозитів.

Величина, на яку фактичні резерви банків перевищують його обов’язкові резерви, називається надлишковими резервами банку:

.

Норма фактичного резервування визначається відношенням фактичних резервів до депозитів:

.

Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші.

Спроможність окремого комерційного банку створювати кредитні гроші визначається розміром його надлишкових резервів.

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи «створюють» гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Величина можливого зростання грошової маси у комерційній банківській системі визначається нормою обов’язкових резервів (r). Чим вона більша, тим менше зростання грошової маси. При цьому діє депозитний мультиплікатор (m). Це коефіцієнт, який показує, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

ЦБ, регулюючи розміри обов’язкови резервів (r), може значно впливати не тільки на діяльність комерційних банків, а й на економічне життя в цілому.

Грошовий мультиплікатор. Реальна здатність банків створювати гроші залежить не лише від норми обов’язкових банківських резервів (r), але й від поведінки населення та його довіри до банківської системи в цілому.

Чим нижча довіра до банків, тим меншою є їхня здатність надавати кредити і, відповідно, впливати на грошову пропозицію.

Грошовий мультиплікатор (m^*) – це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення.

Він визначається за формулою:

,

де d – відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

r – норма обов’язкових банківських резервів (відношення суми обов’язкових резервів до суми депозитів).

при d = 0,

Тобто, коли населення зберігає всі свої гроші в банках, грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному.

Дата добавления: 2014-01-04