Тканини. Вироби з металу досить різноманітні й сходять принаймні до XVIII ст

Дерево

Метали

Вироби з металу досить різноманітні й сходять принаймні до XVIII ст.

Серед мідних і латунних виробів назвемо ельзаські брелочки для ключів. Вони мають ажурний декор, що зображує ножиці або жінку, що збиває масло (іл. 656). У районі Пюі виготовляються бляхи для мулів з міді із гравірованим або карбованим декором, прикрашені зображенням св. Елігія або написом. Такі бляхи виготовляються не тільки в районі Пюі але й у Піренеях і в Оверні. Мідний посуд виготовлявся у Виль- дьйо-ле-Пуаль; він не мав прикрас, але відрізнявся гармонічною формою. На півночі й в Ельзасі виготовлялися олов'яні блюда із гравірованим декором, що зображують св. Варвару, квіти й людські фігури. Блюда, глечики, що служили міркою для вина, глечики для молока й інший посуд виготовлялися в самих різних районах країни. Форми виробів прості й нерідко гарні, як, наприклад, форма миски з вушками, якою широко користувалися в домашньому побуті із часів середньовіччя­. Мисочки для бульйону звичайно забезпечуються кришкою.

Цікаві вироби ковалів і в першу чергу їх вивіски. Дуже часто ці вивіски (іл. 657) являють собою складне, але гармонічна по композиції комбінація різних декоративних елементів; іноді вони увінчані фігурою св. Елігія. Вивіски постоялих дворів складаються із кронштейна, на якім підвішене зображення лева, орла або іншої тварини, а в Ельзасі - гроно винограду. Народні майстри вирізують із листового заліза флюгери (іл. 655) і півнів для шпиля дзвіниць (іл. 654); різноманітність флюгерів свідчить про багату винахідливість. Деякі флюгери є одночасно й вивіскою, але більша частина просто вказує напрямок вітру. На флюгерах ажурним силуетом зображуються орач, мисливець, кінь, коваль, що ухвалює благословення св. Елігія, стельмах, що трудиться над колесом або той, що стоїть поруч із возом. Вивіски й флюгери мають поширення у всій Європі.

Багатство фантазії проявляється й у різноманітності форм для вафель і печива, які спочатку виготовлялися з кутого заліза, а пізніше із чавуну. Серед їхніх орнаментів зустрічаються й прості геометричні мотиви, як, наприклад, «риб'яча кістка», і безліч інших мотивів: сердечко, лілія, рослинна в'язь, розетки, терновий вінок, спис і губка й навіть дуб з величезними жолудями й кроликами у підніжжя. У середині XIX ст. на вафельницях можна зустріти портрет Наполеона III, паровоз і багато інших сюжетів. Вироби цього роду виготовлялися всюди у Франції. Крім того, чавун ішов на виливок задніх дощок для каміна, що виготовлялися в Оверні, що й мали, дуже простий декор.

Із чавуну відливаються також кухонні горщики й казани з рельєфним декором із тварин, лілій або зірок на зовнішній стороні посудини й на кришці. Вироби звичайно постачені написом з іменем власника, а іноді ще й іменем дружини й дітей. Посуд відливався із приводу весілля для господарства молодих подружжя. Місцем її виробництва був Конш. Чавунні казани нагадують нам про те, що суп і варена картопля були основними блюдами селян в XVIII і XIX ст. Згадаємо також жаровні й залізні двохзубі качани із сердечком на ручці, які мали довжину від 40 до 75 см, що дозволяло діставати шматок м'яса з киплячого горщика. Таким чином, прикрашалося навіть саме скромне домашнє начиння. Те ж ми бачимо й у народній творчості інших країн (іл. 658).

Є відмінність між художніми виробами з дерева, що були в побуті в пастухів, і, з іншого боку, з тими, які становили майно селян і городян. Пастухи користувалися переважно невеликими саморобками. Осіле життя селян і городян і більш значні засоби дозволяли їм обзаводитися більшими предметами, і зокрема меблями кустарного виробництва.

Пастухи виробляли різьблені ціпки, рукоятки для батогів і ножів, різні невеликі коробочки, зокрема сільнички. Угорські пастухи виготовляли увінчані баранячої головою ціпки й розпізнавальні знаки для ягнят. Ці знаки являли собою дощечки з різноманітними різьбленими мотивами; на шию вівці прив'язували дощечку з певним візерунком, таку ж дощечку меншого розміру привішували на шию новонародженого ягняти. Через три дні відмітні знаки знімалися, тому що вважалося, що за цей строк досвідчений і спостережливий пастух уже повинен був пізнавати вівцю і її ягняти в череді, що нараховує часом тисячу голів. Серед дерев'яних предметів, що виготовлялися пастухами, є розливальні ковші, супові ложки й ложки для зняття вершків, а в Арьєжі й посудини для молока. Там же пастухи робили різьблені форми для сиру, прикрашені геометричними мотивами.

У Піренеях, а також у Савойї й Ландах селяни користувалися різьбленими, гравірованими або розписаними веретенами. Різьблені преси й клейма для масла в Савойї, Ельзасі, Оверні, Нормандії й Бретані часто мають геометричний або квітковий візерунок. Подібні з ними ельзаські форми

ХУІІ ст. для кминного хліба, катки для білизни з Анжу, коров'ячі й овечі ошийники, що виготовлялися в Альпах і Піренеях, овернські табакерки й різьблені сабо з Маконне. Деталі ельзаських бочок прикрашалися різьбленими зображеннями сирен. Протягом довгого часу дерево йшло на виготовлення безлічі різних предметів, які потім у міру розвитку промисловості стали виготовлятися з металу або інших матеріалів. Згадаємо також дерев'яні глечики з Оверни, сільнички з Верхніх Альп, норвезькі кружки у вигляді птаха, тирольські коров'ячі нашийники для дзвіночка з геометричним і навіть ажурним декором, російські ляльки-матрьошки, що вставляються одна в іншу.

Цікавий предмет - весільні бретонські ложки. По стародавньому бретонському звичаю, численні гості приходили на весілля зі своїми ложками. Ручка такої ложки прикрашалася різьбленням і вставками зеленого, і червоного або синього воску, орнамент її звичайно складався з геометричних елементів, але зустрічаються й сердечка, і церковні дароносиці, і лілії або інші квіткові мотиви, а іноді й дати (від 1654 до 1856 р.).

В Ельзасі існував звичай дарувати молодим поряд із прикрасами й вишитими рушниками різьблену планку-лікоть, що служила, можливо заходом для тканин; візерунок їх найчастіше був геометричним, рідше - квітковим, на деяких вирізані букви. Цікаві також дошки для лощіння, що існували в Румунії й Данії.

Стародавні меблі, особливо скрині, поступово виходили із уживання, ламалися й замінялися шафами. Із усіх видів народного мистецтва меблі найбільшою мірою відзначені впливом офіційних стилів XVII і XVIII ст. Такий мотив стилю Людовика XIII, як алмазна грань, мав величезний успіх навіть на простих прямокутних меблях і протримався до Другої імперії (іл. 661); до того ж він вимагав менше зусиль і коштував дешевше, чим скульптурне різьблення. “Закриті» ліжка в різьбленій дерев'яній ніші проіснували в Бретані аж до наших днів (іл. 662), вони зустрічаються й в інших районах Франції, наприклад в Оверні. В інших місцях, як, наприклад, у Нормандії, захистом від холоду служив альков. Найпоширенішою прикрасою бретонських меблів були численні нагострені деталі. У результаті воєн деякі райони майже повністю втратили стародавні сільські меблі. У Пікардії, наприклад, збереглися тільки довгі невисокі буфети.

У міру підвищення добробуту селян більшим успіхом по всій Франції став користуватися «рокайль» Людовика XV, втім, елементи стиля не копіювалися, а інтерпретувалися по-своєму в різних провінціях. Меблі цього типу знаходили попит у представників заможного шару, що бажали підкреслити свою вагу в суспільстві.

У Нормандії до весілля виготовлялися ретельно оброблені шафи з більш-менш багатим декором (і відповідно ціною), що відрізнялися числом різьблених розеток на поперечних планках (від однієї до шести) або інших декоративних елементів. Деякі із цих шаф перевантажені декоративними деталями. Виготовляються й прості шафи, буфети, шафки для головних уборів, різьблені корпуси стінних і коминкових годинників, комоди, іноді в стилі Людовика XVI. Найбільший розквіт кустарного меблевого виробництва припадає на 1775р-1790 р. Найкрасивіші шафи виконуються з дуба, оскільки здоровий глузд селянина цінує в меблях насамперед міцність: не тільки білизна, але й заощадження й цінні папери зберігалися в ящиках шафи, ключ від якого перебував у господарки будинку.

Меблі з горіха, що виготовлялися з початку XVIII ст. біля Арля, додержувалася стилю Регентства, а надалі стилю Людовика XV, що протримався аж до правління Луї-Пилипа. У цих витончених і стриманих меблях чітко переважають криволінійні контури, зокрема, завжди вигнуті поперечини. У Верхньому Провансі позначається вплив стилю, який склався в долині Рони: тут зберігаються масивний чотирьохстворчата шафа-скриня в стилі Людовика XIII і окута скриня для білизни.

Звичайно кустарі-мебельники черпають натхнення в релігійнім мистецтві середньовіччя й Відродження. Однак і сама церква не зневажає творчістю сільських майстрів. Близько 1537 р. сільські столяри обробили частину обстановки абатства Молдовита в Румунії; декор її включає народні геометричні мотиви, квітковий орнамент і окремі романські й готичні елементи. Меблі румунського монастиря Воронець прикрашена гранями й куточками по типу різьбленого декору сільських веретен і ціпків. Двері сповідальні однієї з нормандських церков декоровані різьбленим мотивом двох голубків, що цілуються, який можна бачити на весільних шафах тієї ж місцевості.

Меблі часто покриваються захисним шаром фарби. На деяких бретонських шафах було виявлено три послідовні шари - чорний, синій і червоний. В інших випадках застосовується чисто декоративний розпис у вигляді квіткових мотивів, розкиданих по всій поверхні виробу. Так оброблялися меблі із хвойних порід дерева, що виготовлялися в гірських районах Франції, у Скандинавії, Словаччині, на півдні Баварії. Декор її використовує здебільшого квіткові мотиви, але зустрічаються й зображення тварин і людських фігур; фарби незмінно яскраві, без світлотіні. Численні «рози», що сходять до барочного аканта, прикрашають аж до 1830 р. норвезькі меблі й дерев'яні пивні кружки.

Один з видів меблевого декору — геометричне різьблення (іл. 659 і 660) - існувало в багатьох країнах Європи й збереглася в деяких окремих гірських районах, як, наприклад, у долині Кейра (Французькі Альпи), до XIX ст. Чимало зразків цього стилю залишилося від середньовіччя, джерела ж його ведуть до бронзового століття. Такий орнамент утворюється комбінацією різних елементів, отриманих за допомогою лінійки й циркуля, і складається з великої різноманітності кружків і розеток, що дають порізно або в комбінаціях прекрасний декоративний ефект. Фацетне різьблення здійснюється за допомогою ножа. Характерна повна відсутність натуралістичних мотивів у цьому орнаменті: на білизняних скринях і інших предметах з Кейра ми не побачимо ні людських фігур, ні зооморфних, ні рослинних елементів. Простота цього декору й велика відстань між районами його поширення (Савойя, Швеція, Румунія і т.д.) виключають можливість запозичення. Зразки цієї техніки відомі з 1628 р. і приблизно до 1890 р.

Тканини народного виробництва, як правило, прикрашені геометричним візерунком і відрізняються яскравими й різноманітними фарбами. Більшість збережених зразків відносяться до XVIII ст. або початку XIX ст. Художня вишивка практикується в самих різних країнах. В Ельзасі до самого кінця ХІХ ст. існував звичай дарувати нареченій святкові вишиті серветки й рушники. Вишивка робилася по суворім полотну хрестом або тамбурним швом червоною ниткою й включала геометричні стилізовані квіти й листи, ініціали замовника або декоративні букви й дату. В Оверні виготовлялися вишиті рукава й інші елементи жіночого одягу з рослинними мотивами. На півдні Норвегії шаль весільного вбрання нареченої вишивалася яскравими квітами, надмірний достаток орнаменту свідчить про характерне прагнення уникнути незаповненого простору. Датські парадні рушники прикрашені вишитим хрестом, на його поперечній поперечині зображені парні симетричні тварини. Цей же мотив, виконаний хрестом червоними й чорними нитками й обрамлений квітковою в'яззю, ми знаходимо й на російських рушниках. Вишивка хрестом знаходила широке застосування й у ряді інших країн, наприклад у Швеції (іл. 667).

Природно, що у всіх країнах весільне вбрання й подарунки молодим мали самий багатий декор, причому вишивки прикрашали не тільки столову білизну. Так, у Богемії виготовлялися вишиті шалі зі смугами квіткового орнаменту по білім полю, вони призначалися в подарунок породіллі після благополучних пологів. У Греції червона й синя вишивка служила декором не тільки для одягу, але й для м'якого взуття. На грецьких островах червоним і зеленим шовком вишивалися пологи для постелі, у їхніх візерунках використовувалися рослинні мотиви, зрідка зустрічаються профільні зображення тварин, ще рідше - людські фігури. Здебільшого вишивками прикрашається жіночий костюм (іл. 664). Іноді, втім, вони призначали й для чоловіків; так, подекуди в Бретані виготовлялися вишиті чоловічі жилети, до того ж ця робота виконувалася, за звичаєм, чоловічою рукою. У яскравому барвистому декорі цих жилетів переважає жовтий колір, а в орнаменті використовуються в основному вигнуті лінії (спіраль) і квіткові візерунки (іл. 663). Важливе місце в народних художніх ремеслах займає також плетиво мережив (іл. 665).

Художні килими народної роботи зустрічаються досить рідко. Відзначимо все-таки сардинські килими з малюнком з парних симетричних тварин і низкою вершників на облямівці. У деяких килимах італійської роботи також використовується цей мотив, що сходить, очевидно, до візерунків середньовічних тканин. У Норвегії повсюдно ткалися килими з геометричними візерунками. Жителі цієї північної країни охоче стелять теплі килими перед ліжком, на деяких фермах їх налічується два й навіть три десятки. Килимарство існувало й у Румунії. Яскраві румунські килими мають звичайно геометричний орнамент або ж рослинні мотиви, настільки стилізовані, що важко розпізнати зображені на них рослини. Вони видають виразний вплив мусульманського мистецтва, що сходить до епохи турецького панування. Східний мотив індійської пальмети (іл. 666), запозичений, більше всього, з дорогих екзотичних тканин, що й багаторазово повторювався, зустрічається в народнім мистецтві всіх країн.

Шпалерне ткацтво представлене в народнім мистецтві вкрай скудно. Широке поширення воно одержало, мабуть, тільки в Норвегії, де в ХУІІІ ст. виготовлялися шпалери зі стилізованими фігурами людей, трактованими, що майже геометрично й зображували волхвів, мудрих дів й дів нерозумних. Фарби норвезьких шпалер яскраві, окремі сюжети чітко розмежовані геометричним обрамленням.

Дата добавления: 2014-01-04