Служби охорони навколишнього середовища в Україні

Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища створено в червні 1991 року на базі Державного комітету охорони природи України, який виконував природоохоронні функції в республіці ще з 60-х років.

Верховною Радою України 25 червня 1991 року прийнято За­кон «Про охорону навколишнього природного середовища України», яким на Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища покладено обов'язок здійснення комплекс­ного управління та державного контролю в галузі охорони на­вколишнього природного середовища.

Для виконання цих завдань в складі міністерства було створе­не Головне управління регулювання використання природних ресурсів та державного екологічного контролю. Аналогічні підрозділи створені і в державних управліннях охорони навко­лишнього природного середовища по областях.

З метою вдосконалення системи державного контролю в галу­зі охорони навколишнього природного середовища та викорис­тання природних ресурсів, відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» поста­новою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 р., № 641 створена Державна екологічна інспекція Міністерства охо­рони навколишнього природного середовища України у складі Головної екологічної інспекції Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища України (Головекоінспек-ція), державних інспекцій охорони Чорного та Азовського морів і екологічних інспекцій Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Державні інспекції охорони Чорного та Азовського морів і екологічні інспекції Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковані Мінприроди України.

Керівництво Державною екологічною інспекцією здійснює Головний державний інспектор України з охорони навколиш­нього природного середовища, який одночасно є заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України. Головний державний інспектор України з охорони на­вколишнього природного середовища призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра охорони на­вколишнього природного середовища.

Головний державний інспектор України може наділяти пра­вами державних інспекторів з охорони навколишнього приро­дного середовища посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств та відомств, що здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Перший заступник Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища очолює Головну екологічну інспекцію Мінприроди України.

Головна екологічна інспекція є органом державної виконав­чої влади в системі Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

Керівництво ресурсними підрозділами Головної екологічної інспекції здійснюють три заступники начальника Головекоінспекції, які одночасно є заступниками Головного державного інспек­тора України з охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із штатним розкладом Головна екологічна інспекція налічує 95 чоловік.

Основним завданням підрозділів Державної екологічної ін­спекції є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природ­них ресурсів на відповідній території.

Для здійснення постійного контролю та впровадження захо­дів зі зменшення і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище розроблено і за­тверджено перелік основних екологічно небезпечних об'єктів в Україні, до якого увійшли об'єкти різних галузей, водосховища і продуктопроводи. Це дає можливість зосередити увагу і спряму­вати інспекційну діяльність Державної екологічної інспекції Мін­природи України та спеціально уповноважених органів держав­ного управління на основні джерела забруднення природного се­редовища.

Відсутність єдиної цілісної системи державного контролю в галузі охорони природи призвела до того, що ряд мініс­терств і відомств продовжують вести екологічний контроль за своєю виробничою діяльністю. До цього часу не розмежовані ко­нтрольні функції Міністерства охорони навколишнього природ­ного середовища України з Міністерством лісового господарства, Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії Чорнобильській АЕС, Державним комітетом з водного госпо­дарства, Державним комітетом з геології та використання надр, Державним комітетом з ядерної та радіаційної безпеки, Дер­жавним комітетом із земельних ресурсів, Державним комітетом з рибного господарства і рибної промисловості та іншими центральними органами виконавчої влади України.

Ефективність державного контролю в галузі охорони навко­лишнього природного середовища значно знижується і тим, що місцеві органи охорони природи є органами подвійного підпо­рядкування - Мінприроди України та місцевим органам влади. Об'єкти комунального господарства на місцях, які підпорядковані місцевим органам влади, скидають у водойми більш як полови­ну загального обсягу забруднених стічних вод, і підпорядкова­ність органів охорони природи цим адміністраціям фактично виключає можливість притягнення до відповідальності за по­рушення природоохоронного законодавства посадових осіб об'єктів-забруднювачів довкілля. Мінприроди України намагалося ви­рішити питання про недоцільність подвійного підпорядкування місцевих органів охорони природи, але безрезультатно.

Ефективність державного контролю ще недостатня і тому, що кількість інспекторського складу в органах Мінприроди - лише 1250 чоловік на 100 тисяч народногосподарських об'єк­тів. Наявною чисельністю можливо здійснити перевірку лише на 20-25 % природокористувачів. За цих умов зміцнення мате­ріально-технічної бази природоохоронних органів, а також гаран­товане стимулювання праці та соціальний захист державних і гро­мадських інспекторів за рахунок використання частини коштів, що надходять до позабюджетних фондів, дасть значний приріст ефективності держконтролю.

Із метою надання допомоги органам державного контролю в забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону на­вколишнього природного середовища підприємствами, установа­ми, організаціями та громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного законодавства, ліквідації їх нас­лідків в Україні впроваджено інститут громадських інспекто­рів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Громадський контроль базується на принципах законності, гласності і демократизму, захисту екологічних прав громадян.

Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища призначаються відповідними органами громадських природоохоронних формувань або головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середови­ща відповідних територій.

Об'єктами громадського контролю є охорона і використання землі, її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, природних об'єктів і територій, що підляга­ють особливій охороні, сільських територій і міського середовища.

При здійсненні своєї контрольної діяльності громадський інспектор керується чинним законодавством, нормативними ак­тами уряду з питань охорони навколишнього природного середо­вища, рішеннями Мінприроди України, його органів на місцях та Положенням про громадський контроль в галузі охорони навко­лишнього природного середовища.

Організацію діяльності громадських інспекторів здійснюють, відповідно, громадські природоохоронні формування та підрозді­ли Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

Із метою координації роботи громадськості, широкого залу­чення її до розробки та виконання заходів з охорони навколиш­нього природного середовища, дбайливого ставлення до природ­них ресурсів і підтримання контактів з природоохоронними органами при громадських природоохоронних формуваннях та при підрозділах Державної екологічної інспекції Мінприроди України можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських інспекторів.

Громадські інспектори зобов'язані систематично інформувати відповідний орган громадських природоохоронних формувань або відповідний підрозділ Державної екологічної інспекції про результати своєї діяльності і щорічно звітувати про свою роботу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Загальне визначення управління

2. Загальна характеристика та спрямування державної системи екологічного управління.

3. Суб'єкт та об”єкт управління.

4. Цільове спрямування державного екологічного управління.

5. Органи загального державного управління

6. Органи спеціального державного управління

7. Поняття функції державного управління в сфері екології.

8. Розподіл і перерозподіл природних ресурсів.

9. Облік природних ресурсів.

10. Просторово-територіальне розташування об'єктів природи.

11. Планування використання і охорони навколишнього се­редовища.

12. Прогнозування, спостереження і інформування.

13. Контроль.

14. Екологічна експертиза.

15. Рішення спорів.

16. Служби охорони навколишнього середовища в Україні.

Дата добавления: 2014-01-04