Суть і структура господарського механізму

СУТЬ І СТРУКТУРА ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ.

Фінансово-монополістичний капітал. Фінансово-монополістична олігархія

Концентрація грошового капіталу в банках докорінно змінила їх становище і вплив. Банки одержали можливість у значній, а часто й у вирішальній мірі впливати на спрямованість господарського розвитку промислових та інших корпорацій; вони перетворились у розрахунково-кредитні центри національної економіки. Банківський кредит почав відігравати важливу роль у фінансуванні відтворення і нарощуванні грошового капіталу, необхідного будь-якому капіталістичному підприємству для безперервного відновлення і розширення виробництва.

Фінансова олігархія. Панування фінансово-монополістичного капіталу в капіталістичній економіці уособлює фінансова олігархія. Це — капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Представники фінансової олігархії є найбагатшими людьми капіталістичної країни. Відповідно, і їхні доходи є найбільш високими у країні і світі. Для фінансової олігархії принципове значення має володіння не тільки величезними грошовими ресурсами, а й великими пакетами акцій провідних корпорацій. Це забезпечує представникам олігархії велику економічну владу, дозволяє через систему участі управляти гігантськими капіталами. Зростає роль у структурі фінансової олігархії провідних менеджерів великих корпорацій, оскільки неухильно зростає їх роль у корпораціях.

РИНОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА.

1. Суть і структура господарського механізму.

2. Ринок та умови його функціонування.

3. Ринок, як форма організації суспільного виробництва.

Список використаних джерел:

1. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (142-175);

2. Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.– К.: Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (170-194);

3. Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К.: Вища шк., 1995.– 471 с.: іл. (114-155);

4. Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штогина.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (129-141, 165-171);

5. Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К.: ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (138-167).

До складу економічної системи входять:

- продуктивні сили,

- виробничі відносини,

- техніко-економічні відносини,

- господарський механізм.

Господарський механизм формується у процесі взаємодії окремих ланок, сторін 3-х названих елементів. До нього безпосередньо належать конкретні управлінські форми виробничих відносин (або власності) і власності на засоби виробництва. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремому підприємстві, об¢єднанні).

Техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, кооперування, комбінування, концентрації виробництва входять у господарський механізм повністю. До складу цієї підсистеми входять конкретні форми організації виробництва і господарські зв`язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості.

До складу сучасних продуктивних сил входять:

- робоча сила,

- засоби праці,

- наука,

- форми та методи організації виробництва.

До складу господарського механізму з названих компонентів входять цілком лише тільки форми та методи організації виробництва.

Функції господарського механізму:

1. Господарський механізм є механізмом використання економічних законів.

2. Розв¢язання соціально-економічних суперечностей. Дана функція випливає з першої, оскільки кожний закон містить у собі суперечність.

3. Функція реалізації відносин власності.

4. Всебічний розвиток людини.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що:

Господарський механізм – це система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв`язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів та соціальних груп.

2. Ринок та умови його функціонування.

Ринок формується у ході становлення товарного виробництва і є його неодмінним та найважливішим елементом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарив, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму.

В "економікс": Ринок – це місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють купці та продавці. Наведені визначення розкривають суть ринку як специфічного економічного явища. Ринок же, як економічна категорія – це сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв`язку з продажею-купівлею товарів.

Більш повно суть ринку розкривают його функції:

1. Ринок виступає важливою фазою суспільного відтворення, що забезпечує його безперервність та опосередковує зв`язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку розкриває відома формула економічних відносин за умов товарного виробництва: "виробництво – обмін – розподіл – споживання".

2. Ринкові відносини разом з іншими економічними відносинами пов`язують економічну систему суспіпльства в єдине ціле, у тому числі й на світовому рівні.

3. За допомогою ринку здійснюється контроль споживачів за виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки необхідні суспільству затрати праці відокремлених виробників, наскільки потрібний суспільству створенний ними продукт. Акт реалізації товарів означає, що вироблено не просто споживну вартість, що зроблені затрати праці є суспільно необхідними.

4. Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до прискорення НТП та економії часу.

5. Ринок має регулюючий вплив на економіку, оскільки сигналізує про порушення необхідних пропорцій між обсягом суспільних потреб у певних товарах та обсягом їх виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва (регулюючий вплив, стимулюючий, контролюючий та зв`язуючий).

Отже, економічна роль ринку полягає не лише у забезпеченні грошового та товарного обігів, які відбуваються за формулою: Т – Г – Т (товар-гроші-товар), і відіграє важливу роль у забезпеченні життедіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом организації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економичних рішень та дає оцінку результатів господарювання.

Реальний стан ринку визначаеться умовами його функціонування, а вони у свою чергу, специфікою економічної системи країни.

Такими умовами є:

- рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічна незалежність господарюючих суб`єктів, їх еконмічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;

- наявність і доступність ймовірної інформації про ринок;

- здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

- наявність достатньої кількості продавців і покупців на ринку товарів, можливість вибору для контрагентів і конкуренції між ними;

- існування розвинутої системи підприємництва, а також наявність зовнішньоекономічних зв¢язків.

Водночас ринкова економіка є досить жорсткою у соціальному плані, вона не припускає зрівняйлівки та утриманства, виключає можмивість рівного розподілу доходів та багатства суспільства, через що характерізується соціальною нерівністю. Ринкові економіці властиві й марнотратність ресурсів, яскравим виявом якої є економічні кризи та безробіття. Проте забеспечити більш гідне життя всім членам суспільства без переходу до соціально-орієнтованого ринку, як визначає зараз більшість економістів та практиків в Україні, неможливо.

Шлях до соціально-орієнтованого ринку передбачає розвязання слідуючих кардинальних проблем:

- Оволодіння різними формами власності та господарювання, забезпечення їх економічної рівноправності, роздержавлення економіки;

- Забеспечення структурної перебудови економіки;

- Оздоровлення фінансово-кредитної та грошової інфраструктури та подолання інфляційних процесів;

- Поступовий відхід від затратної моделі ціноутворення, “вивільнення” цін на основну частину продукції промисловості, сільського господарства, сфери послуг;

- Демонополізація сфери обігу, кредитного обслуговування підприємств та населення, наукового забезпечення економіки;

- Перетворення національного ринку на відкриту ланку світового;

- Подолання неринкової орієнтації системи освіти та професійної підготовки.

За даними соціалогічних досліджень, до роботи в умовах ринку України поки що готові не більше 5% керівників і спеціалістів економічних служб підприємств.

Водночас з розв’язанням перелічених питань необхідно створити систему заходів, спрямованих на захист населення, особливо тієї його частини, яка одержує низькі доходи.

Дата добавления: 2014-01-04