На ринку нерухомості основні суб'єкти поділяються на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості

Світова практика свідчить, що випуск цінних паперів, забезпечених доходами за інвестиційними проектами, - досить поширений механізм залучення необхідних грошових коштів у інфраструктуру регіонів: інституційну, інформаційну, законодавчу, соціальну, ділову, управлінську.

Фактори та умови формування ринку муніципальних (регіональних) цінних паперів як інструменту врегулювання міжбюджетних відносин у країні.

Місцеве та регіональне самоврядування як суб'єкт фінансового ринку

Рефінансування бюджетів місцевих адміністрацій за допомогою випуску боргових зобов'язань вже близько ста років є нормою фіскальної політики будь-якої країни з розвиненою ринковою економікою. У деяких країнах за допомогою ринку цінних паперів вдається повністю обслуговувати бюджетний дефіцит. Сучасна Україна, в якій ринкові відносини тільки формуються, намагається відродити досить розвинений колись спосіб мобілізації фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством України рішення про випуск облігацій приймається органами місцевого самоврядування.

Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури регіонів через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досвідом, високі темпи розвитку ринку муніципальних (регіональних) цінних паперів, суб'єктами якого, перш за все, виступають місцеві (регіональні) органи влади.

Муніципальні позики є одним із важливих інструментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як розвиток систем електро-, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я тощо. Перерозподіл боргових зобов'язань між різними рівнями управління дозволяє реалізувати регіональні програми, підвищує фінансові можливості місцевого самоврядування та знижує тиск на загальнодержавний бюджет.

Інститути інфраструктури ринку фінансових послуг як суб'єкти ринку фінансових послуг

Поняття ринкової інфраструктури та і нфраструктури ринку фінансових послуг. Фінансово-економічний механізм ринку фінансових послуг передбачає наявність об'єкта управління - інфраструктури ринку фінансових послуг. Перехідний характер української економіки зумовлює необхідність формування розвиненої ринкової інфраструктури, яка забезпечуватиме нормальне функціонування економіки країни. Ринкова економіка це товарно-грошова економіка. Забезпечення просування товарно-грошових потоків здійснюють відповідні інститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційний елемент ринкової інфраструктури.

Відомо, що фінансові ринки складаються з великої кількості різноманітних "каналів", за якими грошові кошти "перетікають" від власників заощаджень до позичальників. Ці канали можна поділити на дві основні групи. До першої належать так звані канали прямого фінансування, тобто канали, за якими грошові кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників. Друга група - це канали непрямої о фінансування. При непрямому фінансуванні грошові кошти, то премішуються від домашніх господарств у напрямі фірм, проходять через особливі інститути, до числа яких відносяться, наприклад, банки, взаємні фонди, а також страхові компанії; ці організації називаються фінансовими посередниками. Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури ри нку фінансових послуг.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів.

У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об'єднання, що представляють інтереси інших інститутів "знизу" (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єктами ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації).

Під законодавчим елементом інфраструктури розуміють відповідну частину господарського законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб'єктів ринкових відносин. Власне, він задає "правила гри" в ринковій економіці.

Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність дотримуватись правил і закономірностей функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

У сучасних умовах до інститутів інфраструктури фінансоого ринку включають наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвести­ційних дилерів та андеррайтерів, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії та інвестиційні фонди, фінансово-промис­лові групи або фінансові холдингові компанії, фінансові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, національну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові й інвестиційні інститути.

3. Функції суб'єктів (учасників) ринку фінансових послуг

З урахуванням принципових форм укладання угод на ринку фінансових послуг, його суб'єктів можна поділити на три групи:

1) продавці і покупці фінансових активів (інструментів, по­слуг);

2) фінансові посередники;

3) суб'єкти, що виконують допоміжні функції (функції об­слуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку тощо).

Розглянемо конкретні види учасників фінансового ринку в розрізі основних їх груп.

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) складають групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій.

На ринку позичкових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

- кредитори. Кредито­рами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок за­гальнодержавного та місцевих бюджетів, а також державних цільових позабюджетних фондів); комерційні банки, які здійсню­ють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи;

- позичальники. Вони характеризують суб'єктів фінансово­го ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними по­зичальниками грошових активів на фінансовому ринку вис гупа­ють держава (отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків), комерційні банки (отримуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задово­лення потреб у грошових активах з метою поповнення оборот­них коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях).

На ринку цінних паперів основними видами прямих учас­ників фінансових операцій є:

- емітенти. Вони характеризують суб'єктів фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок ви­пуску (емісії) цінних паперів.

- інвестори. Вони характеризують суб'єктів фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приро­сту курсової вартості цінних паперів.

На валютному ринку основними видами учасників ва­лютних операцій є:

- продавці валюти. Основними продавцями валюти висту­пають: держава (реалізує на ринку через уповноважені органи ча­стину валютних резервів); комерційні банки (мають ліцензію на здійснення валютних операцій); підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою ва­лютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи (які реалізують наявну у них валюту через мережу обмінних валют­них пунктів);

- покупці валюти. Основними покупцями валюти є ті ж суб'єкти, що й її продавці;

На страховому ринку основними видами прямих учас­ників фінансових операцій виступають:

- страховики. Вони характеризують суб'єктів фінансового ринку, які реалізують різні види страхових послуг (страхових продуктів). Основною функцією страховиків на фінансовому ринку є здійснення всіх видів і форм страхування шляхом при­йняття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зо­бов'язанням відшкодувати суб'єкту страхування збитки при на­станні страхового випадку. Основними страховиками є: страхові фірми і компанії відкритого типу (надають страхові послуги всім категоріям суб'єктів страхування); кептивні страхові компанії і фірми - дочірня компанія у складі холдингової компанії (фінансово-промислової групи), створена з метою страхування пере­важно суб'єктів господарювання, які входять до її складу (співпадання стратегічних економічних інтересів страховика та його клієнтів у цьому випадку створює широкі фінансові можливості для ефективного використання страхових платежів); компанії перестрахування ризику (перестраховики), які беруть на себе части­ну (або всю суму) ризику від інших страхових компаній (основ­ною метою операцій-перестрахування є дроблення великих ри­зиків для зменшення сум збитку, який відшкодовується первинним страховиком при настанні страхового випадку);

- страхувальники. Вони характеризують суб'єктів фінансо­вого ринку, які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при насланні страхової події. Страхувальниками виступають як юридичні, гак і фізичні особи.

На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та до­рогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінан­сових операцій є:

- продавці дорогоцінних металів та каміння, у якості яких можуть виступати: держава (реалізує частину свого золотого за­пасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих аву­арів); юридичні та фізичні особи (при необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів (засобів те­заврації). Склад продавців цього ринку вимагає в нашій країні відповідного нормативно-правового регулювання, пов'язаного з функціонуванням цього ринку;

- покупцями дорогоцінних металів і каміння є ті ж суб'єкти, що і продавці (при відповідному нормативно-правовому регулю­ванні їх складу).

Продавцями на первинному ринку нерухомості виступають поодинокі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинно­му продавцями є рієлторські фірми, приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище, особи, що емігрують тощо. На вторинному ринку житла виділяється оренд­ний сектор. Надання житла в оренду практикується як приватни­ми власниками, так і муніципальною владою.

Покупцями житла виступають рієлторські фірми, юри­дичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструк­туру ринку житла утворюють агентства з нерухомості (рієлторскі фірми), оцінники житла, банки, що займаються кредитуванням та; фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі житла та іпотечними операціями, юристи, що спеціалізу­ються на операціях з нерухомістю, страхові компанії, інфор­маційні (в тому числі рекламні) структури.

Дата добавления: 2014-01-04