Сутність і класифікація інноваційних проектів

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ

Контрольні питання по темі

1. Дайте визначення поняття «інноваційний процес».

2. Охарактеризуйте технічні і організаційні нововведення.

3. З яких стадій складається інноваційний процес?

4. Які вигоди можуть надати користувачу продуктові інновації і інновації процеси?

5. Як класифікують інновації за їх інноваційним потенціалом?

6. Які інноваційні процеси найбільше вливають на ефективність виробництва?

Важливою складовою розвитку підприємств є реаліза­ція інноваційних проектів. Як правило, за масштабами во­ни значно переважають поточну діяльність з удосконален­ня технології виробництва чи продукції, отже, потребують значного фінансування. Часто це не лише власні кошти підприємства, а й залучені, що підвищує ціну капіталу, ін­вестованого в проект. Це передбачає ретельне техніко-економічне обґрунтування його комерційної ефективності, оцінку техніко-технологічної здійснимості, адекватної конкретним виробничим і фінансово-економічним умовам споживача нововведення.

Реальні інвестиції здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності через розробку й реалізацію інвестиційних проектів. Інтеграція вітчизняних виробників у світовий ринок товарів вимагає докорінної структурної перебудови виробничої бази підприємств шляхом упровадження прогресивних технологій, параметри яких не уступають кращим закордонним стандартам, оснащення підприємств сучасним устаткуванням. Нові технології, удосконалювання технічної бази відкривають широкі можливості для випуску і реалізації високоякісних товарів, розширення ринків збуту, росту експортного потенціалу і валютних надходжень, а, отже, і економічної самостійності підприємств і держави в цілому. Тому в кожного підприємства виникає потреба в розробці реальних проектів розвитку на перспективу (найближчу і більш віддалену) з урахуванням ринкових тенденцій.

Термін “проект” у перекладі з латинської мови означає “задум, кинутий вперед”. Проекти інвестування у виробничі фонди, як правило, ресурсномісткі, довготривалі і вимагають значних інвестиційних коштів, у тому числі у валюті. Тому інвестування таких проектів під майбутні результати є однією з найважливіших задач для будь-якої виробничої фірми і від того, наскільки для потенційного інвестора переконливі й аргументовані доводи підприємства в досягненні поставлених цілей, викладених у програмі реалізації проекту, залежить успіх її фінансування. Інвестиційний проект – пакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності, що характеризуються:

- визначеною метою;

- обмеженістю фінансових ресурсів і часового періоду;

- наявністю визначених зовнішніх умов;

- взаємозв’язком процесів вкладення інвестиційних ресурсів і їхньої окупності.

Для створення інвестиційного проекту необхідно встановити об’єкт інвестування, розробити комплекс техніко-організаційних та кошторисно-фінансових документів, які визначають порядок, строки і обсяги вкладання капіталу для досягнення поставленої мети здійснення реальної інвестиції.

Проект розробляється в певному внутрішньому і зовнішньому оточенні. До внутрішнього відносять фактори, зв’язані з організацією проекту. Організація проекту полягає в розподілі прав, обов'язків і відповідальності між учасниками проекту. Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих проектом, підрядчиків.

До внутрішніх факторів відносяться взаємини між учасниками проекту, професіоналізм команди проекту, стиль управління проектом і засоби комунікації.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відпові­дальності залежать від типу, виду, масштабу й складності інвестиційного проек­ту, а також від фаз його життєвого циклу. Для визначення складу учасників проекту, побудови його функціональної та організа­ційної структур для кожного проекту на стадії розробки концеп­ції необхідно визначити:

Інноваційний проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою створення, виробництва та просування на ринок нових високотехнологічних продуктів за умов встановлених ресурсних обмежень. Як правило, він ґрунтується на інновації, що дає змогу радикально вирішити проблеми, актуальні для підприємс­тва. Інноваційні проекти можуть бути промисловими, про­ектами дослідження і розвитку та організаційними.

Промислові проекти — проекти, які спрямовані на випуск та про­даж нових продуктів і пов'язані з будівництвом споруд, удоскона­ленням технологій, розширенням присутності на ринку та ін.

Проекти дослідження і розвитку — проекти, зосереджені на нау­ково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опра­цювання інформації, нових матеріалів, конструкцій тощо. Ці проекти, як правило, здійснюються спеціалізовани­ми науково-дослідницькими організаціями чи підрозділа­ми великих підприємств з метою їх практичного викорис­тання.

Організаційні проекти — проекти, націлені на реформування системи управління, створення нового підрозділу організації, про­ведення науково-практичних конференцій і семінарів тощо. Організаційні проекти зазвичай не потребують великих коштів і фінансуються підприємствами, які їх здійснюють.

Найчастіше підприємства реалізують промислові про­екти, які передбачають реалізацію як повного життєвого циклу інновацій, так і лише тих стадій, що пов'язані з її використанням.

Залежно від глибини охоплення етапів інноваційного процесу інноваційні проекти поділяють на повні і неповні.

Повний інноваційний проект. Охоплює всі етапи інно­ваційного процесу: від проведення фундаментальних до­сліджень до реалізації інноваційного продукту. Такому проекту притаманна висока міра новизни; він під силу ли­ше великим організаціям, що мають спеціалізовані науко­во-дослідницькі, конструкторські лабораторії та фахівців відповідного рівня, або ж кільком організаціям чи краї­нам, які спільно вирішують значущі завдання (міжнарод­ний космічний проект «Морський старт»).

Неповні проекти. Передбачають виконання лише ок­ремих стадій інноваційного процесу. Це можуть бути фун­даментальні дослідження, дослідження пошукового та прикладного характеру, які здійснюються спеціалізовани­ми науково-дослідницькими закладами і націлені на ство­рення дослідного зразка новинки, або ж роботи, пов'язані з використанням новинки для комерційних цілей, чим пе­реважно займаються промислові підприємства. Відповід­но до цього неповні проекти поділяють на:

1) неповний інноваційний проект першого типу — охоплює перші етапи інноваційного процесу: від прове­дення фундаментальних досліджень до створення но­винки;

2) неповний інноваційний проект другого типу — охоплює завершальні етапи інноваційного процесу: промислове використання інноваційного продукту, наприк­лад через придбання ліцензії у його власника.

Фінансування наведених типів інноваційних проектів є різним за масштабами і джерелами. У проектах першого типу переважає частка бюджетних коштів, другого — ви­нятково приватні інвестиції (власні або запозичені).

За обмежених фінансових ресурсів, що властиво віт­чизняному бізнесу (і що потребує залучення інвестицій зі сторони), визначення доцільності реалізації інноваційного проекту є неодмінною передумовою прийняття позитивно­го рішення щодо нього, оскільки надзвичайно важливо, якою буде віддача від вкладеного капіталу і чи забезпечить вона комерційну вигідність проекту для його учасників (ініціатора, замовника, інвестора).

Обґрунтування доцільності інноваційного проекту по­чинається із встановлення критеріїв, за якими оцінюють йо­го здійснимість у межах конкретного підприємства. Йдеться про ступінь готовності наукового доробку, на якому засно­вується проект, про його практичну реалізацію, ресурсне забезпечення проекту (технічна придатність наявної техніко-технологічної бази, можливість отримання сировини, матеріалів, кадрове забезпечення та ін., в т. ч. за умов коо­перування з іншими) та комерційну вигідність (віддача від інвестованих у проект коштів).

Друга процедура оцінювання стосується комерційної привабливості проекту. Якщо розрахунки показують не­достатній рівень віддачі від вкладеного капіталу, подаль­ше обґрунтування припиняють.

Залежно від змісту проекту процедура обґрунтування може бути складнішою або простішою.

Для типових промислових проектів, що найчастіше ре­алізуються підприємствами, обґрунтування здійснимості та доцільності має такі особливості.

1. Проект заміни застарілого устаткування є природ­ним процесом продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Зазвичай такі проекти не потребують трива­лих і складних процедур обґрунтування і прийняття рі­шень. Багато альтернативність може з'явитися лише у разі існування кількох типів подібного устаткування. Тоді не­обхідно обґрунтувати переваги одного з них.

2. Проект заміни устаткування з метою зменшення по­точних виробничих витрат. Такі проекти спрямовані на використання порівняно досконалішого устаткування. Цей тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту, тому що досконаліше з технічного погляду устаткування не завжди є вигіднішим з фінансової точки зору.

3. Проект збільшення випуску і/або розши рення ринку послуг. Передбачає відповідальне рішення, що зазвичай приймається на вищому рівні управління підприємством. Необхідно проаналізувати технічну і комерційну здійсненність проекту з обґрунтуванням розширення ринкової ніші і з’ясувати чи призведе збільшення обсягу реалізації продукції до зростання прибутку.

4. Проект розширення виробництва з метою випуску нових продуктів. Цей тип проектів є результатом нових стратегічних рішень і може стосуватися зміни сутності бізнесу. Ці проекти мають бути проаналізовані за всіма аспектами. Помилка в оцінці такого проекту може привести до непоправних негативних наслідків.

5. Проекти, що мають поліпшити екологічний стан. Для них основним є екологічний аналіз. Необхідно вирішити і обґрунтувати за допомогою фінансово-економічних критеріїв, якому з варіантів проекту надати перевагу з урахуванням інвестиційних і експлуатаційних витрат.

6. Інші типи проектів, зазвичай призначені для вирішення певних соціально-економічних питань, щодо яких відповідальність за прийняття рішень менш важлива.

Дата добавления: 2014-01-04