Опитування та його види

Особливо гострою.

Один, проблема

Опитуваного розмовою, а й на його

відповіді: опитуваний може просто неадекватно

зрозуміти інтерв'юера).

І чи не найголовнішою вимогою до інтерв'

юера є уміння приховувати своє ставлення до

проблеми, що вивчається. Уникнути цілком

упливу інтерв'юера на опитуваного практично

неможливо (це один із найсуттєвіших недоліків

цього методу збору інформації). Адже даються

взнаки і соціально-демографічні (стать, вік, освіта)

й особистісні характеристики інтерв'юера (його

темперамент, світогляд, цільові установки тощо).

Зрозуміло, що кожен інтерв'юер має свої від-

У дослідженнях

із невеликою кількістю

опитуваних і

відповідно інтерв'

юерів, особливо,

якщо інтерв'юер

(він же соціолог)

його впливу стає

І єдиний шлях її

розв'язання - приховування

ПОЗИЦІЇ

інтерв'юера, тобто

підвищення його

фаховості

І'ІОВІДІ на запитання і вважає їх єдино слушними, або ж має свій погляд

на те, як опитувані можуть відповідатина те чи інше запитання. 1 такий

його «багаж» навіть мимовільно може впливати на відповіді інтерв.'юйо-

ваного. Щоб зменшити шкоду від такого впливу (попри спеціальний

вишкіл інтерв'юерів), вдаються до розширення їх кількості, спеціально

добираючи інтерв'юерів із різними поглядами на проблему.

Серйозною небезпекою у проведенні інтерв'ю є стереотип респондента.

Він полягає в тому, що в процесі опитування на базі здобутого

досвіду в інтерв'юера створюється думка про опитуваного; йому здається,

що він знає, як цей конкретний опитуваний може відповісти на те чи інше

запитання. Досить часто ця думка виявляється хибною і призводить до неадекватної

фіксації поглядів опитуваного. Уникнути цієї небезпеки можна

лише завдяки ретельності інтерв'юера («Буквар інтерв'юера» вимагає, щоб

він не пропускав жодного запитання, не підказував опитуваному) і усвідомленню

його великої ймовірності помилкового уявлення про респондента.

Запис відповідей інтерв'юйованого можна здійснювати кількома

способами. Зокрема інтерв'юер може вести скорочені або стенографічні

записи, або ж записувати розмову на магнітофонну плівку з наступним

розшифровуванням записів. Однак кожен із цих способів, окрім

очевидного ускладнення (після інтерв'ю треба ще працювати над записами),

має суттєві вади. У скороченому записі можна пропустити якусь важливу

інформацію. Стенографування відволікає інтерв'юера від його головного

завдання - розмови. У третьому ж випадку суттєву роль відіграє

мікрофон, який сковує багатьох людей.

Небездоганним є метод, коли інтерв'юер працює в парі з протоколістом

(цей метод широко практикували в Німеччині), хоча б тому, що

вдвічі збільшує кількість людей, зайнятих опитуванням.

Найефективнішим виявився метод польового кодування, який

зводиться до кодування інтерв'юером відповідей опитуваного безпосередньо

під час інтерв'ю. Для цього опитувальний лист за формою максимально

уподібнюють до анкети. Інтерв'юер лише відмічає коди, якими

позначено можливі варіанти відповідей. Інтерв'юер може записати

окремі відповіді повністю. Тобто польове кодування дає змогу інтерв'

юерові (якщо він добре вивчив опитувальний лист) зосередитися на

бесіді, не переривати її записуванням відповідей.

Запитання для самоконтролю

1. У яких випадках соціологи вдаються до інтерв'ю?

2. Які відмінності між соціологічним і журналістським інтерв'ю?

3. Що містить інструкція інтерв'юерові?

4. Які вимоги до інтерв'юера?

5. Які форми запису відповідей під час інтерв'ю?

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

2.2.4. Соціометричне опитування

Потреба в соціометричному опитуванні виникає тоді, коли потрібно

з'ясувати суть соціальних відносин у групі, соціальний статус і

соціальну роль1 кожного з членів малої соціальної групи. Дослідник

Проводить опитування щодо інтенсивності та бажаності контактів і

Спільної діяльності в малій групі, на цій підставі встановлює систему

міжособових відносин. Таке дослідження і називається соціометричним

Обо ж соціометрією.

Воно має низку особливостей, які відосіб-

іпоють його від інших різновидів опитування. Передусім

це чітко обмежений предмет соціомет-

ричного опитування - стосунки членів малої

групи. Друга особливість - параметри вимірювання

і специфіка запитань при соціометричному

опитуванні: всі, без винятку, запитання

соціометричної картки (так називають польовий

документ у соціометрії) передбачають, що опитуваний

назве конкретне прізвище члена своєї

групи: і тоді, коли йдеться про вимірювання

пибору («З ким із студентів своєї групи Ви хотіли

6 разом готуватися до семінарського заняття?»,

«Як Ви думаєте, хто з однокурсників погодився б жити з Вами в одній

кімнаті гуртожитку?»), і при вимірюванні відхилення («Кого із членів

бригади Ви не хотіли б бачити в себе на дні народження?», «Хто з

членів Вашої бригади, на Вашу думку, не буде голосувати за призначення

Вас бригадиром?»). Соціометричне опитування фіксує також членів

групи, яких, відповідаючи на запитання вибору і на запитання відхилення,

Дата добавления: 2014-01-04