Видавець

Канал ЖурналістТекст

<—> Аудиторія

Справді, елементарна схема «Видавець —» Канал —» Аудиторія», за

якою Видавець має вплив на Канал, а Канал на Аудиторію, при докладнішому

розгляді потребує уточнень, оскільки Видавець має й інші, крім каналу

ЗМІ, засоби впливу на Аудиторію (Канал для Видавця - лише один із засобів

впливу). Очевидним є і зворотний зв'язок: функціювання Каналу

впливає на Видавця, а стан Аудиторії (наприклад, інформаційна ситуація1) -

на дії Каналу та Видавця.

Очевидно також, що Видавець впливає на компонент Каналу -

Журналіста (починаючи від юридично зафіксованих вимог-умов і закінчуючи

елементарним добором кадрів). Журналісти впливають на Аудиторію

не лише через Тексти, а й безпосередньо своїм іміджем, особистим

спілкуванням. Не менш очевидним є зворотний зв'язок: журналістський

Текст залежить і від уподобань Аудиторії, інформаційної ситуації

в ній, автором частини текстів є представники аудиторії тощо. Іншими

словами, всі компоненти системи тісно пов'язані між собою. Пізнання

суті цих взаємозв'язків має принципове значення для ефективної

роботи в системі ЗМІ. Адже соціологія журналістики і т е о р і я функц

і ю в а н н я ЗМІ не обмежуються описом встановлених фактів чи закономірностей,

їхнє завдання - з'ясувати умови підвищення ефективності

ЗМІ. Ось чому досягнення соціології журналістики завжди викликали

значний інтерес у вдумливих журналістів-практиків.

Першою академічною роботою в галузі теорії функціювання ЗМІ

стала праця В. Ліпмана «Громадська думка», яка вийшла ще на початку.

20-х років2. Помітним явищем були також дослідження Б. Берельсона,

Дж. Клапера4. Ці та низка інших праць дали змогу розробити на основі

багатющого емпіричного матеріалу певний стиль спілкування з аудиторією.

Він передбачав, зокрема, готовність ЗМІ задовольняти будь-які ін-

Про інформаційну ситуацію див.: Лубковим И. Местная печать: проблеми по-

вьішения зффективности. - С. 33-43.

2 Lippman W. Public Opinion. - 1922.

3 Barelson В. Communication and Public Opinion // Communication in Modern Society.

- Urbana, 1948.

A Clapper J. The Effects of Mass Communication. - Glencoe, 1961.

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

тереси аудиторії, безпосередньо контактувати з нею (відповіді на ЛИСТИ,

прямі лінії тощо). Тоді ж було досить глибоко вивчено ставлення аудиторії

до різних ЗМІ - преси, радіо,телебачення.

Початок відродження радянської соціології журналістики припадає

на середину 60-х років. Саме тоді було здійснено ґрунтовні проекти

тартуських соціологів (під керівництвом Ю. Вооглайда), двох груп московських

соціологів (під керівництвом Б. Грушина і Є. Прохорова). Помітним

явищем того періоду став вихід монографії «Соціологія журналістики

»1, інших монографічних робіт за результатами КСД2.

Вивчення системи журналістської діяльності радянська, а відтак і

українська соціологія журналістики розпочали з «хвоста» - аудиторії.

ЗМІ впливають на кожен із структурних

елементів суспільства не безпосередньо, а через

громадську думку, яку формують у конкретній

аудиторії (прямий, без участі громадської думки

вплив ЗМІ властивий лише тоталітарним системам).

Тому не зовсім доречно виділяти нарівні з

аудиторією, дійсність і соціальні інститути:3 на

них ЗМІ впливають через громадську думку аудиторії.

А механізм зворотного впливу соціальних

інститутів на ЗМІ ідентичний механізмові впливу,

скажімо, індивіда.

У середині 60-х років XX ст. соціологи

довели, що в аудиторії популярні не ті журналісти,

яких відзначають на редакційних летючках, і газети читають не ті

люди, яких уявляють у редакційних кабінетах (у цьому плані першим і,

мабуть, найбільшим шоком став той факт, що молодіжну «Комсомоль-

скую правду» читає переважно не молодь, а 30-40-річні люди).

Тобто соціологи дали те, чого журналісти не мали: відомості про

склад аудиторії, про її інтереси, про «набори» джерел (перелік джерел МІ,-з

яких, крім «своєї» газети, аудиторія черпає інформацію). Уже тільки це не

могло не зацікавити журналістів. Конкретні цифрові відомості змусили їх

подивитися на себе очима аудиторії. У прогресивному на той час журналі

«Журналіст» з'явилася рубрика «Соціологічна лабораторія», під якою друкували

статті з красномовними назвами: «Дослідження руйнує стереотип»,

«Анкета проти міфу», «Середнього глядача нема», «Чи завжди потрібна адреса

», «Точна адреса поки що невідома».

Дата добавления: 2014-01-04