Сновнгеитпи і напрями анераканської і західноєвропейської і-оціології

І

ЗМІСТ'

ПЕРЕДНЄ СЛОВО........................................................................... 6

ТЕМА і. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ї
ФУНКЦІЇ.................................................................................. 8

1.1. Соціологія та її місце в системі сучасних наук............................. 8

1.2. Об'єкт і предмет соціології........................................................9

1.3. Закони, категорії і методи соціоло гії.................................... 10

1.4. Структура і рівні соціологічного знання............................... 13

1.5. Основні функції соціоло гії.................................................... 18

1.6. Зв'язок соціології з іншими суспільними науками............... 19

Резюме.......................................................................................... 22

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................ 23

ТЕМА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В КРАЇНАХ

ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, США ТА В УКРАЇНІ............................24

2.1. Виникнення і розвиток соціології як окремої науки............. 24

2.2. Основні етапи і напрями американської і західноєвропейської соціології XX ст ЗІ

2.3. Соціологічна думка України......,,..,.................,..................47

Резюме.......................................................................................... 60

За питання дл я роздумів, само перевірки, і ювторення........................ 61

ТЕМА 3. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА.................. 62

3.1. Сутність та типологія суспільств.......................................... 62

3.2, Розвиток суспільств............................................................... 70

Резюме.......................................................................................... 82

і Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................ 82

ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА ТА

СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ...........................................84

4.1. Сутність та основні елементи соціальної структури.......... 84

4.2. Соціальна стратифікація: поняття та види..........................95

Резюме........................................................................................ 105

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення.......,..... 105

ТЕМА 5. ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ

ЗВ'ЯЗКІВ............................................................................... 107

5.1. Поняття особистості. Особливості соціологічного аналізу особистості....107

5.2. Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи..................... 110

5.3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості................. 112

5.4. Соціальна структура особистості........................................ і 16

5.5. Соціальні регулятори діяльності та проблеми девіантної
поведінки............................................................................................................ 118

5.6, Соціальні типи особистості.......................................................................... 120

5.7 Нові тенденції взаємодії людини і суспільства

у сучасних умовах........................................................................................... 122

ТЕМА 6. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ.........................................,.........,.,,. 126

6.1. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст... 126

6.2. Соціологія економічної і соціальної сфер.............,.................................. і 28

6.3. Основні наукові напрями економічної соціології................................... 131

6.4. Місце економічної культури в економічній соціології,.,..,,,.................. 132

6.5. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками......,,.., 133

Резюме.,....,....,....,....,.............................................,..,......,....,....,.......,.,....,..,.,.., 135

Запитання для роздуміві, самоперевірки, повторення.................................. 135

ТЕМА 7. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ ТА УПРАВЛШНЯ........................................ 137

7.1. Предмет соціології праці та управління................................................... 137

7.2. Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками про працю...,..,.,...,,..,,...... 142

7.3. Соціологія праці й управління і менеджмент.....,....,........,,....,..,, 145

ТЕМЗА §. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ.....................................................,........,137

8.1. Предмет соціології політики..,..,-...,.,..,...................,....,.,.......,....,.,.. 149

8.2. Галузі соціології політичних відносин...................................................... 152

8.2.1. Соціологія політичних рухів і партій,.,.,,........................................ 152

8.2.2. Соціологія держави............................................................................... 158

8.2.3. Соціологія міжнародних відносин...........,...,,....,....,...........,,....,.., 161

Резюме..,....,....,.........................................................................................,................ 163

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення......................,.,....,... 163

ТЕМА 9. СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ.......................................,........,....,........... 165

9.1. Предмет соціології культури, її структура та функції,..,........,,.,. 165

9.2. Основні поняття, категорії та сфери соціологи культури..................... 170

9.3. Нова соціально-культурна реальність та розвиток національної культури 173

Резюме..,....,....,..,,.....,.,..,.............................................................,..,.,....,..,.,.,..,.,,. 178

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення.................................., 178

ТЕМА 10. СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ....................................................................... 165

10.1. Предмет соціологи релігії та її функції................................................... 179

10.2. Релігія як соціальний інститут......................................,....,............,......... 182

10.3. Сучасна релігійна ситуація в Україні..................................................... 185

5.5. Соціальні регулятори діяльності та проблеми девіантної
поведінки............................................................................................................ 118

5.6. Соціальні типи особистості.......................................................................... 120

5.7 Нові тенденції взаємодії людини і суспільства

у сучасних умовах........................................................................................... 122

ТЕМА 6. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГИ............................................................. 126

6.1. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст... 126

6.2. Соціологія економічної і соціальної сфер................................................. 128

6.3. Основні наукові напрями економічної соціології................................... 131.

6.4. Місце економічної культури в економічній соціології.......................... 132

6.5. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками..................... 133

Резюме........................................................................................................................ 135

Запитання для роздуміві, самоперевірки, повторення.................................. 135

ТЕМА 7. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ....................................... 137

7.1. Предмет соціології праці та управління.................................................... 137

7.2. Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками про працю 142

7.3. Соціологія праці й управління і менеджмент.......................................... 145

ТЕМА 8. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ.................................................................. 137

8.1. Предмет соціології політики........................................................................ 149

8.2. Галузі соціології політичних відносин...................................................... 152

8.2.1. Соціологія політичних рухів і партій............................................... 152

8.2.2. Соціологія держави.........................,.................................................... 158

8.2.3. Соціологія міжнародних відносин.................................................... 161

Резюме........................................................................................................................ 163

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................................... 163

ТЕМА 9. СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ......................................................,.......... і65

9.1. Предмет соціології культури, її структура та функції................,....,.,. 165

9.2. Основні поняття, категорії та сфери соціології культури..................... і 70

9.3. Нова соціально-культурна реальність та розвиток національної культури 173

Резюме........................................................................................................................178

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................................... 178

ТЕМА 10. СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ....................................................................... 165

10.1. Предмет соціології релігії та її функції................................................... 179

10.2. Релігія як соціальний інститут................................................................... 182

10.3. Сучасна релігійна ситуація в Україні..................................................... 185

ТЕМА 11. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ..................................................................... 191

11.1. Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці 192

11.2. Основні поняття і категорії соціології молоді....................................... 194

11.3. Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні 199

ТЕМА 12. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї........................................................................... 206

12.1. Сім'я як об'єкт соціологічного вивчення.................................................206

12.2. Сім'я як соціальний інститут і як мала соціальна група,..................212

12.3. Основні функції сім'ї та тенденції її розвитку........................................ 215

Резюме...................................................................................................................... „222

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................................... 223

ТЕМА 13. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ..........................................................224

13.1. Поняття конфлікту, його соціальна природа та функції у суспільстві....224

13.2. Історія становлення соціології конфлікту. Сучасні соціологічні теорії конфлікту..........227

13.3. Структура та динамічні показники конфліктів...................................231

13.4. Причини й умови виникнення конфліктів..........................................234

13.5. Управління соціальними конфліктами.................................................... 237

13.6. Соціальні конфлікти у сучасній Україні..............................................240

Резюме........................................................................................................................ і-*^.

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................... 243

ТЕМА 14. ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ,

МЕТОДИ ЗБИРАННЯ ТА АНАЛІЗУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ
ІНФОРМАЦІЇ.................................................................................................244

14.1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, етапи, види... 244

14.2. Програма і робочий план конкретно-соціологічного дослідження. Вибірка 249

14.3. Методи збору та аналізу соціологічної інформації............................ 257

Резюме........................................................................................................................ 273

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення................................... 274

ЛІТЕРАТУРА...........................................................................................................276

ТЕМА1

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА,

її предмет; методи і функції

Соціологія як самостійна наука з 'явилась майже 200років тому. Вона привернута увагу багатьох прогресивних мислителів того часу - філософів, психологів, істориків, еконо­містів, етнографів, демографів та представ­ників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її становлення.

шонати. знань про розробки

Особливе значення соціології і в минулому, і. сьогодні виявляється в її здатності правильно сприймати й аналізувати соціальні явища і процеси, вивчати, поя розуміти суспільство. Соціологія сприяє формуванню і накопиченню соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовують для і здійснення соціальних проектів та прогнозів.

Плин (логіка) викладу і засвоєним матеріалу:

1.1. Соціологія та її місце в системі сучасних наук.

1.2. Об'єкт і предмет соціології.

1.3. Закони, категорії'іметоди соціології,

1.4. Структура і рівні соціологічного знання.

1.5. Основні функції соціології.

1.6. Зв'язок соціології а іншими суспільними науками.

1.1. Соідіолоіія та її місце в системі сучасних наук

Наука - багатогранне суспільне явище. її можна розглядати як: ♦ сукупність знань про світ, *к основу світогляду,^ форму суспільної свідомості, ^ форму відображення світу у свідомості, Ф елемент духовної культури.

Увага! НАУКА - це система

абстрактних знань, створених теоретичним шляхом на підставі

аналізу фактів, явищ і процесів за їх специфічними ознаками, встановлення між

ними зв'язків, які обумовлюють їх впорядковане функціонування і

ТЕМА 1.

розвиток.

Наука с практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя.

Залежно від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири основні групи; & природничі, * технічні, & гуманітарні, Асоціальні. Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні - на пошуку нових можливостей техніки, гуманітарні - (вігі лаг пштшгііш. - людська природа, освіченість, духовна культура) - на заглибленні у світ самої людини, то соціальні (від лат. восіаіі» - товариський, громадський, суспільний) — вивчають сумісне життя в суспільстві.

Кожна із соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує ■=> господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, споживаю ія тощо), політологія <=> сферу політики, історія ■=> процес розвитку суспільства, педагогіка => проблеми навчання і виховання.

Соціологія (від лат. воеюіая - суспільство + гр. Іоаок - слово, вчення) вивчас суспільство в цілому; соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію, Ф Отже, соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіки і відмінність соціології від інших суспіль­них наук полягає в тому, що вона вивчас соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку,

1.2. Об'єкт і предмет соціології

З'ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чітко розрізняти її об'єкт і предмет. Об'єктом соціологічного пізнання є:

> суспільство як цічісна соціальна реальність;

> емпірично надана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону соціального життя;

> розвиток і функціонування суспільства;

> такі об 'активні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв 'язки, соціальні
організації, соціальні інститути тощо.

& Предмет науки - це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих закономірних зв'язків і відносин цієї ре­альності. Предмет будь-якої науки - не не явище чи процес об'єктивного світу?, а результат теоретичного обґрунтування, яке дає змогу виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчаються, які є сне-цифічннми тільки для цієї науки,

♦ Отже, предметом соціології с загальні і специфічні закони та законо­мірності розвитку і функціонування історично визначених соціеталь-них систем, механізми дії та форми вияву цих законів і закономірнос­тей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ і ФУНКЦІЇ 9

Вихідним для розуміння особливостей об'єкта соціологічного пізнання і визначення предмета соціологічної науки € понятгя соціального. Можна виділити

такі основні риси, що характеризують специфіку соціального: ^> це загальна якість, притаманна різним групам індивідів; -*> це характер і зміст відносин між різними індивідами і групами

залежно від місця, яке вони займають у різних суспільних структурах, від тієї

ролі, яку вони виконують у них;

% соціальне виявляється у відносинах різних індивідів і груп, до свого

становища в суспільстві, до явній і процесів суспільного життя.

Увага! Соціальне явище або процес ~""—

виникає тоді, коли поведінка навіть одного індивіда підпадає під оплив іншого або групи (спільноти) незалежно від того, чи присутні фізично індивід або спільнота.

& Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливос­тей соціальних відносин, які виявляються, в конкретних умовах між: інди­відами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії). Поєднуючи теоретичні й емпіричні засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого вияву соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний вияв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем.

1.3. Закони, категорії ї методи соціології

Характерною рисою сучасного суспільства с функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв'язки і відносини, які називають законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки;

♦ закон може діяти лише:іа певних умов;

♦ за цих умов закон діє чавжди і всюди без будь-яких винятків.

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або.групами, як, наприклад, культурні норми або правові закони. З соціальними законами люди стикаються постійно. Вони підпорядковуються їх дії або намагаються їх уникнути, пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

¹⁰ ТЕМА 1.

Соціальні закони діють у всіх сферах людської діяльності і можуть різнитися за сферою свого розповсюдження, існують закони, дія яких розповсюджена на малу групу, на певну соціальну страту, соціальну верству або клас та на суспільство в цілому. Отже, у сфері дії соціальних законів може знаходитися суспільство в цілому або ж його частини.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої

ВИОКреМЛЮЮТЬ Соціальні ЗаКОНИ За формами ЗВ'ЯЗКІВ:¹*закони, які віддзеркалюють незмінне(інваріантнг) співіснування соціальних шіщ;^закони, які відображають тенденції розвитку'.;'■'> закони, які встановлюють функціональну залежність між: соціальними явищами;'=> закони, які фіксують причинний зв 'язок між соїршльними явищами.

Залежно від часу дії соціологи виділяють ^А соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні та моральні принципи) і * закони - тенденції, які діють у певний проміжок часу. За масштабом реалізації соціальні закони поділяють на ^А загальні - воші діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин) і ^А специфічні -- їх дія обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого). За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на закони соціальної статики і закони соціальної динаміки. Перші відображають ^П>головні напрями змін, ч>їх тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Вони не детермінують соціальні явища. Другі визначають ^напрям, форми, чинники розвитку соціального об 'єкта, ^особливості його змін, еволюції, тобто вказують на його якісні перетворення.

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які нею вивчаються. Понятійно-категоріальний апарат соціології охоплює:

► загапьнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система тощо);

► безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності):

► категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія культури тощо).

Соціологічна практика останніх років виділяє дві групи соціологічних категорій:

**> категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як "особистість", "соціалізація", "соціальна група, ", "соціальна спільнота", "соціальний клас ", "соціальна спільнота ", "соціальна діяльність ", "соціаль­ний контроль " та інші;

% категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні

ЗМІИЖ^ЗСҐТОЛ^

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ 1 ФУНКЦІЇ і і

процес ", "соціальна зміна ", "соціальна трансформація ", "соціальний рух ", "соціальнамобільність ", "соціальний розвиток " та інші.

До категорій соціології належать також "соціальне- відтворення", "соціальна адаптація ", "соціальна диференціація ", "соціальна напруженість ", "соціальна солідарність", "соціальне відхилення ", "соціальна патологія"., "соціальнарівновага ", "соціальна сфера ", "соціальне життя ", "соціальна дія " та багато інших.*

Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об'єктивність і надійність одержаних результатів. Ось три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

Ч> принцип емпіризму - використання емпіричних процес) ур з. метою «становлення об'єк-тивног достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

% теоретичне обгрунтування (пояснення) одержанихрезупьті ітів, які дають змогу розкрити причини, що лежачи в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;

\ нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажоваїшх установ,
які за- звичай пропонують різні класи і партії в суспільстві.
,' V * туги ллутліфніж щіуу рсгріиі^к-- ь і:;> кз супи від.;

: ■ ■■■,;: .■■■-. ".■:';.

;■■ ■;' ■. ■ ■■■,■'.' ■

1,

Позитивізм розглядає суспільство за аналогією з природою, викорис­товуючи методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об 'єктивним методом.. Вони розглядали соціальні факти і процеси як такі в їх об'єктивній реальності, описували і систематизовували їх. Цей метод ґрунтується на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

Розуміюча соціологія (М. Вебер) аналізує смислові елементи соціального життя, робить акцент на розумінні змін, рухів. Цей напрям тяжіє до суд'активного методу. Дослідник констатує соціальні явища об'єктивного світу на підставі своїх суб'єктивних оцінок. Об'єктивний метод визнає настільки, наскільки він має значення для теорії.

Розвиток і зміни соціального життя зумовлюють розвиток і зміни методів його дослідження. З огляду на особливості сучасного етану розвитку соціології, відзначимо три моменти, які характеризують метод соціологічного пізнання:

> це введення часового параметра в саму методологію мислення, гіпотези і концепції. В цьому випадку важливо від вивчення станів на конкретний момент часу переходити до вивчення процесу соціального розвитку;

'Зміст цих категорій радимо з'ясувати за навчальним словником-довіцником «Соціологія: терміни, поняття, персонали» (За тг, ред.В.М. Піч і. - К., Львів, 2002.).

12 ТЕМА 1,

> це врахування змін структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних ~~ у глобальні. Глобалам - важлива ознака сучасної і майбутньої соціології;

> активнаучасть соціології, як науки, в реальному житті, в соціальному процесі. Звідси посилюється тенденція до <$ пошуку шляхів розв'язання соціальних проблем, зокрема й конфліктів, ^прогнозування і проектування соціальних рішень.

1.4. Структура і рівні соціологічного знання

Сучасне суспільство - складне утворення. Воно охоплює чимало взаємо­зв'язаних соціальних систем і підсистем. Як суспільство в цілому, так і різні його системи і підсистеми вивчають по-різному: ♦ виявляють спііьне, Ф вияв-ляють особливе, специфічне тощо. При цьому використовують різні способи і методи одержання знання, що обумовлює складну структуру соціологічного знання.

/О?

* Під структурою соціологічного

тиння розуміють систему

взаємопов 'язаних уявл

поглядів, теорій соціал

різних рівнів (чи то життєдіяльність

окремих людей, соціальних груп <

суспільства в цілому). Особливістю

структури соціологічного знання є

те, що вона є не просто певною

сукупністю (обсягом) інформації,

уявлень і наукових понять про соц­іальні явища, і процеси, а перш за все

певною упорядкованою системою

знань про суспільство як динамічно

функціонуючий соціальний організм. Структура соціологічних уявлень і наукових знань формується залежно від кола об'єктів, які вивчаються соціологією, глибини і широти наукових узагаль­нені» і висновків, що здійснюються в межах соціологічних теорій на підставі аналізу даних про ті чи інші соціальні явища і процеси.

Соціологія дає знання теоретичне й емпіричне, знання фундаментального і прикладного порядку. У зв'язку з цим у ній виділяють відносно самостійні галузі знання: ♦ теоретичну соціологію, Ш фундаментальну соціологію, Щприкладну соціологію, ♦ емпіричну соціологію.

Емпірична і теоретична соціології різняться за рівнем абстракції одержу­ваного знання; фундаментальна і прикладна - за орієнтацією отримуваних знань, за цілями, які вони перед собою ставлять.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ і ФУНКЦІЇ

* Теоретична соціологія зосереджує увагу на вивченні фундаменталь­них наукових проблем, пов 'язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, які розробляє вона, відповідають передусім на два запитання: «що пізнається?» (од 'єкт) і «як пізнається?» (метод), пов язані, з вирішенням гносеолог­ічних завдань.

Теоретична соціологія сформувалась у 30-40-х роках XX ст. в академічному ун­іверситетському середовищі США, хоча її передумови виникли набагато раніше праці - Г.Зіммеля, Е.Дюркгейма, М.Вебера та ін. Значно вплинула на теоретичну соціологію неопозитивістська методологія, орієнтована на моделі розвинутих фізичних наук, в яких існує поділ на прикладні та фундаментальні, теоретичні дос­лідження.

Феноменологічна соціологія і символічний інтеращіонізм на перше місце висувають з'ясування соціагіьно-психологічної структури соціальної взаємодії, ролі людської особистості як творця соціальної реальності. Автори концепції соціального обміну підкреслюють вирішальну роль універсальних закономірностей людської природи - прагнення до одержання вигід і нагород для пояснення соціальних відносин і структур. Для прихильників функціоналізму пошук об'єктивної істини, яка проголошується головною цінністю наукового пізнання, конкретизується у формуванні закономірностей або вимог, покликаних пояснити структурні механізми збереження сталості і стабільності будь-якої соціальної системи.

Ознака «теоретичності» аж ніяк не збігається з ознакою ((фундамен­тальності». Хоча перший термін часто вживається як синонім другого (наприклад, теоретична психологія, теоретична фізика). Тут термін «теоретич­ний» означає не тільки певний рівень наукового знання на відміну від емпірич­ного, а й його фундаментальну спрямованість на відміну від практичної, прикладної.

Теоретичне знання як фундаментальне виступає у порівнянні з прикладним, а не емпіричним знанням і не виключає практичної спрямованості. Такі характеристики, як практичний аспект, прикладна функція, цілком можуть бути додані до теоретичного знання. Його альтернативою є не прикладне знання, а емпіричне.

Теоретична соціологія ~~~~~~""--^,

відрізняється від прикладної не об'єктом чи методом досліджен­ня, а метою, яку ставить перед собою соціологія, які вирішу,: завдання: теоретичні

ТЕМА 1.

чи практичні.

1 # Прикладна соціологія - практична частина соціологічної науки про специфічні закони становлення, розвитку та функціонування конкретних тіпальних систем, процесів, структур, організацій та їх елементів. На відміну від загальної соціології, яка вивчає закони розвитку соціальних спільностей та відносин, взаємодій)'масштабах усього сус­пільства, прикладна соціологія, вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи і способи використання пізнаних теоретичною соціологією засобів і закономірностей.

Прикладна соціологія безпосередньо вивчає практичні галузі людської діяльності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як, наприклад, соціологія особи, соціологія релігії, соціологія сім "і, що безпосередньо орієнтовані на вирішення соціальних проблем.

Специфіка прикладної соціології полягає не тільки в тому, що вона концентрує увагу на тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов'язані з людиною, впливають на її практичну діяльність. Вона зосереджується на дослідженні людських спільностей та людської особи в її різних соціальних аспектах. Прикладна соціологія, зокрема, вивчає закони:

1) які відбивають розвиток компонентів тіпальної структури суспільства;

2) що діють нарівні соціальних інститутів;

3) що діють на рівні соціальних систем і підсистем.

Ж Прикладнії соціологія мас свої категорії, які відбивають соціальну дійсність, а також.методи дослідження (опитування, спостереження, аналіз документів та ін.).

Оскільки прикладна соціологія досліджує конкретні соціальні явища, вона розкриває джерела та причини їх розвитку або гальмування. Тому її висновки мають прикладне значення, є науковою підставою вдосконалення управління соціальним життям, його різними сферами. Прикладна соціологія - єдність конкретних соціологічних досліджень і спеціальних соціологічних теорій. У цьому виявляється єдність емпіричного і теоретичного, що становить фундамент кожної науки.

Прикладна соціологія висвітлює можливість і сферу конкретного соціологічного дослідження, розробляє його основні категорії, понятійний апарат, розглядає питання, пов'язані з розробкою проектів дослідження, з формулюванням гіпотез та ін.

Важливою галуззю прикладного соціологічного дослідження є проблематика структури і окремих етапів емпіричного соціологічного дослідження. Чітке розуміння їх змісту, оптимальних зв'язків і послідовності - одна з основних передумов про­фесійної роботи соціолога. В центрі уваги прикладної соціології знаходяться також розробка питань надійності, репрезентативності, достовірності, усталеності й інших особливостей одержання та аналізу соціологічної інформації.

Прикладна соціологія охоплює також => розробку процедур соціологічного дослідження, -> методів і техніки збирання інформації, які є особливою галуззю

< ОЦЮЛОПЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ і ФУНКЦІЇ 15

знання, що дає змогу тим, хто оволодів ними, науково визначити соціальну дійсність за допомогою існуючого соціологічного інструментарію. Прикладна соціологія найближче від інших суспільних наук стоїть до соціальної дійсності.

Єдність і взаємодія теоретичної та прикладної соціології знаходять конкретне втілення:

V у розкритті науково-методичних основ соціологічних досліджень, у Системі принципів, законів і категорій концепції соціального пізнання;

■*> в обгрунтуванні переходу вихідних теоретичних положень до операціоналізації та емпіричного їх відбиття за допомогою ряду показників у дослідженні соціальної структури суспільства, способу.життя, культури, громадської думки та їй.;

V у методологічному та методичному забезпеченні соціологічних служб на підприємствах і в установах, у практиці соціологічних досліджень на усіх рівнях та етапах, в усіх видах і масштабах.

Поділ соціологічного знання за орієнтацією на фундаментальне та прикладне досить умовний, бо будь-яке з них безпосередньо або опосередковано робить певний внесок у вирішення як наукових, так і практичних завдань. У точному значенні слід говорити лише про переважну орієнтацію того чи іншого соціологічного знання: наукового, фундаментального або практичного, прикладного., що і дає підставу для його віднесення до сфери теоретичної або практичної соціології. Це саме можна сказати і про емпіричні соціологічні дослідження. Вони можуть бути орієнтовані на вирішення:

# науковихпроблем (наприклад, на формування спеціальної або галузевоїсоціо-
логічної теорії);

# практичних питань, пов'язата з удосконаленням соцістьтіх інститутів (сім'ї,
освіти, права тощо).

У структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні. Йдеться про три рівні соціологічного знання:

> загальносоціологічні теорії або загальнотеоретична соціологія;

> спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня (цей термін ввів у науковий обіг американський соціолог Р. Мертон);

> первинне, узагальнення даних конкретно - соціологічних досліджень.
Загальносоціологічні теорії, спираючись на соціальну філософію, торкають­
ся, як правило, глибинних, сутнісних моментів розвитку того чи іншою суспільства
(історичного процесу в цілому) і місця в ньому людини. На цьому рівні кожне
соціальне явище розглядається з точки зору йото місця і ролі в суспільстві, його
багатоманітних зв'язків з іншими явищами.

Спеціальні і галузеві соціологічні теоріїм&ють набагато вужчий пізнавальний ракурс, аніж загальносоціологічні. Вони торкаються в основному окремих сфер суспільного життя, соціальних груп та інститутів, поєднують у собі теоретичний і емпіричний рівні дослідження. Вони, по суті, займають проміжне становище між фундаментальними соціологічними теоріями та емпіричним узагальненням пер­винної соціологічної інформації. Вони виступають у ролі своєрідної зв'язуючої ланки та долають наявний між ними розрив.

^і6 ТЕМА. 1.

Галузеві соціологічні теорії, або просто галузеві соціології — галузі соціологічного знання, ям постають на межі власне між соціологією та їн. науками: економікою, правознавством, політологією, наукознавством. Вони ніби розподіляють свій об'єкт з тією чи іншою наукою про суспільство (як правило, такою, що вже має давню традицію, усталений понятійний апарат і методи), виділяючи в ньому власне соціальний вимір, насамперед, соціальні відносини, групові інтереси, інституційні зв'язки тощо. Так, галузевими називають економічну соціологію, соціологію політики, соціологію культури, соціологію медицини та деякі інші соціологічні дисципліни.

Спеціальні соціологічні теорії галузі соціологічного знання, які вивчають, насамперед, окремі соціальні спільноти у їх конкретному стані (соціологія малих груп, соціологічне вивчення соціальної структури, соціологія окремих професійних груп, соціологія міста, соціологія села, соціологія молоді, етносоціологія та їн.), соціальні інститути {соціологія, сім % соціологія освіти тощо), соціальні процесії (соціологія конфлікту, соціологія, вивчення мобільності міграційних процесів, масової комунікації, масових соціальних рухів, 'злочин­ності, самогубств). До спеціальних соціальних теорій відносять також соціоло­гію особистості, а також ті теоретичні побудови, які пояснюють закономірності міжособистісного спілкування: теорію соціальних ролей, теорію референтних груп, соціальних, статусів.

Виділення спеціальних і галузевих соціологічних теорій (теорій середнього рівня) створює для соціології цілий ряд безперечних зручностей і переваг, основними з яких є:

# можливість створення міцної і зручної теоретичної основи для дослідження конкретних сфер людської діяльності і окремих складових соціальних груп без використання громіздкого і абстрактного понятійного апарат)' фундаментальних соціологічних теорій;

# забезпечення тісної взаємодії з ресиїьним жллттям людей., яке завжди знаходиться в полі зору теорій середнього рівня;

Ф демонстрування переконливих висновків соціологічних досліджень пересічним громадянам.

у Увага! \^

Названі рівні соціологічного знання знаходяться у

тісній взаємодії. За допомогою вищих рівнів соціологічного

знання визначають концептуальні межі і логіку побудови зв'язків між

ключовими поняттями більш нижчого рівня, а за допомогою більш

нижчих рівнів соціологічного знання складають базу для

*ч, теоретичних узагальнень витцих рівнів. у

Водночас ці теорії породили досить вузьку спеціалізацію соціолотів-снеціалістів в окремих галузях соціології, які збирають емпіричні дані, узагальнюють їх, обґрунтовують теоретичні висновки і будують моделі лише в межах цих галузей соціологічного знання.

Третій рівень соціологічного знання представлений конкретнішії соціо­логічними дослідженнями, які проводяться з метою одержання об'єктивних

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ 17

даних стосовно різних сторін соціальної дійсності. Ці дані можуть бути осмислені на рівні спеціальних, галузевих і загальносоціологічних теорій і використані у розв'язанні актуальних проблем розвитку суспільства.

1.5. Основні функції соціології

Різноманітність зв'язків соціології із житіям суспільства, її суспільне призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує. Функції (від лаг. іипксіо - виконання, призначення) соціологічної науки ззовні такі самі, як і в інших сус­пільних науках, але їх зміст у кожної науки свій.

Теоретична функція полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дос­лідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбу­вається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також зв'язаних з ними досліджень емпіричної соціології

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у виг-ляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює опиащ функцію.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем і іро різні сфери суспільного житія, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

Інформаційна функція - це збирання, концентрація соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації. її вигориеіо-вуготь органи управління, засоби масової інформації,

Л^олм>с/ийчяй^'ка'*(Ія полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дос­лідження завершуються обгрунтуванням коротко- або довгострокового прогнозів дос­ліджуваного об'єкта.

критична функція соціології тісно взаємозв'язана з її прогностичною \ гуманістичною функціями. На підставі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації щодо їх вдосконалення. Вона також конструює й можливі технології їх прогреса, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все не реалізації інтересів людини.

Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання, які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей. Цю функцію соціологія виконує також тому, що забезпечує передачу новому поколіпню соціального досвіду попередніх поколінь.

ТЕМА 1

У визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, обробки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалізує свою інструментальну функцію.

Світоглядна функція виявляється в тому; що озброюючи людей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні проз іеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

Дуже часто соціологи збирають дані, які потім використовують ті, хто приймає рішення. Це означає, що ці дані вони збирають, виконуючи певне політичне замовлення, базуючись на тій або іншій ідеології. Крім того, віддзеркалюючи закони функціонування і розвитку соціальних систем, соціологія дає їх теоретичне обтрушування з позицій певних соціальних і політичних сил, тією чи іншою мірою відображаючи їх погляди. Отже, соціологія виконує ідеологічну функцію.

Знання, які вишукує соціологія, є не тільки підвалиною для подальшого розвитку теоретичних поглядав. Вони орієнтовані на розв'язання практичних проблем, які і юстають як перед суспільством в цілому, так і перед річними соціальними групами. ІЦ знання безпосередньо використовуються для перетворення соціальних інститутів, управління соціальними процесами тощо. В ньому знаходять реалізацію практична, регулятивна, організаіайно-тєхнологгчна, управлінська функції соціології.

Зазначимо, що всі функції, які виконує соціологія, "працюють", взаємодоповнюючи одна одну.

1.6. Зв'язок соціології з Іншими суспільними науками

Соціологія одержала і иироке визнання у всьому світі і міцно зайняла місце серед шших наук. Зростає і роль української соціології у вирішенні нагальних проблем реформування посткомуністичної^) суспільства, всієї системи соціальних відно­син, розбудови нової соціальної реальності в Україні.

Особливе місце соціології в системі суспільних і гуманітарних наук обумов­люється низкою чинників:

* вона є перш за все наукою про громадянське суспільство, його явища та процеси:

* включає загальну соціологічну теорію (або теорію суспільства), яка виступає як теорія і методологія всіх штих суспільних і гуманітарних наук;

* всі суспільні і гуманітарні науки, які вивчають різні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди включають соціальний аспект, тобто ті закони і законо­мірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються у

'цільності людській;

* техніка і методика вивчення людини та її діяльності, метода соціального витру нкі розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними і гуманн­ий ірнгши науками;

* склалась певна система досліджень, що проводяться на стику соціологи та інших ч, і) ч<. які одержали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціаяьно-політичні, сі іціальпиогсихологічні, сошешьно-демографічні та ін.).

і 'ОЦІОЛОПЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ і ФУНКЦІЇ 19

Як наука про суспільство, соціологія водночас структурно включає як загальну теорію соціальної багатоманітності явищ і процесів суспільного життя, що € об'єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних специфічних об'єктів, а саме соціальні теорії праці (соціологія праці), освіти {соціологія освіти), релігії (соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітарних наук, ще не означає її перетворення у філософську науку.

Зауважимо, що у своїй теоретичній частині соціологія переплітається з філо­софією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філософії, як соціальна філософія, яка має чимале соціологічне забарвлення. Водночас теоретична соціологія має елементи соціальної філософії. Деякі спеціалісти ціпком слушно вважають соц­іальну філософію вищим теоретичним рівнем соціологічного знання. Соціальна філософія конструює загальні принципи соціального буття, закони його функціо­нування і розвитку, які становлять логічну основу соціології. Крім того, через соц­іальну філософію в соціологію переходять і загальні приищши буття (онтологія) і загальні принципи пізнання (гносеологія, логіка, методологія). Отже, кордони між філософією і соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. Водночас соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатоманітності, сприяє збагаченню понятійного апарату і предметного змісту соціальної філософії, а також конкретизації її положень і висновків на основі роз­ширення і поглиблення їх зв'язку з реальним життям, практикою.

Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково об­грунтовану теорію про суспільство та його структуру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер.

Соціологія має безпосередній вихід наряд суспільних і гуманітарних наук. На­самперед спостерігається її тісний зв'язок із соціальною психологіст. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичають знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. Соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лаборатор­ного і природного експерименту, тестування широко застосовують соціологічні ме­тода - анкетні опитування та інтерв'ю, контент-аналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вив­чення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою - галуззю ста­тистики, предмет якої - соціальна сфера суспільства, галузь соціальних

ТЕМА. 1.

відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформаційною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці верств і груп для підготовки науково обгрунтованих, загапь-недержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, роз­робки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвиток теорії суспільства, його структури, різних галузей соціологічної науки, покликаний методологічно забезпечити вдосконалення соціальної статистики.

Тісний зв'язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в мину­ле зневажливе ставлення до частини соціологів, які схильні були пояснювати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються. Водночас зменшилась кількість правознавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціологів. Нині ці дві науки зближаються. І соціолога, і правознавці дійшли висновку, що по­вний опис і пояснення сучасних соціальних процесів вимагають об'єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія — "соціо­логія права".

Проте у системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв'я­зок соціології найтісніший і взаємонеобхідний. Йдеться про історію. Об'єктом і предметом досліджень і історії, і соціології є суспільство та закономірності його розвитку в їх конкретних проявах. І та й інша наука відтворюють соціальну дійс­ність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одно­го боку, з наявними у суспільстві об'єктивними, незалежними від волі і свідомості людей закономірностями, які детермінують зміст, характер і напрям йго розвитку, а з другого боку, з існуючими індивідуальними, неповторними явищами і процесами, які не мажуть бути причинно поясненими, але мають закономірний характер, суттєво впливають на "зигзаги" суспільства та його історії. Саме цей, другий вид законо­мірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології. Як і соціологія, історія опирається на філософію, зокрема, на соціальну філософію (іноді її називають філософією історії). Разом із соціальною філософією соціологія виступає як за­гальнотеоретична і методологічна основа історичної науки, Одним із проявів по­глиблення взаємозв'язку соціології і історії може бути виникнення соціології історії, покликаної дати соціологічний аналіз історичного процесу.

Дуже тісний зв'язок соціології з політологією. Він визначається тим, що:

> соціальні спільності, соціальні інститути і організації с важливими суб-

'єктами і об 'єктами політики;

у політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості

ін, і її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві.

< ОЦІОЛОПЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ 21

Політика як дуже широке, складне і багатоманітне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна лолігика. культурна політика і т. д.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємовплив соціології і політології відображається у помпі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, іхтіологія влади, соціологія міжнародних відносин то іи.

Соціологія, особливо прикладна, грунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові математичного знання, у тому числі й закону ве­ликих чисел, на підставі відкриття певних константних залежностей і законо­мірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргу­менти і способи пояснення останніх, шо змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіри чної соціології і математики виникла "математична соціологія" - спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються ос­новні компоненти соціального аналізу, стратегія побудови соціальних моделей. ♦ Отже, соціологія не мол/се успішно розвиватися, не спираючись па ре­зультати досліджень соціальної філософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурологи тощо- Не випадково теорій соціології дули людьми з широкою гуманітарною і' сииіаішою освітою, широко окрес-люнеш межі соціологічних досліджень. Історичний розвиток наук (не лише суспільних) свідчніт, яро те, що в точках, де вони стикаються і взагмодоповшоїоть одна одну, виникають досить цікаві теорії. Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через; приз-му тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, аніж до їх розмежування. Сьогодні переважає тенденція комплексною, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, спільного дослідження їх кількома науками, комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.

Резюме

/. Соціологія - система натканого знання. я'а: прагне пояснити через призму соц­іального механізми ьзаехюзв 'нзку і взаємодії оізиоманітних соціальних спільнот, за­кономірності соціальних дій і масової поведінки

2. Од 'актом соціології с суспільство як цілісно соціачьиа система, вен сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Предметом соціології є соціальне жаття суспільства, закони і нікономірності функціонування і розпитку суспільства, соціальних суб'єктів.Основним поняттям іхтіології с «соціальне». Під < оціольним розуміють сукупність тих чи інших властивостей і псойиївосщеіі суспільних відносин

:к Як і всі інші науки соціологія мис свою систему законів і категорій. Закони соціології с результатом безлічі цілеспрямованих, послідовних дііі і ьзаснодій соціальних суд актів, різних соціальних зв 'язків. Категорії соціології - ішйбі'іьш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони йод 'єкта і предмета, розк­ривають механізми вияву законів і закономірностей, які вона вивчт. Дчсліожуючи

22 ТЕМА 1.

соціальні явинрі і процеси, соціологія дотри иуеться принципи! історизму, порівняння, \лагилпиення, методологічного тноразизму, системного аналізе та іи.

4. Ск'иїдовнмн структури соціологічного знання с теоретична, іруидамеитаима, прикладна та емпірично соціологія. В структурі соціологіївиділяють макросоціояогію і мікросоціологію.

5. Функції соціології визначаються її зандатеями перед суспільством. Найголов­нішими функціями соціології'с т ншвіїльна, прогностична, виховна, інструментаяь-на, ідеологічна, гуманістична, соціального управління, практично, інформаційна.

6 Соціологія по в 'язана і такими суспільними науками, як соціальна філософія, історія, правознавство, політологія, соїінільна психологія та іи.

[ 9] Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

1. Яке місце займає соціологія в системі сучасних наук?

2. Чим відрізняється соціологія від інших наук про суспільство?

3. Як визначається об'єкт і предмет соціології? В чому полягає їх відмінність?

4. Що ви розумієте під терміном «соціальне»?

5. Що таке «соціальний закон»?

6. За якими критеріями здійснюють тило.іотацію соціальних законів?

7. Якими основними категоріями оперує соціологія?

8. Що ші розумієте під методом(методами) і прийомами соціології?

9. В чому відмінність позитивізму віл розуміючої соціології?

10. Якою є структура соціологічною знання? Чим відрізній тьея теоретична
соціологія від емпіричної соціології?

її,Чим відрізняється макросоціологія від мікросоціології?

12. У чому суть основних функцій соціології?

1 3. Що лат знання соціології сучасній людині?

14 Чому зростає значення соціології в мати час?

і 5. Чим різниться соціологія як наука від соціолог її як навчального предмета?

і 6, У чом»..' виявляється зв'язок соціології з іншими науками?

ЯК І/зіУґРІ. // ШлгіХІІЗГ. иУТОДИ! ФУНКЦІЇ

ТЕМА 2

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В КРАЇНАХ. ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, СІНА

ТА В УКРАЇНІ

Люди з глибокої давнини цікавились соціаль-ними проблемами в чому полягає сене <• людини, як прожити своє жшпття гідно, як раціонально організувати сумісне, працю. Р<_ ттюі ф і -..і,:,, ,, •.,-■,. думки в Сиропі обумовив і теоретично, і ^у методологічно пащ? нового наукового напря і - зосередженого на вивченні в іємодії. людин суспільства, тобто на соціальних відносинах. *;

Потреба в такому науковому напрямі була "*~ Щ ^^

актуальною і для соціальної практики. Відповіддю на ці соціальні запити стали праці Огюапа Канта - французького мислителя, якого вважають батькам соціології.

Ш План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу;

2,1. Виникнення і розвиток соціології як окремої науки.

XX от.

2.3. Соціологічна дужка України. 2.1. Виникнення і розвиток соціології як окремої науки

Термін соціологія вперше запропонував і використав у 1824 р. у своїх листах
О.Конт (1798 - 1857рр.). Але широковідомим цей термін став після публікації
четвертого тому "Курсу позитивної філософії" (1838 р.) О. Конта. Заслуга
вченого полягає насамперед у тому, що він обгрунтував необхідність наукового
підходу до вивчення суспільства, виділення соціології як самостійної науки,
2^ИІ£ЕШЇ££І^^ законів суспільного

²⁴ РОЗДІЛ 2.

розвитку і практичному використані]] досягнень науки для здійснення соціальних реформ на благо суспільства..Конт вважав, що соціологія є наукою особливою, яка відповідає новому соціальному порядку в індустріальній Європі, наукою, яка повинна використовувати прийоми ^спостереження, ^експерименту і ^порівняння. О.Конт запропонував свою класифікацію наук. Він розмістив їх відповідно до ^історії їх виникнення, <=>розвитку і залежності одна від одної, ^ускладнення їх предмету; ^'зростання, складності явній, які вони вивчають.

За логікою О.Копта, наступною сходинкою мас бути О.Конт

окрема наука про найбільш складений життєвий організм

- суспільство. Так у цій класифікаціїз'являсгься спочатку ''соціальна фізика", якій пізніше Конт дає назву "соціологія".

Науковий позитивізм Конта поєднувався з його еволюційним поглядом на суспільство і мислення. Мислення, на його думку, в своєму розвитку проходить три стадії: Щ теологічну, Ш метафізичну і ♦ позитивну. Людська думка прогресує в міру того, як зменшується рівень узагальненості і зростає рівень складності. Суспільства в процесі еволюції проходять три основні стадії: примітивну, проміжну і наукову. О.Конт вважав, що суспільство стає також більш складним, диференційованим і спеціалізованим через поділ праці. Поряд з мовою і релігією поділ праці веде до зміцнення соціальної солідарності, породжуючи новий соціальний поділ між класами, а також між приватною і суспільною сферами. Соціологія, яка є вершиною наук, за Коптом, повинна розвиватись як аналіз соціальної динаміки і соціальної статики. Соціальна динаміка покликана розглядати загальні закони соціального розвитку, тоді як соціальна статика повинна зосередитись на "анатоміїсуспільства" і взаємодії його складових елементів. Конт досліджував соціальну роль соціальних інститутів (таких, як власність, держава) у підтриманні цілісності соціального порядку. Основні праці Конта: шеститомний "Курс позитивної філософії" (1830-1842 рр.) і чотиритомна праця "Система позитивної політики" (1851-1854 рр.).

Ж Отже, О. Конт став засновником не лише нової науки, аче й справжнього соціологічного підходу до аналізу соціальних явищ і процесів. З появою праць О. Конто соціальна теорія, набуває інституціонального статусу, одержує права громадянства в науковому світі.

Послідовником О. Конта був відомий англійський філософ, історик і економіст Джон Стюарт Мілль (1806 - 1873 рр.) - прихильник буржуазної демократії і ліберальних реформ.. Особливе значення для соціології мала праця

н її пня РотШі7сШщШоШ~~~ ~~Т₅

Дж.Мілля «Система логіки алогічної та індуктивної», у якій він виклав чотири методи дослідження:

> Метод схожості: якщо в декількох випадках у прогресі дослідження будь-
якого явища є лише одна спільна обставина, то вона і є причиною (або
наслідком) цього явтца.

У Метод відмінності; якщо у випадках, коли явище відбувається і не відбувається, всі обставини однакові крім однієї, то ця. остання і є причиною (або наслідком) цього явища,

> Метод залишків: із явищ відокремлюються ті частини, причини яких відомі із попередніх індукцій. Факт, що залишився, є наслідком причини, що залишилась.

> Метод супроводжуючих змін: явище завжди змінюється за певною зміною іншого явища, зв'язаного з цим останній причинним зв'язком.

Дж. Міяль розглядає суспільство як агрегат індивідів, мислення яких поступово змінюється і розвивається. Він вважав, що держава не повинна втручатися в економічну діяльність підприємств приватних власників. На відміну від Копта, який закликав до зміцнення держави та її функцій, Мілль переносив акцент на активність підприємців. У підприємництві, на його думку; могли б маги успіх всі народи.

До яскравої плеяди різнобічних дослідників належить ангаія-

<ий фі ю< о Ь і соціо юг Герберт Спенсер (1820 - 1903 рр.)

$ін одержав технічну освіту і потім тривалий час займався:

Фбіологією, Фпсгаологією, Фсоціологісю, Фетикою і т. д.

Спенсер заснував органічний напрям у соціології. Основу

соціологічних поглядів Сненсера склав метод аналогії між

біологічним організмом, його еволюцією і соціальним,

над органічним організмом і його еволюцією. Цей метод

Г.Спеисер грунтувався на тому що і з біологічному і в соціальному

організмі відбувається перехід від простої!) до складного. На думку Сненсера,

соціальний організм складається з трьох основних систем: # регулятивної,

відмінностей вважав завоювання:

♦ системи яка виробляє засоби для життя і ^розподільчої Джерелом класових

" переможці утворюють панівний клас,

# переможені стають рабами. Головним для Сненсера було вивчення не суспільства в цілому, а його структурних одиниць, їх функцій та взаємозв'язку.

^-°*^~ Увага! ^~~^^^».

-• — Г.С'пенсер знісша основи струхтурнв-функціошшмиш ^--»

^ напряму в соціологи? сприяє, вшишпеїтю фуикціоїшлїту, однак, яшііє х,

^^ частина його наукової спадщини актуальна для сучасної соціології. Головна його ^ч-*_ч^

"^-«^ праця — «Основи соціології» (1896 р.), в якій він робить висновок: перемагає те ^*"^

^■ч. суспільство, в якому більша кількість людей пристосовується до ^^-"""^

^~~^ промислової праці, але при цьому владні структури ^^

^•-^ поважають особисті потреби та інтереси. ^^

РОЗДІЛ 2.

К.Маркс

Певним резонансом у розвитку соціологічної думки в ХЇХ ст. було вчення про суспільство Карпа Маркса (1818-1883 рр.). який є автором праць "Німецька ідеоло­гія","Критика готської програми". Центральне місце в цьому вченні займає соціально-економічний аналіз капіталізму, його структури, механізмів функціонування і протиріч, революційної заміни буржуазного суспільства асоціацією, "в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх¹'.

Розвиток суспільства, за Марксом, ■- це природно-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій. У розвитку суспільства К.Маркс виділив п'ять суспільно-економічних формацій: первісно-общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Значна роль у розвитку соціологічної науки належить також таким мислителям, як Е. Дюркгейм, М. Вебер, Дж. Мід, В. ЇІарето.

Французький соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917 рр.)

одержав широке визнання як один із засновників сучасної

і...,.-.,, і,.. по редгі а і встановленню

автономії соціології, яку викладав в університетах Бордо і

Сорбонни. Великий вплив на Дюркгейма мала французька

інтелектуальна традиція Жан-Жака Руссо, Сен-Сімона,

Огюста Копта. В своєму соціологічному аналізі Дюркгейм

використовував колективістський підхід. Він заперечував,

що утилітарна версія індивідуалізму може забезпечити

Е. Дюркгейм

побудову стабільного суспільства. Учений стверджував, що

соціологічний метод повинен мати справу з соціальними

фактами. В своїй першій великій праці ""Суспільний поділ праці" (1893 р.)

и горія розвитку соціолога

} |,юркгейм, заперечуючи Спенсеру, стверджував, що не треба розуміти соціальний

порядок в індустріальних суспільствах як результат договору між індивідами, що керуються дише власними інтересами. Досягнення власного інтересу веде лише до соціальної нестабільності, що проявляється в різних формах девіантності, передусім у самогубствах. Дюркгейм проводив різницю між формами соціального порядку в примітивних (традиційних) і сучасних суспільствах. Механічна солідарність у примітивних суспільствах ґрунтувалася на спільних переконаннях і консенсусі, які виявлялись у межах колективної совісті, 3 процесами індустріалізації, урбанізації і ускладнення суспільств поділ праці руйнує механічну солідарність і моральну інтеграцію, руйнуючи соціальний порядок. Дюркгейм усвідомлював те, що індустріальні суспільства пов'язані з багатьма конфліктами. Він вважав, що в розвинутих суспільствах повинна з'явитись нова форма соціального порядку, яка б грунтувалася на органічній солідарності. Дюркгейм вважав галуззю соціології дослідження соціальних фактів, а не індивідів. Говорив, що суспільства мають свої релігії, які не можна звести лише до дій і мотивів індивідів, і що індивіди формуються і обмежуються соціальним середовищем ("Правила соціологічного методу", 1895 р.). У праці "Самогубство'" (1897 р.) Дюркгейм пояснив, як на рішення здійснити самогубство впливають різні форми соціагіьної солідарності в різних соціальних ситуаціях. Аналізуючи статистику самогубств у різних суспільствах і різних групах в межах ідах суспільств, Дюркгейм виявив чотири види самогубств: егоїстичні, аномічні, фаталістичні, альтруїстичні.

Дюркгейм висловлював стурбованість у зв'язку з небезпекою для суспільства, яка йде від індивідів, які перебувають у стані анемії, вони не відчувають, що соціальні норми є значимі для них. Відомими також є його праці "Примітивна класифікація'''' (у співавт. з М.Моссом 1903 р.), "Елементарні форми релігійного життя" (1912 р.).

З іменем німецького соціолога, соціального філософа й
історика Мата Вебера (1864 - 1920 рр.) пов'язано виник­
нення розуміючої соціології і теорії соціальної ой.
Викладав у Фрайбурзькому (1893-1896 рр.), Гейдель- Ж
берзькому (1896-1898 рр., 1902-19;9рр.): Мюнхена. «

(1919-1920 рр.) університетах. Вебера називають з,< << -?
ииком сучасної соціологи, оскільки він: *^ві:

> запропонував чіткий системний підх:

апарату соціологічного аналізу; шшШшшшвшшШмж

> послідовно відстоював ідею соціальної науки, яка повинна "'" ¹' "
приділяти увагу проблемам пояснення соціальної дії;

Р глибоко і тонко підмітив основні характеристики сучасної індустріальної цивілізації у великій кількості різноманітних галузей;

> під час емпіричних досліджень сучасного суспільства він визначив ряд
ключових питань, які стали центральними в соціологічних дискусіях;

28 РОЗДІЛ 2.

Соціологія, на його думку, повинна прагнути до розуміння сугі дії, вона повинна займатися формуванням моделей або ідеальних типів дії на підставі порівняльних досліджень. Такі соціологічні поняття, як "бюрократія ", повинні мати аналітичний статус, як і поняття економічні, наприклад "вільна конкуренція". Соціологія не є лише суб'єктивною інтерпретацією дії, оскільки соціологи керуються певними нормами, свого співтовариства (такими, як "ціннісна нейтральність"\ а отримані ними дані повинні бути відкриті для наукового аналізу і критики. Під раціоналізацією Вебер розуміє процес, в ході якого кожна галузь людських відносин стає об'єктом розрахунків і управління. Значним є внесок Вебера в порівняльну соціологію релігії, соціологію міста, соціологію музики, економічну соціологію, соціологію права, дослідження стародавніх цивілізацій. Сьогодні український читач мас змогу читати рідною мовою найвідомішу исберівську працю "Протестантська етика і дух капіталізму" (1905 р.) в перекладі професора О.Погорілого. Вебер є також автором таких: «Об'єктив­ність» (1904р.), «Про категорії розуміючої соціології» (1913р.}, «Господарська етика світових релігій;» (1916 - 1919рр.), «Політика як професія» (1919 р.), ■ < / осподарство і суспільство» (1921 р.) та ін.

В історію класичної соціології увійшло й ім'я німецького вченого Георга Зім-меля (1858-1918 рр.). Увага Зіммеля спрямована на мікропроцеси, насамперед взаємодію людини з людиною. На цій основі утворюються складніші форми усуспільнення: соціальні процеси, соціальні типи та моделі розвитку. Основні праці І '.Зіммеля ^'Соціологія", "Нові факти і нові зв'язки".

" її НЧЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ

І Іомітне місце у розвитку західної соціології класичного періоду відіграє німецький соціолог Фердинант Тьоніс (1855-1936 рр.), Він наголошував, що: сої ііодогія вивчає суспільне жигщсуспільне життя складається з певних соціальних ік'язків;не держава утримує єдність суспільства, а спільна воля людей жити разомлип соціального зв'язку визначається типом волі (природної, інстин-кгавної, 1»у і умово! раціональної); історичний процес складається з двох протилежних віх спільного життя людей - спільнот, заснованих на соціальних зв'язках, реального орі амічноло життя і і іриродній волі, та суспільства, яке є механічним утворенням, икс і руитується на волі розумовій, раціональній.

Італійський соціолог; інженер та економіст Вільфредо Паретл (1848-1923рр.) виклав свою теоретичну концепцію в "Трактаті всезагашюї'соціологи" (1916 р,). Зробив значний внесок в теорію елінг. Суспільство для Парето - це система, яка знаходиться в стані динамічної рівноваги. Воно поділяється на еліту -- "кращих", які керують, і нееліту, тобто тих, якими керують. Така соціальна гетерогенність обумовлюється біологічно, тобто наявністю певних біопсихологічних якостей індивіда. На його думку, такий поділ притаманний усім суспільствам, а циркуляція, зміна еліт, є основою і рушійною силою всього історичного розвитку. Його теорія еліт стала відправним пунктом для дослідження механізмів влади.

Наприкінці ХГХ - на початку XX ст, у ряді країн Західної Європи та США виникає так званий соціологічний психологізм. Його ще називають психологічним соціологізмом або психологізмом у соціології. Яскравими представниками цього напрямку в соціології були Лестер Ворд (184 3-1913 рр.), Фрідріх Гіддінгсі 1855-1931 рр.), Постав Лєбон (1841-1931 рр.), Вільям Мак-Дугал (1871-1938 рр.) та ін. Представники соціологічних концепцій у соціології цього періоду ставили собі за мету визначення сутніених характеристик суспільства й людини та тенденцій їх розвитку за допомогою психологічних явищ, [хні погляди грунтувались на психологічномуредукціонізмі, тобто можливості повного або часткового зведення соціологічних явищ до дії тих чи інших психічних чинників. Соціологічні традиції, закладені представниками класичної соціології, знайшли своє гідне продовження в працях Питирима Сорокіна (1889 - 1968рр.). Народився і одержав освіту в Росії. З 1922 р. оселився у США. У 1930р, став першим професором соціології в Гарвардському університеті. Представник інтегрального напрямку сучасної соціології, автор теорій соціальної стратифікації і соціальної мобільності. Значний внесок зробив у розробку проблем предмету і структури соціології, механізму і шляхів соціального розвитку, соціальної нерівності, соціальної структури суспільства, соціокультурної динаміки, конвергенції соціальних систем і т.д. Об'єднав в єдине ціле всі аспекти соціологічного вивчення суспільного життя, створив ту "інтегральну" соціологію, яка синтезувала все найкраще, що було досліджено до того часу в соціології. Основні праці Сорокіна: "Система соціології" (1920р.), "Соціологія революції' (1925р.), "'Соціальна мобільність" (1927р.), "Сучасні соціологічні теорії" ( і 928р.), "Соціальна і культурна динаміт' (1937-1941 рр.). "Соїііокультурна причинність, простір і час" (1943 р.), "Американська сексуальна революція" (1956р.), "Основні тенденції нашого часу' (1964 р.), "Соціологічні теорії сьогодні" (1966 р.). У праці «Система соціології» її. Сорокін проголосив такі основні принципи соціології:

Р соціологія, як наука, повинна будуватися за типом природничих наук. Про
30 РОЗДІЛ 2.

жодне протиставлення «наук про природу», «наук про культуру» не може

бути її мови; > соціологія повинна вивчати світ таким, яким він є. Будь-який нормативізм,

тобто суб'єктивне втручання в науку з позицій моральних та інших наук, є

недопустимим; У соціологія повинна бути «об 'активною дисципліною», тобто вивчати реальні

взаємодії людей, які є доступними об 'скошеному виміру і вивченню; Р- оскільки соціологія хоче бути дослідницькою і точною наукою, вона повинна

позбутися усякого «філософствування», умоглядної, недоведеною наукою

побудови; У розрив з філософствуванням означає /розрив з ідеєю монізму, тобто зведення

будь-якого явища, до одного якого-небудь начала.

СоШр'УУЇУ С'З С*гі: -4

17 і "* -' 1

П. Сорокін розрізняв соціологію теоретичну і прикладну. На його думку, об' актами вивчення соціології є перш за все соціальна поведінка і діяльність людей, соціальні і руни і структура суспільства в цілому, а також соціальні процеси, які в ньому відбуваються. Він розробив теорію цінностей і культурної динаміки.

2.2. Основні етапи ї напрями американської і західноєвропейської соціології XX ст.

Якщо у першій половині XX ст. домінуючим видом діяльності соціологів у і багатьох країнах, були прикладні соціологічні дослідження, то у 60-80-х роках в Західній Європі і почасти в США все більше соціологів стало цікавитися розробкою проблем саної соціологічної теорії, пов 'язаних з процесом інтеграції />і тих напрямів}¹ соціології, які різнились один від одного специфічним підходом до аналізу об'єкта і предмета соціології, до розуміння методу соціології як науки.

У широкому значенні під Ф школою в соціології розуміють групу соціологів, яка працює в межах виробленої нею самою дослідницьких традицій. ¥ більш чужчому значенні школа в соціології— і\е дослідницька група із традиціями і відповідною іиституційною формою.

♦ Напрями об єднують соціологів, які займаються розробкою ідентичної
проблематики, або мають спільну світоглядну спрямованість. До них можна
піднести, наприклад, функціоналізм, позитивізм, символічний інтеракціопізм,
структуралізм, етнометодологію та ін. Всі вони виступають як парадигмальиі
нчьтернативи, і водночас, є продуктом оперативної взаємодії (як між собою,
її Г(^^1^ГроШт<УСVЩVІої^Т~ —

так і з різними пограничними суспільствознавчими і людинознавчими дисциплінами).

Спробуємо окреслити деякі із найбільш впливових сучасних соціологічних шкіл і напрямів.

У XX ст, найбільш плідно соціологія розвивалась у СІЛА. Причому якщо в Європі вона йшла вперед завдяки ініціативі й ентузіазму окремих вчених, то дослідження американців, починаючи з першого президента Американської соціологічної асоціації.. Ч,Ворда, були добре організовані, фінансовані і стали складовою частиною університетської освіти.

Серед теоретичних розробок в американській соціології значне посилення набрала система Ф.Тейлора (1856-1915 рр.). Ретельно проаналізувавши виробництво, Тейлор дійшов висновку, що воно дуже часто є недостатньо ефективним. Робітники виявляють пасивність, лінощі, '''працюють з прохолодою". Щоб виправити становище, дослідник вперше розробив систему наукової організації праці (НОП) і раціонального управління виробництва (менеджменти).

Ведучим напрямом в американській психології кінця XIX -початку XX ст. став біхевіоризм (віт англ. ЬеЬауіоиг - поведінка) буквально "наука про поведінку". Родоначальники біхевіоризму Е. Торидайк (1874-1949 рр.) і Дж. Уотсон (1878-1958 рр.) та їх послідовники вважали, що поведінка людини будується за схемою "стимул" - реакція. Змінюючи стимули, можна задавати певні реакції і управляти поведінкою людей, підтримуючи гармонію в суспільстві. Недооцінка біхевіористами фактора свідомості людини і впливу на неї суспільства, оточуючих людей "підірвали^ популярність біхевіоризму хоча в 1930 р. він трансформувався в необіхевіоризм (нео - від гр. пеоз - новий). Такі переваги біхевіоризму, як ^науковість, ^строгість, ^точність досліджень, ^широка опора на.математику і статистику, ^с->нові методики експериментів тощо - все це дозволило соціологам і психологам використати його для розв'язання багатьох практичних завдань.

Однією з помітних у соціології XX ст. є аналітична шкода (або емпірична соціологія). Вона виникла в межах західної соціології, сформувала в своєму руслі дві основні течії - академічну і прикладну.

Ф Завдання першої вбачається у створенні систем наукового знання про окремі галузі і явища суспільного життя (наприклад, соціологія праці, соціологія міста, оціологія засобів масової комунікації і т. д.), які використовуються в якості методологічної основи конкретних соціологічних досліджень.

♦ Завдання другої..... організація цих, націлених на розв'язання чітко визначених

практичних завдань і безпосередньо пов'язаних з виконанням функцій соціальної інженерії, досліджень.

Історичні корені аналітичної школи знаходимо у ранніх емпіричних дослідженнях XIX ст. соціального і морального здоров'я (Е. Чадуік, II. Вшлерне, Р.Вірхов, Дж.Кей-Шаттлуор, А. Геррі, А. Вагнер та і/і.). З 1920 по 1950 рік емпіричні дослідження

РОЗДІЛ 2.

стають пріоритетним напрямом в американській соціологи.

Початок цьом}' процесу поклали представники Чиказької школи (Р. Парк,Е. Бер-джесс, У. Томас, А. Смолл га ін.). Займаючи домінуюче становище в американській соціології протягом 20 — 40-х років. Чиказька школа мала значний вплив на формування світової емпіричної соціології.

Основними відмінними рисами Чиказької школи: %> органічне поєднання емпіричних досліджень із теоретичними узагальненнями: Ь висування гіпотез в межах єдиної організованої і спрямованої на конкретні

практичні цілі програми; % широта теоретичної орієнтації; %> поєднання різних підходів і методів.

Першою працею Чиказької шкапи в галузі емпіричної соціології була книга У. Тома-са (1863-1947рр.) і Ф. Зшнецького (1882-1958 рр.) "Польський селянин в Європі і АмерицГ (1918 - 1920 рр.). В ній викладені і апробовані на практиці основні ідеї соціологічної теорії Томаса, ядро якої - поняття соціальної ситуації, яке включає в себе три взаємопов'язаних елементи:

> об 'єктивпіумови (соціальні норми і цінності);

> установки індивіда і групи;

^ визначення ситуації діючою особою. Значний вклад у розвиток емпіричної соціології внесли соціолога Гарвардського університету. Професор Е. Меію (1880-1949рр.) і його колеги розробляли індустріальну соціологію і доктрину людських відносин, а також соціологію управління. Вивчаючи вилив різних факторів (умови і організація праці, заробітна плата, міжособистісні відносини і стиль керівництва) на підвищення продуктивності праці на промислових підприємствах, Мейо показав особливу роль ііюдського і групового фактора. В основу своєї концепції Мейо заклав такі три моменти:

• погляд на людину як на соціальний організм, зорієнтований і включений в ю ттекст групової поведінки;

• несумісність людської природи з конкретною ієрархією підпорядкованості в бюрократичній організації;

• керівники організації повинні орієнтуватися більшою мірою на людей, ніж на виробництво продукції.

Такий підхід, за Мейо, забезпечує соціальну задоволеність людини своєю (Vзі юсередньою працею і в кінцевому рахунку - соціальну стабільність суспільства. Працями Мейо і його колег був закладений теоретичний фундамент сучасного менеджменти - нової галузі техніко-організаційних і соціальних аспектів ', 111 і. 1111111111 я виробництвом, яка одержала інтенсивний розвиток як в американській, і.її. і її європейській емпіричній соціології.

Искраііий приклад успіху соціальних досліджень в США-діяльність всесвітньо інзіїмот Американського інституту громадської думки, або Інституту Геллапа.

І 14 Ч'ІН Г(УШИТЖУ~СОЦЮЛОГ/Г~ «

Створений у 1935 р. журналістом і статистичним аналітиком Дж, Геллапам (1901 -1984 рр.) для вивчення настроїв виборців напередодні виборів 1936 р., цей інститут і сьогодні проводить дослідження з найрізноманітних питань у всіх розвинутих країнах світу. Його дані не тільки оперативні і точні, але й помітно впливають на громадську думку.

І Іід впливом американської соціології (на прикладі струїсхурно-функціональних підходів до соціальної реальності) в 60-70-х роках активно формувалась німецька соціологічна школа з багатьма галузевими соціологами. Одним із її засновників став Р. Кеніг, видавець '"Кельнського журналу соціології і соціальної'психології" (з 1949 р.), словників із соціології і керівництв з емпіричних соціологічних досліджень. Його колега^ Шельський у 1966 р. організував у Білефельде університет з кафедрою соціології, який етап згодом найбільшим соціологічним центром у Німеччині. У 80 - 90-х роках сферою особливого і постійного інтересу в німецькій емпіричній соціології стає розвиток соціології праці, а в її межах - індустріальноїсоціології ІФ. Адлер, Г. Бернард, Ф, Мюллер, РШтольберг та ін.).

Структурний функціоналам (або структурно-функціональний аналіз) - один з найбільш важливих і складних напрямів сучасної теоретичної соціології, виникнення якого певною мірою об'єктивно пов'язане з розвитком емпіричної соціології. До середини 30-х рр. XX ст. соціологи СІЛА накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість різноманітних за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які, однак, не виходили за межі окремих регіонів країни і торкались лише деяких проблем суспільного життя. Аналізуючи емпіричні дані, вони одержували лише часткові узагальнення локальних явищ або класів явищ, збільшуючи кількість "дискретних теорій". Чим більше з'являлось таких теорій, тим гостріше усвідомлювалась необхідність розробки систематичної теорії науки—теорії, яка б могла пояснювати емпіричні факти соціальної дійсності.

За вирішення цього завдання взялися провідні соціологи США Толкот Парсонс
(1902-1979 рр.) і Роберт Мертон(нщу.19М) р.), які в різні роки очолювали
Американську соціологічну асоціацію (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Пар­
сонс в працях "Структура соціальної дії' (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.),
"Соціальна система і еволюція теорії дії' (1977 р.) та Р.Мертон у дослідженнях
"(оцючьна теорія і соціальна с> г -- __.„.„. _

"Соціальна структура і автономія'' (1966 р.), [" "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні принципи с'іруктурно-функціонального аналізу.

РОЗДІЛ 2.

Представники структурного функціоналізму розглядають соціологію як науку, котра покликана аналізувати повторювальні наслідки, що виникають унаслідок взаємодії елементів соціальної структури. При структурному підході об'єкт дослідження (сус-

пільство, соціальний інститут, чи соціальний процес) складаються з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Функ­ціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування.

Якщо Т. Парсонс приділив основну увагу аналізу механізмів підтримки "соціального порядку", то Р, Мертон зосередив свою увагу на вивченні дисфункідональних явищ, які виникають внаслідок протиріч у соціальному житті. І Іроте, структурний функціоналізм сприймається і його прихильниками і його супротивниками як достатньо єдина теоретична парадигма з усталеними градиціями і напрямами аналізу. Він був і залишається головною формою і ооретичних суджень про суспільство, основним способом мислення, придатним для соціології як самостійної дисципліни.

Символічний інтеракціонізм - один із найбільш цікавих і продуктивних напрямків у сучасній соціології, який зводить зміст соціальних процесів до взаємодії індивідів у групі і суспільстві.

Увага! У символічному інтеракціонізмі більше ніж, у будь-якому іншому теоретичному підході, надасться значення активному, творчому індивіду

Засновником теорії символічного інгеракціонізму був американський соціолог,
професор Чиказького університету Дж. Мів (1861-1931 рр.), який визнавав
перевагу соціального над індивідуальним і прагнув подолати обмеженість тієї
ці ісл іднш (ької традиції, в якій індивід і суспільство протиставлялись один одному.
1а Дж.Мідем, індивід з'єднується з суспільством через взаємозв'язок з іншими
ищцьми. У прані "Розум, Я і суспільство'" (1934 р.) Мід підкреслює, що соціальний
сні і індивіда і людства переповнюється соціальними взаємодіями, в яких велику
ці чи, відіграє "символічне оточення". Спілкування між людьми здійснюється за
цономогою особливих засобів - символів, до яких Мід відносив жест і мову
< рціи.1.... с життя залежить від нашої здатності уявляти себе в інших соціальних

роних, а це прийняття ролі інших залежить, і шгутрішнього діалогу з собою. Дж. Мід факту на в суспільство як обмш жестами, що ні редбачає використання символів.

Основні моменти теорії символічного ні і еракціонізму викладено в праці/.' Блумера (19()() І ⁽)87 рр.) "Символічніш інтеракціонізм: перспективи і метод" (1969 р.). Різні течії іеорії символічного інгеракціонізму н щепі уюгь увагу на різних частинах цієї

!• /і Ч'Щ /'(ПІІИГКУ СОЦІОЛОГІЇ

теорії. 'Гак, Чиказька школа зосереджується на здійсненні взаємодії ї процесі шгерпретаїш. Школа університету Айови намагається формалізувати дослідження і їх результати, розробляє вимірювальні процедури і шкали оцінок, припускаючи, що людське "Я" є стабільне і відносно незмінне. Ще один напрямок теорії символічного інтеракціонізму - "рольова теорія ". У 1970-х роках символічний інтеракціонізм вважався основною альтернативою функціоналізму і теорії соціальних систем (особливо в тому вигляді, в якому вони розвивались Т, Парсонсом), які складали в той час панівну парадигму в американській соціології. Крім того, даний підхід мав важливе значення в соціології як критика позитивізму. В останній час найсуттєвішою розробкою в теорії символічного ін і еракціонізму є класифікація технік і стратегій спілкування Е. Гоффмана (1922- і 982 рр,).

Символічні інтеракціоністи виділяють реальне й ідеальне суспільство, розглядаючи їх через призму широти і якості взаємодії. Ідеальне суспільство вони характеризують всезагальністю норм і втягуванням в процес комунікації всього людства. Передумови виникнення ідеального суспільства вони вбачають в розширенні евїтогосподареьких зв'язків, політичних союзів держав, універсальних релігій. При цьому вони підкреслюють конструктивну роль соціальних конфліктів.

Суттєве значення для розвитку сучасної соціології мас рольова концепція символічного інтеракціонізму. Поведінка людини, згідно цієї концепції, обумовлена структурою її особистості, її соціальною роллю і сприйняттям установок "усуспільненого іншого ". Багатомірну поведінку людини можна подати у вигляді певного набору соціально™нових, усталених шаблонів її поведінки - "ролей", які людина відіграє в суспільстві. Згідно символічного інтеракціонізму, аналіз "ролей" людини дає міцні підвалини для судження не лише про її поведінку, але й про її особистість, оскільки її внутрішня імпульсивність і нормативна суперечність віддзеркалюється в будь-яких гюведінкових акціях.

І

* Отже, символічний інтеракціоніхт - це дослідження відношення між особистістю і суспільство.» як процесу сіаіваФтого спілкування між соціальними діячами.

Розвиток цієї концепції сприяв аналізу 'ралі, ^соціалізації, комунікації і *дії. Символічний інтеракціонізм мав значний вплив на соціологію девіанттгої поведінки завдяки запропонованому ним поняттю кар'єри, яке використовується в дослідженнях злочинної поведінки, Інтеракціоиістський підхід є теоретичною основою теорії наклеювання ярликів, досліджень стереотипів і стигми. Інтеракціоністи зробили вагомий внесок у .медичну соціологію, дослідивши взаємодії між лікарем і пацієнтом. Сучасний символічний інтеракціонізм мас: тенденцію до аналізу суспільства як утворення, яке виникає на основі безкінченних трансакцій соціальних діячів. Символічний інтеракціонізм критикують через те.

Дата добавления: 2014-01-04