Соціальна стратифікація – це ієрархічно збудовані структури соціальної нерівності, які існують у кожному супільстві

Соціальна структура суспільства – це сукупність взаємопов’язаних між собою і упорядкованих щодо одна одної стабільних спільностей людей, певний порядок їх взаємозв’язку і взаємодії

Соціальна структура і соціальна стратифікація суспільства

Поняття «соціальна структура» у науковій і соціально-політичній літературі має кілька трактувань. У ши­рокому розумінні — це сукупність взаємопов'язаних і взає­модіючих соціальних груп, а також соціальних інститутів.

Соціальна структура — сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства), соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіальних (тип поселення) й етнічних спільнот (нації, народності), пов'язаних між собою відносно сталими стосунками.

Соціологія виділяє такі види соціальних структур:

— соціально-класова (класи, соціальні верстви, соціальні групи, прошарки, стани);

— соціально-демографічна (вік, стать, сімейний стан, стан здоров’я);

— соціально-територіальна (за політичним принципом (громадянство) і адміністративним принципом: міська, сільська спільноти, населення агломерацій, переселенські групи);

— соціально-професійна (за професією);

— соціально-етнічна або національно-етнічна (за етнічним походженням)

Соціально-класова структура відображає найважливіший зріз соціальної струк­тури класового суспільства: складну картину соціальної не­рівності між суспільними класами, представниками розумо­вої і фізичної праці, соціальними верствами всередині класів. У радянські часи у соціально-класовій структурі суспільства виділяли робітників, селян і буржуазію, залежно від володіння засобами виробництва. Сьогодні реальні зміни у житті суспільства дозволили Гідденсу назвати основні соціальні групи класами, але він описує їх не у взаємному протистоянні, а як ранжировані спільності ("вищий клас", "середній клас", "нижчий клас"), за рівнем доходу. За деякими даними, у нашому суспільстві наприкінці XX ст. «середній клас» становив лише 15%, а в США — приблизно 80%. Зростання його ролі у співвідношенні со­ціальних і політичних сил визначає стабільність соціальної системи, забезпечує її динамізм.

У соціальній структурі суспільства винятково важливе місце належить соціально-демографічним «зрізам». Соціаль­но-демографічна структура — це результат накладання де­мографічних структур (статевої, вікової, сімейної) на соціаль­ну. Статистичними параметрами в таких випадках є народ­жуваність, смертність, шлюб, розлучуваність, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями. Статево-вікову структуру населення можна аналізува­ти за однією ознакою (стать чи вік) або за обома. У першому випадку особливий інтерес становить розподіл населення на три групи: 0—16 років (діти), до 30 років -молодь, до 55 – середній вік, старші за 55 - похилий (літній) вік. Співвідношення між ними характеризує тип вікової структури населення. Аналіз вікової структури, яка охоплює ці три контингенти, розкри­ває трудовий потенціал країни, дає змогу виявити динаміку його розвитку. Чим прогресивніша структура, тим вищими можливостями розвитку вона наділена, тим стійкіший тру­довий потенціал населення.

Вивчення структури населення за статтю має не менш важливе практичне значення, оскільки впливає на розміщення виробничих сил, на відтворення і територіальне формування населення. Важливим аспектом аналізу суспільства є вивчення сімейного стану населення, за цією ознакою воно поділяється на одружених, неодружених, розлучених.

Одним із аспектів соціальної структури суспільства є со­ціально-територіальна структура, яка є результатом взає­модії двох зрізів суспільства — соціально-класового й тери­торіального. Елементами соціально-класової структури є суспільні класи й соціальні верстви; територіальної структу­ри — територіальні спільноти різного типу (міські, сільські, населення агломерації, області, регіону).

Соціально-територіальна структура — сукупність тривких спільнот людей, що формуються на основі соціальної неодно­рідності умов життєдіяльності в різних територіально-адміністра­тивних утвореннях, і стосунків між цими спільнотами.

Переважання економічних критеріїв у розміщенні вироб­ництва й розселенні людей породжує нерівномірність істо­ричного розвитку, одним із проявів якої є нерівномірність економічного розвитку регіонів і територій в межах окремої країни. На цій основі формуються соціальна нерівномірність умов життєдіяльності у регіональному розрізі, соціально-те­риторіальні особливості.

Соціальна структура суспільства пов'язана й взаємодіє з професійною структурою, оскільки професійний розподіл праці пов'язаний з її суспільним розподілом (на розумову та фізичну, аграрну й індустріальну, організаторську й вико­навську і т.п.). Нерідко соціально-професійну структуру трак­тують як соціальну форму професійного розподілу праці, що розглядається в аспекті її матеріально-речового змісту. Ана­лізуючи професійну структуру суспільства, доцільно розме­жовувати фахову диференціацію людей і професійний роз­поділ праці, зважаючи, крім того, на існування природного зв'язку професій із соціально-економічними відмінностями у суспільстві, тобто з суспільними класами і верствами. Фахо­вий поділ не може бути основою, вихідним пунктом утворен­ня класів і соціальних верств.

Дослідження соціально-етнічної структури здійснює со­ціологія національних стосунків (етносоціологія).

етносоціологія — галузь соціології, яка вивчає генезис, сутність, функції, спільні закономірності розвитку етносів, міжетнічні (між­національні) стосунки й виробляє основні методологічні принципи їх дослідження.

Вона вивчає комплекс проблем, пов'язаних з соціальним розвитком націй і народностей країни: соціально-економічних, соціально-політичних, духовно-ідеологічних, культур­них, освітніх тощо. У соціально-етнічній або національно-етнічній структурі населення виділяють титульна нація, національні меншини

Теорія соціальної стра­тифікації була створена на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К.Девісом, У. Муром та іншими, які вважали, що соціальну стратифікацію спричинив розподіл функцій у суспільстві.

На їх думку, соціальна стратифікація забезпечує виокрем­лення впорядкованої сукупності соціальних верств, що відрізняються одна від одної певними важливими для дано­го суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром прибутку, обсягом влади, престижем, національ­ними чи іншими рисами.

Дата добавления: 2014-01-04