Шлюб—історично обумовлена, санкціонована і регульована сус­пільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей

Сім’я, види сімейно-шлюбних стосунків, тенденції у розвитку сучасної сім'ї, функції сім'ї

Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю со­ціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламенту­ють взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо. Кожну конкретну сім'ю можна розглядати як заснова­ну на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо.

Сім'я - об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спо­рідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою.

Як соціальний інститут сім’я аналізується в тих випадках, коли слід з’ясувати відповідність способу життя сім’ї, її функціонування, потребам суспільства. Як мала соціальна група сім’я аналізується у тих випадках, коли треба з’ясувати відносини між індивідами всередині сім’ї

Сім'я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сім'ї у виявленні актив­ності, життєдіяльності сім'ї та її членів. Іншими словами, йдеться про роль сім'ї у суспільстві. На сучасному етапі виді­ляють такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну, економічну і побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сек­суальну

Репродуктивна функція сім'ї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби лю­дини в дітях. Виховна — в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності суспільства, задово­ленні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоров'я членів суспільства, економіч­но утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги.

Важливою функцією сім'ї є первинний соціальний конт­роль. Адже сім'я здійснює первинну моральну регламента­цію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов'язань у стосунках між чоло­віком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і середнім поколіннями, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім'ї.

Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім'ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психо­логічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку. Функція, пов'язана з організацією дозвілля, за­безпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері.

Важливою є сексуальна функція сім'ї, її суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, інди­відуальна — у задоволенні сексуальних потреб людини.

У загальній системі родинних відносин, згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або фор­ми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важли­вим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об'­єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки.

За формою шлюбу вирізняють моногамію (шлюб між одним мужчиною і однією жінкою) і полігамію (шлюб між одним та декількома іншими індивідами). Полігамія, в свою чергу, по­діляється на полігінію (шлюб між одним мужчиною і кількома жінками) і поліандрію (шлюб між однією жінкою і кілько­ма мужчинами). Ще одною формою є груповий шлюб (між кількома мужчинами та кількома жінками). Навіть сьогодні полігінія є досить розповсюдженою, наприклад, у Тибеті, на півдні Індії.

За типом владних структур виділяються патріархальні ро­дини (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та бага­тьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці і матері). Останні зустрічаються досить рідко, наприклад, у жителів Тробріандських островів. В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

За партнером, якому надається перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби, що здійснюються за правила­ми екзогамії (тобто партнера шукають поза певними група­ми, сім'ями або кланами), та шлюби за правилами ендога­мії (тобто партнер обирається всередині своєї групи). Так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування [інцест], яка виключає шлюби або статеві зв'яз­ки між особами, що є близькими кровними родичами. Май­же в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує все­редині расових груп (наприклад, американських негрів), ре­лігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (на­приклад, людей з аристократичним походженням).

За вибором місця проживання молодих соціологи виокремлюють патрілокальне (коли молода відходить з своєї сім'ї і живе в сім'ї чоловіка або поблизу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважаєть­ся нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то переважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов'язано не так з традиціями української сім'ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Тенденції розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з нас­тупним постарінням населення та навіть його депопуля­цією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

• Шлюб, який є основою сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб, сою­зом жінки і чоловіка.

• Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності, чоло­вічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та жінки, забез­печують кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання.

• Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між коханням і обов'язком, індивідуальним та суспільним інтересом в інтимному

житті людини.

• Суспільна цінність сім'ї все більше визнається її роллю в примноженні і передаванні у спадок приватної власності, організації виробництва (у фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.

В середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні споді­вання. Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім'ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш від­повідного оточуючого середовища і збільшенню можливос­тей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються не­звичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі біль­шого розповсюдження у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробуваль­ним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полі­гінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Дата добавления: 2014-01-04