Сім’я як об’єкт соціологічного вивчення

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї.

Історія досліджує виникнення сім’ї та її форми у різні періоди історії людського і суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім’я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці Етнографічні дослідження пов’язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім’ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім’ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

Соціологія сім’ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов’язаних із сім’єю. Соціологія сім’ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейні відносини у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім’ї, виникнення якої Припадає на 20-ті роки XX ст., розвивалась досить успішно. Найбільш відомими спеціалістами в галузі соціології сім’ї на Заході є І.Най, Дж. Хілл (США), Ф.Мішель (Франція), З.Тишка (Польща), Л.Чех-Сомбаті (Угорщина), А.Г.Харчев, М.С.Мацковський, Ї.В.Бестужев-Лада (Росія) та ін.

Українські соціологи (Л.Р.Аза, Н.В.Лавриненко, М.Й.Боришевський, СО.Войтович, І.С.Дьоміна, Г.О..Ковтун, В.Ф.Рибаченко, Б.О.Татенко, В.І.Зацепін, Л.М.Бучинська, О.Д.Цимбалюк, Ю.М.Якубова та ін.) вивчають важливі проблеми, Пов’язані з репродуктивною поведінкою сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподіл влади та обов’язків у сім’ї тощо.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя. Предметом вивчення соціології сім’ї є досить широке і різноманітне коло питань:

– загальні основи та принципи шлюбу і сім’ї;

– взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

– типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

– фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

– зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя;

– суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

– мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів;

– інтеграція та дезінтеграція сім’і;

– місторичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

– умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї та ін.

Розглянемо спочатку два найголовніші об’єкти, які вивчає соціологія: шлюб і сім’ю. Шлюб і сім’я – історично змінні соціальні явища. їх соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду соціальних інститутів та соціальних відносин, які перебувають у складній взаємодії суспільних умов із природньо-біологічною інстинктивною природою статевих потреб людини.

Існує думка, що в доісторичні часи шлюбу і сім’ї не існувало. Панували відносини так званого праміскуїтету (невпорядкованих статевих зв’язків), кожна жінка могла вступати у близькі відносини з усіма чоловіками цього гурту, а кожний чоловік з усіма жінками цього ж скупчення.

Пізніше мала місце так звана ендогамія, коли в статеві стосунки вступали представники одного роду. Поступово стало зароджуватися примітний. соціальне регулювання статевого життя первісних людей. Ендогамія стала переростати в екзогамію – систематичні статеві зв’язки між представниками різних родів. Початковою формою екзогамного шлюбу був груповий шлюб.

Увага! Чоловіки одного племені були колективними, спільними чоловіками для жінок іншого племені. Два початкових гурти об’єднувались, спочатку діяли табу тільки на статеві зв’язки в межах одного роду, потім між батьками і дітьми, потім між братами і сестрами.

Поступово групова сім’я і шлюб трансформувалися в парну сім’ю, яка об’єднувала тільки одну подружню пару. Спочатку кожний із подружім продовжував жити в своєму родовому гурті (дислокальний шлюб). Потім чоловік почав переходити в рід дружини (матрилокальний шлюб), а ще пізніше і дружині в рід чоловіка (патрилокальний шлюб). В західних суспільствах поширювала ще і неолокальна форма шлюбу – молоде подружжя живе окремо від своїх батьків

Як продукт суспільного розвитку, сім’я знаходиться в процесі руху, вона ніколи не залишається, а незмінною, а переходить від нижчої форми до вищої, в міру того як суспільство розвивається від нижчого ступеня до вищого.

Л.Морган

Від парного шлюбу суспільство переходить до нових сучасних форм сім’ї її шлюбу: моногамії та полігамії.

Моногамія – форма шлюбу, в якому кожному з подружжя дозволяється мати тільки одного партнера в будь-який відрізок часу.

Полігамія – форма шлюбу, в якому особа може одночасно мати більше ніж одного шлюбного партнера. Полігамія може проявитися у формі полігінії і поліандрії.

Полігінія – форма шлюбу, в якому чоловік може одночасно мати більше, ніж одну жінку.

Поліандрія – форма шлюбу, в якому жінка може мати двох або більше чоловіків одночасно.

Американський соціолог Дж.Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до висновку, що в більшості з них надасться перевага полігінії: в 145 суспільствах існувала полігінія, у 40 моногамія і лише в двох – поліандрія.

Вчені наголошують на значенні економічних факторів у функціонуванні форми шлюбу в певних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед оленеводів-чукчів у Північно-Східному Сибіру пояснюються необхідністю пасти кожне стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин. Ще один приклад. У Тибеті земля, яка належить сім’ї, передасться у спадок всім синам, зокрема не ділять на окремі ділянки, які дуже малі, щоб прогодувати сім’ю кожного брата. Тому брати разом використовують цю землю і мають спільну дружину.

Зрозуміло, економічні фактори лише частково пояснюють своєрідність тих чи інших форм шлюбу. Важливу тут відіграють також інші фактори. Полігінія, наприклад, узаконена і Підтримується релігійними нормами в країнах ісламу. Проте молодь тут досить широко вдасться до моногамного шлюбу.

Отже, шлюб – це суспільством визнаний і схвалений союз між: двома дорослими індивідами. Інститут шлюбу втілює певні соціальні норми, передбачає визнання прав та обов’язків подружжя один що до одного, до дітей, майна, оточення.

У Сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний Союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі реєстрації актів громадського стану. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у Жінки і чоловіка прав і обов’язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб ґрунтується на вільній угоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об’єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких Культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми вкладаються з двох жінок. Розвиток репродуктивних технологій уможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення нетерпимості до гомосексуальності простежується сьогодні в багатьох країнах Європи та США, В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат).

Співжиття – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 років кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Дослідження здійснені у США свідчать про те, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або в університеті.

У Британії ще донедавна сприймали співжиття як щось скандальне... Сьогодні його здебільшого «приймають як експериментальний етап, що передує одруженню. Молоді люди починають жити разом здебільшого стихійно, а не внаслідок обміркованого наміру. Двоє осіб, які перебувають у сексуальних стосунках, усе більше й більше часу проводять разом, вряди-годи хтось із них покидає для цього, на довший або коротший період, свою власну домівку Молоді люди, які живуть разом, майже сподіваються в майбутньому одружитися, хоч і не обов’язково зі своїми нинішніми партнерами.

Е.Гіденс

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість таких пар одружуються через певний час або коли в них з’являються діти.

Сім’я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об’єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім’я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

Подружжя є шлюбна пара, не більше. Роднною стає лиш уз в’язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до нього.

М. Шаповал

Сім’я – ґрунтується на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні, об’єднання людей, пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей.

Н.Смелзер.

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку – праці, з другого – сім’ї. Через сім’ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. За Аристотелем, сім’я – перший вид спілкування людей. Вона є первинним осередком, з якого виникла держава. Об’єднання декількох сімей грецький мислитель називає "поселенням", вважаючи його перехідною формою від сім’ї до держави.

З одного боку, сім’я – досить замкнуте об’єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім’я – об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

Якою б герметично замкнутою сім’я не була, вона пов’язана із суспільством. Кожний член сім’ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об’єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об’єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями. Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

Водночас сім’я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесі» суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід’ємним елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім’ї не може бути довільною. Сім’я і шлюб – це форми відносин подружжя, які санкціоновані суспільством |

Сім’я – це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беуть на себе відповідальність за опіку над дітьми.

Е.Гіденс

Як бачимо, сучасні соціологи при визначенні сім’ї аргументують ті, чи інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена.

Сім’я – це суспільний інститут (з погляду суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має і історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або і родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

За Сімейним кодексом України, сім’єю є особи, які проживають сумісно, вони пов’язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов’язки. Подружжя вважається сім’єю й тоді, коли дружина або чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, Лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин Не проживають разом.

Основні ознаки сім’ї: шлюбні зв’язки; зв’язки спорідненості; спільний побут; спільний сімейний бюджет.

Зв’язки спорідненості – це такі зв’язки між індивідами, що встановлені або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кровних родичів (матерів, батьків, дітей, дідів і бабусь і т.д.).

Найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я (від лат. nucleus – ядро). Вперше у 1949 р. американський соціолог Ж.П.Мурдок. Така сім’я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. З одруженням дітей утворюється інший тип сім’ї – розширена або складна сім’я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство. Залежно від наявності в сім’ї батьків виділяють повну сім’ю (коли є обидва подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній. Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.

· Розширена (або складна) сім’я – сімейна група, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного.

· Повна сім’я – сім’я, в якій є обидва члени подружжя.

· Неповна сім’я – сім’я, в якій тільки один із батьків (чоловік або жінка) виховує дітей.

· Нуклеарна (або проста) – сімейна група, що складається з матері, батька (або когось одного з них) та дітей на їх утриманні. Це найбільш поширена у світі сім’я.

Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.

Сім’я як соціальний інститут і як мала соціальна групи

Сім’я – соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітини суспільства.

Як соціальний інститут сім’я характеризується сукупністю соціальних норм санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім’ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім’ї.

Основні соціологічні підходи до вивчення сім’ї: інтеракціоністський – взаємодія членів сім’ї; інституціональний – аналіз сімейно-шлюбних відносин; структурі-функціональний – аналіз сім’ї як системи;еволюційний – єдина система підходів; ситуаційний – цінності сім’ї.

Як мала соціальна група сім’я є спільністю, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров’я дітей та їх виховання.

При розгляді сім’ї як соціального інституту вивчаються:

· суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристики сімейної поведінки груп населення в різних економічних і культурних умовах, вплив суспільних потреб і характер відносин та спосіб життя сім’ї;

· причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім "і в тих чи. інших умовах;

· соціальний механізм зміцнення сімейних норм і цінностей;

· ефективність реалізації інститутом сім "і своїх основних функцій в різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних і культурних умовах;

· співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей, а також реальної поведінки членів сім’ї тощо.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групи доцільно виділяти три основних типи характеристик:

Ø характеристика групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім’ї, соціально-демографічний склад сім "і, групова згуртованість, групова діяльні і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім’ї тощо;

Ø характеристика зв’язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім’ї щодо суспільства;

Ø цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім "і, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім’ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї, її функціональними вимогами та ін.

Отже, сім’я як соціальний інститут вивчається на макрорівні, а як мала соціальна група – на мікрорівні. Парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв’язки сім’ї, а парадигма малої соціальної групи – на внутрішні зв’язки. Поєднання цих підходів сприятиме глибшому аналізу сім’ї як соціальної системи.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім’ї використовує такі Категорії: умови та спосіб життя, структура сім’ї, спосіб мислення (сімейна Ідеологія), етапи життєвого циклу сім’ї.

Умови життя сім’ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

У процесі аналізу специфіки функціонування сім’ї враховують, зокрема, такі фактори макросередовища:

– соціально-економічні;

– соціально-політичні;

– соціально-культурні;

– пов’язані з розподілом населення за демографічною, етнічною, професійною, освітньою і соціально-груповими ознаками;

– екологічні.

Конкретними характеристиками мікросередовища, в якому функціонує сім’я, є:

– ступінь урбанізованості розселення сім ї (тип населеного пункту – місто, село, чисельність мешканців тощо);

– можлива зайнятість населення (тип підприємства, рівень необхідної кваліфікації і освіти працівників, використання переважно чоловічої чи жіночої праці та ін.);

– демографічна структура середовища розселення;

– етнічні характеристики середовища розселення;

– кількісні й якісні характеристики сфери обслуговування;

– кількісні та якісні характеристики культурних установ, спортивних та фізкультурних споруд;

– наявність установ охорони здоров’я.

Фактори мікросередовища впливають на умови життєдіяльності сім’ї у межах її домогосподарства Тип останнього визначається через такі характеристики:

– склад і родинна (кревна) структура сім’ї;

– характеристика помешкання (площа, кількість кімнат, наявність побутових зручностей тощо);

– предмети побутового та культурного призначення, присадибної ділянки.

Під структурою сім’ї розуміють сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету та ін.

Виділяють так звану авторитарну структуру і у зв’язку з цим авторитарні сім’ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини – чоловікові, а дітей – батькам. Демократичні сім’ї ґрунтуються на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній часті кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов’язків у вихованні дітей тощо. Важливу роль у сучасних сімейно-шлюбних відносинах відіграють правові відносини, які регламентують закріплені в юридичних нормах взаємні права й обов’язки подружжя, батьків і дітей один до одної о

Сімейний кодекс України акцентує увагу на право особистої власності дружини і чоловіка, сумісної власності подружжя, на права і обов’язки матері батька і дитини, інших членів сім’ї і родичів.

Важливим зрізом структури сім’ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування. Структура комунікації суттєво впливає на всі сторони функціонування сім’ї, оскільки характер питань, що обговорюють и, культура та інтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стали формування сім’ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чому впливають на згуртованість сімейної групи і задоволеність шлюбом адекватна структура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішного виконання сім’єю її виховних функцій.

Існує також рольова структура сім’ї. Вона пов’язана з виконанням кожним членом сім’ї певних ролей, а також із системою їх рольових сподівань. Така структура характеризує систему взаємодій і відносин членів сім’ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистісному досвіді членів сім’ї.

Основні ролі індивіда-члена сім’ї: щодо суспільства в цілому (роль члена суспільства); виробничої діяльності індивіда (роль виробника); за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша); за контактами і родичами (сімейна роль).

Увага! У вивченні сімейно-шлюбних відносин доцільно конкретизувати роль членів сім’ї і розглядати їх зв’язок з іншими, позасімеймими ролями.

Традиційна роль, коли жінка вела домашні справи, господарем тю народжувала і виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, часто одноосібним власником майна і забезпечував економічну самостійність сім’ї, змінилась. Ніни переважна більшість жінок в одних регіонах і значна частина в інших бере участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні сім’ї на рівних правах, вирішує загальносімейні питання. Це вплинуло на функціонувати сім’ї, на особливості сімейно-шлюбних відносин, сприяло звільненим розвиткові особистості жінки-матері, рівності подружжя.

Сім’я проходить ряд етапів, послідовність яких складається у сімейний, або життєвий цикл сім’ї. Виділяють різна кількість фаз цього циклу:

– утворення сім "і – вступ у перший шлюб;

– початок дітонародження – народження першої дитини;

– завершення дітонародження – народження останньої дитини;

– "порожнє гніздо " – вступ у шлюб і виділення із сім’ї останньої дитини;

– припинення існування сім’і – смерть одного із подружжя.

На кожному етапі сім’я має специфічні соціальні та економічні характеристик и Життєвий цикл сім’ї, який іноді називають моделлю сім’ї, або моделлю розвитку сім’ї, досліджується за шкалою віку подружжя (або одного з них) чи віку сім’ї, під яким розуміють тривалість шлюбу подружжя, яке становить ядро сім’ї. Нормальна послідовність фаз сімейного циклу може порушуватися внаслідок смерті одного з членів сім’ї або припинення шлюбу. В цих випадках набуває важливого соціального значення час та причини припинення шлюбу (смерть одного з подружжя або розлучення), вступ у другий шлюб тощо.

Частота і причини таких змін, а також їх вплив на розвиток сім’ї вивчені ще недостатньо. Однак зрозуміло, що при високій смертності населення основною причиною припинення шлюбу є смерть одного з подружжя, в умовах низької смертності – розірвання шлюбу.

Чи можна збільшити середню тривалість шлюбу? Для цього є, безумовно, багато Можливостей:

– зниження смертності,

– поліпшення показників середньої тривалості життя,

– зменшення загибелі людей від нещасних випадків, поздоровлення нашого способу життя тощо.

Сім’я – це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров’я дітей та їх виховання. Тому суттєве значення нині має "планування батьківства". При плануванні останнього, як правило, враховуються такі фактори:

– загальна кількість дітей;

– час народження першої дитини;

– інтервал між народженням наступних дітей.

Значення цих факторів визначається їх зв’язком не тільки із здоров’ям матері і Дитини, із загальною психологічною атмосферою в сім’ї, умовами виховання дітей, але й з фінансово-матеріальною забезпеченістю сім’ї, її побутовими умовами.

Існує ще один соціологічний підхід до аналізу шлюбно-сімейних відносин: сім’я розглядається під кутом зору її способу життя. В цьому випадку виділяються такі основні сфери життєдіяльності сім’ї: → репродуктивно-виховна діяльність, → ведення домашнього господарства, → трудова діяльність, → спілкування. Спосіб життя сім’ї дозволяє простежити взаємозв’язок різних сторін життя, а також співвідношення одного й того ж виду діяльності у членів сім’ї.

Дата добавления: 2014-01-04