Державне регулювання рівня та якості життя населення

Україна виграє лише завдяки традиційному рівню освіти

До 43 країн другої групи з високим рівнем розвитку людського потенціалу належить Україна, яка має середню тривалість життя на рівні 68 років, тривалість освіти – 11 років і понад 6 тисяч доларів ВВП на душу населення.

Середня тривалість життя в Україні на рівні 68 років, тривалість освіти – 11 років і понад 6 тисяч доларів ВВП на душу населення. Україна у цій групі перебуває навіть нижче від Білорусі, Росії і Сербії. Хоча, для прикладу, сусідня Молдова взагалі перебуває у нижній групі – із середнім рівнем розвитку людського потенціалу.

Директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова каже, що Індекс людського розвитку в Україні складав донедавна 0,796, і це було добре. Лібанова також наголошує, що Україна перебуває десь у середині країн з високим рівнем Індексу людського розвитку лише за рахунок традиційно високого рівня освіти, бо за іншими показниками вона значно поступається європейським країнам.

За даними нинішньої доповіді ООН, цей показник в Україні знизився у 2009 році до рівня 0,710. Тобто, за останні 5 років Україна втратила свої позиції у цьому рейтингу ООН. На це вплинули такі індекси, як нерівності і бідності, та й середнього рівня тривалості життя, котрий в українців чи не найнижчий у Європі.

Якість життя – ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. Такі процедури можна розділити на дві основні групи:

• засновані на суб'єктивній самооцінці;
• засновані на зовнішній об'єктивній оцінці.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. Також вона пропонує оцінювати якість життя по параметрах:

• фізичні: енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок;
• психологічні: самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення;
• ступінь незалежності: повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування;
• життя в суспільстві: повсякденна активність, соціальні зв`язки, дружні зв`язки, суспільна значущість, професіоналізм;
• навколишнє середовище: житло та побут, безпека, дозвілля, доступність інформації екологія (клімат, забрудненість, густонаселеність);
• духовність і особисті переконання.

Рівень і якість життя – інтегровані показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено – індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку має такі три складові:

1) тривалість життя населення;

2) рівень освіти;

3) обсяг ВВП на душу населення.

Задані граничні значення для кожного показника: тривалість життя – 25–85 років; рівень освіти – 0–100 % (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років „середній громадянин”); ВВП – від 200 до 4000 дол. США. Низьким при цьому вважається ІЛР, менший за 0,5, високим – 0,9–1. Економічна комісія ООН, оцінюючи життєвий рівень населення Європи, надає перевагу такому показнику, як кількість товарів та послуг, які населення змогло отримати. Еталонна величина складає 100 %. Рівень життя населення – ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей. Поняття якість життя конкретизує категорію „рівень життя (ІЛР)”. В ООН було запропоновано комбінований показник — індекс якості життя, який характеризує: рівень освіти; медичного обслуговування; тривалість життя; ступінь зайнятості населення; його платоспроможність; доступ до політичного життя тощо.

Конкретними показниками є: кількість автомобілів, телефонів, квадратних метрів житла, лікарняних ліжок тощо на одну людину (на тис. населення), якість медичного обслуговування, рівень шуму (децибел), швидкість руху в години пік та ін.

З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють: ^ фізіологічний мінімум вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів; соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) — мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Фактори, що обумовлюють рівень прожиткового мінімуму

Кількісна оцінка набору споживчих благ і послуг

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача. Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час Світова практика широко використовує і таку категорію, як індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього споживача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум.

Отже, підвищення якості життя людей, рівня благ основної частини населення є вищим стратегічним орієнтиром держави. Від позиції держави, яка представляє владу, у багато чому, залежать позиції і дії двох інших учасників соціального договору – роботодавців, що представляють бізнес, і профспілок, що представляють інтереси трудящих. Досвід країн, просунутих у соціальнім партнерстві, свідчить, що чим сильніше виражена роль держави як гаранта стійкого і ефективного соціального розвитку суспільства, тим більш схильний бізнес до справедливого розподілу прибутків і тим активніші профспілки. Якщо ж держава явно чи неявно зростається з бізнесом, позиція профспілок послаблюється, що підштовхує їх лідерів до погодження у соціально-трудовій сфері. Судячи по глибині соціального розмежування в Україні, державі потрібно ще багато зробити для того, щоб відповідати статусу соціальної держави.

Дата добавления: 2014-01-04