Соціологічні погляди І.Франка

Соціологічні погляди І.Франка позначені впливом ідей Г.Спенсера, Ч.Дарвіна К.Маркса, Мак-Леннана та ін. Основною працею, яка дає уявлення про ідейні засади І.Франка в площині розуміння ним специфіки та закономірностей суспільного розвитку є його робота "Мислі о еволюції в історії людськості", яка вийшла в світ у 1881-1882 роках. Аналіз цієї праці дозволяє нам віднести І.Франка до прибічників позитивістичного напрямку в соціології. Позитивістична орієнтація дослідника виявляє себе насамперед у розумінні ним суті суспільної еволюції та її рушійних сил і визнання науки як основи людського прогресу. Згідно з твердженням І.Франка, "... в понятті еволюції містять поруч себе і понад собою два супротивні процеси: поступ наперед і поступ назад" (1,81). Крім того, вчений акцентує увагу на тезі, що "... в кождім розвитку (чи поступовім, чи дегенераційнім) ідуть і мішаються дві струї: різницювання (диференціація) частей однорідних і скуплювання (інтеграція) частей різнорідних" (1,82).

Для Франка головною рушійно силою прогресу є боротьба за існування, а "двигуном" самої боротьби - війна. До рушійних сил прогресу мислитель відносить також "семена нового суспільного ладу", що народжуються в надрах старого, міцніють і нарешті вступають у суперечність з колишніми формами та потяг до загального суспільного ідеалу.

Вплив натуралістичних тенденцій на соціологічні погляди Франка знаходить своє відображення у проведенні ним паралелі між закономірностями та основними формами розвитку природи і суспільства. Зокрема, в їх еволюційному розвитку вчений розрізняє існування таких спільних законів:

1. Боротьба за існування полягає в змаганні кожної живої істоти - "заховатися при житті і множитися".

2. Виживає той, хто в процесі розвитку виявляє себе найбільш пристосованим до навколишніх умов.

3. "Приноровлення до окружаючих обставин, таке конечне для життя організмів, доводить до різницювання, до поділу праці, до змін, корисних для організму, до неперестаючого розвитку".

4. "З двох галузей розвитку тота переросте і переможе другу, котра осягає корисніші зміни легшим способом і з меншою затратою сил організму. Се первісна, найпростіша... форма боротьби за існування" (1,95).

Крім того, у природі, як і в суспільстві, стверджує мислитель, існують дві форми боротьби за існування: одинична і дружня. Наслідком останньої є виникнення асоціацій-спілок, які виявляють себе у наступних видах: спілка фізіологічна, спілка напівфізіологічна, спілка чередова, спілка продуктивна.

Перші зав'язки суспільного життя людини, згідно з думкою І.Франка, з'явились в формі часової спілки чередової, основними особливостими якої є: рівність усіх членів у виконанні роботи та верховенство найдосвідченіших членів, яке носить тимчасовий характер.

Оскільки основною рушійною силою прогресу в мислителя виступає боротьба за існування, то виникає питання: у яких формах вона себе проявляє в колективному житті людей. Франко стверджує - у двох: боротьба одиниці з навколишньою природою за виживання та боротьба цілих куп між собою за своє існування та свою відрубність. Наслідком першої форми боротьби за існування стає розподіл праці, становлення економічних зв'язків. Наслідком другої - зміцнення колективної ідентичності та державної організації.

В історичному поступі людства, Франко розрізняє 5 періодів: первісна доба, доба панування церемоній та обрядів, перехідна доба, доба капіталізму та доба устрою громадівського(соціалізму).

Основним джерелом розкладу первісної доби вчений вважає "... владців з дідичною (не народною, а протинародною) властю, яка обалює і нищить первісну спільність" (4,111). А становлення самої влади пов'язує з появою економічної нерівності як наслідку війн і невільництва та з пануванням релігійних і обрядових традицій.

У праці "Мислі о еволюції в історії людськості" знаходимо і здогадки вченого про існування певного порядку в русі суспільно-економічних форм. Вивчає Франко і питання еволюції шлюбних відносин. На його думку, вони мали такі форми прояву: спільноженство; екзогамія і рабування дівчат з чужих племен; многоженство; многомужество і одноженство.

Щодо поняття "соціологія", то мислитель висловлює думку, що "Чоловік яко звір суспільний стався предметом такої науки як соціологія, яка досліджує людину в зв'язку суспільнім, з одного боку, безпосередньо притикаючи до наук природничих, з другого боку, безпосередньо притикаючи до історії, і почасти "входить в її обсяг" (1, 79).

1. Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Зібр.творів: у 50-ти т. (Іван Франко), Редкол. Є.П.Кирилюка (голова) та ін., АН УРСР, ін-т ім.Т.Шевченка. - К.: Наукова думка, 1986. - Т.45. - С.76-140.

Дата добавления: 2014-01-04