Архітектура мереж SDH

Архітектурні рішення при проектуванні мережі SDH можуть бути сформовані на базі використання розглянутих раніше елементарних варіантів топології мережі в якості її окремих сегменти. При цьому розглядаються лише їхні комбінації. Найчастіше використовується поєднання кільцевої та радіальної (типу "точка-точка") топології або топології послідовного лінійного ланцюга.

Радіально-кільцева архітектура. Приклад радіально-кільцевої архітектури SDH мережі наведений на рис. 1. Ця мережа фактично побудована на основі 2-х базових топологій: "кільце" та "послідовний лінійний ланцюг". Замість останньої може бути використана простіша топологія "точка-точка". Число радіальних гілок обмежується з міркувань допустимого навантаження (загального числа каналів доступу) на кільце.

Архітектура типу "кільце-кільце". Інше часто використовуване в архітектурі мереж SDH рішення - з’єднання типу "кільце-кільце". Кільця в цьому з’єднанні можуть бути або однакового, або різного рівнів ієрархії SDH. На рис. 2 наведена схема з’єднання 2-х кілець одного рівня - STM-4 за допомогою карт інтерфейсів STM-1, а на рис. 3 - каскадна схема з’єднання 3-х кілець різного (по наростаючій) рівня - STM-1, STM-4, STM-16. При такому з’єднанні можна використовувати необхідні оптичні триби попереднього ієрархічного рівня при переході від кільця одного рівня до іншого. Наприклад, триб STM-1 при переході на кільце STM-4 і триб STM-4 при переході на кільце STM-16.

Рис. 1. Радіально-кільцева мережа SDH.

Рис. 2.Схема зв’язку 2-х кілець одного рівня (STM-4) за допомогою карт інтерфейсів.

Рис. 3.Каскадне з’єднання кілець різного рівня (STM-1 - STM-4 - STM-16)

за допомогою оптичних трибів.

Лінійна архітектура для мережі великої протяжності. Для лінійних мереж великої протяжності відстань між термінальними мультиплексорами (ТМ) більше або набагато більш тієї відстані, яка може бути рекомендована з точки зору максимального допустимого загасання волоконно-оптичного кабелю. В цьому випадку на маршруті (у лінійному тракті) між ТМ (рис. 4) мають бути встановлені окрім загального прохідного комутатора ще й регенератори для відновлення (регенерації) загасаючого оптичного сигналу. Зазначену лінійну архітектуру можна представити у вигляді послідовного з’єднання низки секцій, специфікованих в рекомендаціях ITU-T G. 957 і G. 958.

Рис. 4.Мережа SDH великої протяжності із зв’язком типу "точка-точка" та її сегментація.

Прийнято розрізняти 3 типи стандартизованих ділянок - секцій: оптична секція (ділянка від точки електронно-оптичного до точки оптоелектронного перетворень сигналу), яка по суті є ділянкою волоконно-оптичного кабелю між елементами мережі SDH (на рис. 4 не показано), регенераторна секція та мультиплексна секція (рис. 4).

Оптичні секції нормуються по довжині. При цьому виділяють 3 категорії: I - внутрішньостанційна секція, завдовжки до 2-х км, S - коротка міжстанційна секція, порядку 15 км, і L - довга міжстанційна секція, порядку 40 км (при довжині хвилі 1310 нм) і 80 км (при довжині хвилі 1550 нм). Вказані довжини секцій використовуються лише для класифікації (див. нижче) і не можуть розглядатися як значення використовуваних технічних параметрів, що рекомендуються. Загальна довжина маршруту може складати при цьому сотні або ж тисячі км. Маршрут розглядається в якості ділянки тракту між термінальними мультиплексорами, який допускає автоматичну підтримку функціонування мережі з номінальною продуктивністю.

Дата добавления: 2014-01-04