Мультиплексна секціярозглядається як ділянка тракту між транспортними вузлами (мультиплексорами та комутаторами), який допускає аналогічну автоматичну підтримку функціонування

Регенераторна секція розглядається як ділянка тракту між двома регенераторами або між регенератором і іншим елементом мережі SDH. Для аналогічних визначень можуть використовуватись назви: опорні точки А - (вхід/вихід волокна) і С - (вхід/вихід початку/закінчення регенераторної секції RST) в схемі представлення регенераторної секції, визначені в стандарті ITU-T G.783.

Описаний вище секційний заголовок SOH фрейму STM-N, який містить інформацію, що управляє, розподіляється на дві частини: RSOH - заголовок регенераторної секції - 27 байтів (рядки 1-3, стовпці 1-9) і MSOH - заголовок мультиплексної секції - 47 байтів (рядки 5-9, стовпці 1-9). Регенераторна секція обробляє RSOH, який містить синхросигнал, а також інформацію, що управляє та контрольну, яка дозволяє локалізувати пошкоджену секцію. Цей заголовок, будучи сформованим і введеним у фрейм на вході RST, прочитується кожним регенератором і виводиться з фрейму на виході RST.

Класифікація секцій приведена в табл. 1. Вона дає стандартне позначення секцій залежно від рівня STM (1, 4, 16) і приведена для вказаних 3-х типів застосування: всередині станції (код використання I), між станціями - коротка секція (код використання S), між станціями - довга секція (код використання L). У загальному випадку кодування типів використання лінійних регенераторних секцій як обладнання SDH включає 3 елементи та має формат:

<код використання> - Рівень STM>. <індекс джерела>

Тут код використання і рівні STM приведені вище, а індекс джерела має наступні значення та зміст:

- 1 або без індексу - вказує на джерело з довжиною хвилі 1310 нм;

- 2 - вказує на джерело з довжиною хвилі 1550 нм для волокна, відповідного рекомендаціям G.652 (секції S) і G.652, G.654 (секції L);

- 3 - вказує на джерело з довжиною хвилі 1550 нм для волокна, відповідного рекомендації G.653.

Наприклад, позначення L-4.3 розшифровується як довга міжстанційна регенераторна секція лінійного обладнання STM-4, що використовує джерело світла з довжиною хвилі 1550 нм|.

Табл. 1

Класифікація стандартних оптичних інтерфейсів.

Використання	В станції	Між станціями
Коротка секція	Довга секція
Номінальна довжина хвилі джерела (нм)
Тип ОВ	G.652	G.652	G.652	G.652	G.652, G.654	G.653
Відстань, км *	≤2	≈15	≈40	≈80
Рівні STM	STM-1	I-1	S-1.1	S-1.2	L-1.1	L-1.2	L-1.3
STM-4	I-4	S-4.1	S-4.2	L-4.1	L-4.2	L-4.3
STM-16	I-16	S-16.1	S-16.2	L-16.1	L-16.2	L-16.3
* - вказані відстані умовні та використовуються для класифікації, а не для розрахунків в ТЗ

Архітектура розгалуженої мережі загального вигляду. У процесі розвитку мережі SDH розроблювачі можуть використовувати ряд рішень, характерних для глобальних мереж, таких як формування свого "основи" (backbone) або магістральної мережі у вигляді комірчастої (mash) структури, дозволяє організувати альтернативні (резервні) маршрути, в разі виникнення проблем при маршрутизації віртуальних контейнерів по основному шляху. Це, поряд з властивим мережам SDH внутрішнім резервуванням, дозволяє підвищити надійність всієї мережі в цілому. Причому при такому резервування на альтернативних маршрутах можуть бути використані альтернативні середовища поширення сигналу. Наприклад, якщо на основному маршруті використовується волоконно-оптичний кабель (ВОК), то на резервному - радіорелейна лінія (РРЛ), або навпаки.

На рис. 5 представлена архітектура такої розгалуженої (глобальної) мережі, остов (або опорна/магістральна мережа) якої сформований для простоти у вигляді одної мережної комірки, вузлами якого є комутатори типа SDXC, зв’язані за типом "кожен з кожним". До цього остову приєднані периферійні мережі SDH різної топології, які можуть бути "образами" або корпоративних мереж (з виходом на LAN), або загальноміських мереж SDH або MAN, або сегментів інших глобальних мереж WAN. Ця структура може розглядатися як деякий образ глобальної мережі SDH.

Ще один приклад мережі SDH загального вигляду наведений на рис. 6. Ця мережа розглядається як приклад закінченого вирішення мережі, що зв’язує сегменти, що використовують як топології SDH, так й PDH.

Рис. 5. Розгалужена мережа SDH з каскадно-кільцевою та осередковою структурою.

Рис. 6.Мережа загального вигляду з сегментами PDH і SDH.

Схема мережі (рис. 6) складається з 3-х кілець SDH, зв’язаних між собою 3-ма сегментами. Два кільця верхів STM-4 зв’язано послідовним лінійним SDH ланцюгом рівня STM-16. Ліві кільця верху (STM-4) і нижнього (STM-1) зв’язані лінією Е4 PDH (140 Мбіт/с), термінальні мультиплексори PDH PSM-1 на рівні трибу Е4 безпосередньо пов’язані з SDH мультиплексорами SDM-1.

Замикаюча ланка між правим кільцями верху та нижнього SDH використовує крос-комутатор T::DAX, зв’язаний на рівні PDH трибів з 2-ма мультиплексорами SDM-1 нижнього кільця STM-1 з одного боку та мультиплексором SDM-1 з іншого. Останній виконує кілька функцій:

- термінального мультиплексора послідовного лінійного ланцюга SDM-1;

- мультиплексора вводу/виводу для мережі доступу (організованої через РСМ-2) і потоків від крос-комутатора T::DAX;

- концентратора-комутатора потоків між T::DAX, кільцем верху STM-4, лінійним ланцюгом SDM-1 і PDH мультиплексором РСМ-2 в мережі доступу.

Нарешті, мережі SDH загального вигляду можна розглядати в якості транспортної мережі для трафіку АТМ, враховуючи, що віртуальні контейнери VC-N можуть нести в упакованому вигляді потік осередків АТМ в якості корисного навантаження. Можна відзначати, що на даний час стандартизовані процедури такої упаковки (інкапсуляції) осередків АТМ у віртуальні контейнери VC-4 і VC-4-Xc, використовувані в схемах мультиплексування SDH (ITU-T G.709).

Для сполучення SDH і АТМ мереж (що розглядаються в якості мереж доступу) вже зараз існують комутатори доступу АТМ, що здійснюють упаковку комірок АТМ у віртуальні контейнери SDH. Одним з них є, наприклад, комутатор АТОМ компанії ECI. Схема спільної мережі SDH і АТМ мережі доступу приведена на рис. 7.

Рис. 7.Мережа SDH-АТМ, що використовує технологію АТМ в мережах доступу.

Дата добавления: 2014-01-04